Координати: 49°18′9″ пн. ш. 27°55′57″ сх. д. / 49.30250° пн. ш. 27.93250° сх. д. / 49.30250; 27.93250

Багринівці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 18:52, 9 грудня 2021, створена Andriy.vBot (обговорення | внесок) (виправлення дат)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Багринівці
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район Вінницький район
Тер. громада Літинська селищна ОТГ
Код КАТОТТГ UA05020130030022556
Основні дані
Засноване 1430
Населення 1948 (2001)
Площа 7,76 км²
Густота населення 2683,2 осіб/км²
Поштовий індекс 22350
Телефонний код +380 4347
Катойконіми багриновецький, багринівський, багрії, багрій, багрійка[1]
Географічні дані
Географічні координати 49°18′9″ пн. ш. 27°55′57″ сх. д. / 49.30250° пн. ш. 27.93250° сх. д. / 49.30250; 27.93250
Середня висота
над рівнем моря
310 м
Водойми Згар, Безіменна (притока Згару)
Місцева влада
Адреса ради 22350, Вінницька обл., Літинський р-н, с. Багринівці, вул. Центральна, 57
Карта
Багринівці. Карта розташування: Україна
Багринівці
Багринівці
Багринівці. Карта розташування: Вінницька область
Багринівці
Багринівці
Мапа
Мапа

CMNS: Багринівці у Вікісховищі

Багри́нівці — село в Україні, у Літинській селищній територіальній громаді Вінницького району Вінницької області.

Географія

Річка Безіменна (притока Згару) в с. Багринівці

Село розташоване у північно-західній частині Літинського району, на відстані 14 км від районного та за 46 км від обласного центру, до столиці — 205 км.

Загальна площа території села — 7,76 км², його протяжність із заходу на схід — 13 км, з півночі на південь — 15 км. Розташоване на правобережжі Дніпра в межа Подільської височини. Клімат — помірно континентальний, середня температура січня: −6 °C, середня температура липня: +19°С, річна кількість опадів: 520—590 мм, з них 80 % випадають в теплий період. Найближчі річки — Згар та Південний Буг.

Надра мають поклади торфу, глини, піску. У структурі ґрунтів переважають опідзолені ґрунти (75 %) в незначній кількості є дерново-підзолисті, чорноземи, лукові.

Територія громади на півдні межує зі Згарським загальнозоологічним заказником державного значення (площа 3018,7 га. створений Указом Президента України  від 21.02.2002 № 167/2002 «Про території природно-заповідного фонду загальнодержавного значення»). В заказнику охороняються водно-болотні угіддя долини річки Згар, що збереглись у природному стані. Рослинність представлена заболоченими луками, чагарниковими вербовими заростями. На території заказника відмічено велике розмаїття тваринного світу та орнітофауни: водно-болотні птахи, суходільні, чагарникові та лісові.  

Iсторичні відомості

Початком заселенням території села слід вважати кінець XIV ст. Історичні документи свідчать, що в XIV—XVI ст. Велике Князівство Литовське, Річ Посполита для захисту своїх земель будували могутні замки. У відновленні одного з них у Хмільнику в 1530—1542 рр. брали участь жителі с. Багринівці. За свідченнями літописів Хмільника у 1392р — князь Федір Коріатович подарував село Багринівці — хмільницьким боярам Євсею та Ваську. Також в реєстрі сплати податей Подольського воєводства 1493 р. значиться: в Багринівцях — 11 димів (крім того в Курилівцях — 9, у Новоселиці і Почапинцях — по 6, у Микулинцях — 2 дима). Подимний податок існував як одна з форм феодального оподаткування у Давній Русі, а також у Речі Посполитій у 17—18 ст., у тому числі на укр. землях, що входили до її складу. Назва походить від одиниці оподаткування — диму. Був поширений на Русі до 14—15 ст., згодом значення його зменшилося.

З етнографічних джерел відомо, що напередодні турецької окупації Поділля у 1670-их роках у селі містилася козацька сотня — підрозділ Могилівського полку.

За деякими свідченнями на початку XIX ст. села Багринівці та Дубова належали графу Крушельову, адміралу флоту. На 1820 рік він мав тут 363 кріпаки.

У роки Визвольних змагань в селі тимчасово перебував штаб однієї з дивізій Першої Кінної Армії та були бої між армією УНР і більшовиками.

На фронтах Другої світової війни брали участь 846 чоловік, з них орденами і медалями СРСР нагороджено 766 чоловік. Полягли 210 чоловік.

Населення

Чисельність населення, на 2001 рік, становила 1948 осіб[2].

1989[2] 2001[2]
2254 1948

Мовний склад

Кількість та частка населення за рідною мовою, відповідно до Перепису населення України 2001 року:[3]

Рідна мова Кількість Частка (%)
Загалом 1948 100.00
Українська мова 1932 99,18
Російська мова 15 0.77
Молдавська мова 1 0.05

Соціальна інфраструктура

У селі діють:

Населений пункт газифікований, дорога з твердим покриттям.

Релігія

  • Церква Успіння Божої Матері (належить до Літинського благочиння Української православної церкви);

Пам'ятники

Меморіальна дошка в центрі села на честь генерала Гандзюка

Відомі уродженці

Згадки села Багринівці в літературі

  • Стельмах, Михайло Панасович, «Гуси — лебеді летять»[4]
  • Кучер, Василь Степанович, «Устим Кармалюк» роман, Веселка, 1988. — 428 с.

Світлини

Примітки

  1. В. О. Горпинич. Назви жителів в українській мові, — К., Головне видавництво видавничого об'єднання «Вища школа», 1979, стор. 124
  2. а б в All places: 1989, 2001 census // pop-stat.mashke.org
  3. Linguistic composition, Vinnycka oblast: 2001 census pop-stat.mashke.org
  4. «Гуси — лебеді летять» [Архівовано 27 квітня 2014 у Wayback Machine.], р. 1 ст. 18

Джерела

Література

  • Багри́нівці // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.407

Посилання