Караун (водосховище)
| Караун | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| 33°34′11″ пн. ш. 35°41′51″ сх. д. / 33.5698972° пн. ш. 35.6975500° сх. д.Координати: 33°34′11″ пн. ш. 35°41′51″ сх. д. / 33.5698972° пн. ш. 35.6975500° сх. д. | ||||
| Розташування | ||||
| Країна |
 Ліван[1] | |||
| Регіон | Бекаа[1] | |||
| Розташування | Бекаа | |||
| Геологічні дані | ||||
| Тип | багатоцільове водосховище | |||
| Розміри | ||||
| Площа поверхні | 11,90 км² | |||
| Висота | 861 м | |||
| Глибина макс. | 57 м | |||
| Ширина | 2 км | |||
| Об'єм | 0,22 км³ | |||
| Вода | ||||
| Басейн | ||||
| ↑ Водний басейн | Litani River basind | |||
| Вливаються | Літані | |||
| Витікають | Літані | |||
| Площа басейну | 1 600 км² | |||
| Країни басейну | Ліван | |||
| Інше | ||||
| Міста та поселення |
селище Караун, Айтаніт, Бейрут розташований у 76 км | |||
| Geonames | 269081 | |||
  Караун (водосховище) (Ліван) | ||||
| ||||
|
| ||||
 Караун у Вікісховищі | ||||
Водосховище Караун (араб. بحيرة القرعون / ALA-LC: Buḥayrat al-Qara‘ūn) — водосховище на півдні долини Бекаа в Лівані. Воно було створено 1959 року біля села Караун шляхом будівництва греблі Ель-Карун (греблі Ель-Ваурун). Ця гребля є найбільшою в Лівані (61 м у висоту), має кам'яну основу та зовнішній шар з бетону; гребля була збудована на середньому перебігу річки Літані. Водосховище використовується для виробництва електроенергії на трьох ГЕС (загальна потужність 190 МВт), для побутового водопостачання і зрошення 27 500 га землі.[2][3]
Водосховище перетворилося на важливе середовище проживання для 20 000 перелітних птахів, які щороку там роблять зупинку.[3]
Географія
Літані довжиною 170 км — найдовша і одна з 40 основних річок Лівану; її витік розташований в безпосередній близькості від стародавнього міста Баальбек.[2][3][4][5] Це джерело сьогодні є ледь розпізнаване, тому що відкачується забагато води. Водосховище було побудовано на ділянці «Верхньої Літані» на висоті 800 метрів над рівнем моря в долині Бекаа. Навколо долини височіють хребти Ліван на заході і Антиліван на Сході. Сама долина Бекаа є продовженням Йорданської западини. Площа водозбору водойми становить близько 1 600 км², або близько 15,3 % території Лівану.[4][6] Навколишні землі використовуються для сільського господарства, в першу чергу для полей зернових і оливкових гаїв, а також скотарства овець та кіз. На більш крутих схилах на захід від озера є також цілий ряд фруктових плантацій.
Гребля Ель-Карун
Гребля Ель Карун (гребля Ель-Ваурун) збудована близько 70 км на південь від Баальбеку.[7][8] Її планування почали в 1964 році. Селу Караун довелося поступитися 760 га землі, на якій була побудована гребля. Вона має бетонну оболонку і сердечник з бутового каменю, 61 м у висоту і в цілому 1 090 метрів в довжину. Водосховище має ємність 220 млн. м³ при максимальній висоті заповнення 57 м.[8] Найвищий рівень дзеркала води становить 862 м.н.м., найбільша площа дзеркала — 12,6 км², в середньому — 11,90 км². Середня висота дзеркала води для виробництва електроенергії становить 835 м.н.м., причому найнижчий рівень, при якому це можливо, становить 827 м.н.м.[9] Максимальна можливість стоку води через дамбу становить 450 млн м3 на рік.
Водні ресурси
Річка Літані має щорічний дебет (наброску) води близько 1 280 млн м3. З них 60 % необхідні для підтримки водоносних горизонтів та досягнення рівноваги випаровування. З корисних (залишкових) 500 млн м3/рік щорічно використовується 80 мільйонів м³/рік для зрошення та водопостачання, перш ніж вода надходить до дамби. Тому, в кінцевому рахунку, можливо використовувати на греблі в середньому лише 420 млн м³. У посушливі роки цей обсяг може впасти до 320 млн м³ (як у 1972–73 роках). Тому і використовується не більше 320 млн м³. Через серію тунелів і підпірних басейнів вода направляється на виробництво електроенергії, в результаті чого на трьох електростанціях генерується 600 ГВт/рік. Електростанції знаходяться в Маркаба, Авалі та Джуні. Витік річки після після останньої електростанції у цьому каскаді знаходиться в 30 км на північ від оригінального гирла.[7] Крім того, щорічно 30 млн м³/рік води від ГЕС Маркаба направляється на «Іригаційний проект Кассмієх»[4]
Водосховище
Водосховище Караун площею 11,9 км² є найбільшим штучним озером в Лівані і має максимальну ємність 220 млн. м³ води (ефективне зберігання — 160 млн м³). Виробництво електроенергії покриває 7-10 % споживання енергії в Лівані. Вода направляється аж до південного Лівану і використовується для побутового водопостачання, а також для іригаційних проектів, з яких 30 млн м³ в Бекаа і 20 млн м³ для домашнього водопостачання в південному Лівані. Крім того, гребля служить рівнем захисту від паводків і запобігає підтопленню 1500 га землі в деяких карстових районах.[4][6]
У 1999—2000 роках у різних місцях річки представниками Міністерства охорони навколишнього середовища і «Органу управління річкою Літані» були взяті проби води для розробки плану управління навколишнім середовищем. До того часу неочищені стічні води з міст і поселень Баальбек, Хоух ель Рафка, Каа ер Рім, Захле. Хтоура, Кабб Еліас, Бар Еліас, Джоуб Джанніне і Караун потрапляли безпосередньо в Літані і її притоки, так само як і промислові стічні води. Виявлені рівні біохімічної потреби кисню (79 мг/л) і нітратів (1,7 мг/л) були дуже високими.[5] 2015 року була надрукована концепція «Проекту запобігання забрудненню озера Караун».[10]
Рослинність навколо озера складається з лісів, садів і чагарників. В озері майже немає водних рослин. Коли знижується рівень води і біля берегів дно оголюється, пейзаж стає схожий на степовий, який пропонує ідеальні умови для жайворонкових і сивкових.[3]
Птахи тут особливо примітні, тому що під час міграції птахів 20 000 особей хижих птахів, лелекових і пеліканів роблять тут зупинку. Тут можна побачити чернь білооку, луня степового, підорлика великого, орла-могильника і степову чайку (Vanellus gregarius), які включені до охоронюваних видів птахів в Червоній книзі зникаючих видів 2008 року.[3]
Геологія
Геологічно територія навколо озера відноситься до формацій вапняку, вапняного мергелю і алювію, в яких також відбуваються карстові явища. Мергель в районі водойми має низьку проникність.[11]
Плани
Існують попередні розрахунки проекту «Qaraoun Lake-Marj et Taouil Project» щодо використання (підйому) води озера у насосній ГАЕС (насосній гідроакумулюючій електростанції), для чого пропонується збудувати дамбу висотою 50,6 м на висоті 1679 м.н.м. Таким чином денне забезпечення електроенергією повинно бути покращено за рахунок нічного надлишку[9].
Клімат
Клімат у водозбірному басейні водосховища є континентальним, в якому 90 % дощів випадає в період між листопадом і квітнем, з найвищою ймовірністю опадів у січні. Сніг випадає на висотах понад 1500 м.н.м. Річна кількість опадів в долині Бекаа в середньому становить 1500 мм в гірських районах Верхньої Літані, а на півдні на березі моря — лише 700 мм. У водозбірному басейні водосховища у вузькому розумінні середня кількість опадів становить 800 мм/рік[4].
Археологія
Археологічна ділянка Айн Джаоузе знаходиться вище водосховища Караун біля підніжжя гори Джебель Барук на захід від дороги з Чтаура до Джеззін.[12] Єзуїт і археолог Огюст Бергі знайшов там кременеві знаряддя, порівняні з інструментами пізньонеолітичного Бібла.[13]
Туризм
На заході озера розташовані декілька ресторанів і готелів, які навесні і на початку літа є популярним туристичним місцем. На озері також доступні цілий ряд човнів для туристів і рибалок. Взимку також можливо полювати на перелітних птахів.[3]
Примітки
- ↑ а б GEOnet Names Server — 2018.
- ↑ а б Qaraoun Village. aub.edu.lb. Процитовано 23. April 2011.
- ↑ а б в г д е Lake Qaraoun. Birdlife.org. Процитовано 24. April 2011.
- ↑ а б в г д Chapter 2. Assessing Lebanon's Water Balance. International Development Research Centre (idrc). Архів оригіналу за 12 березня 2010. Процитовано 25. April 2011.
- ↑ а б Lebanon State of the Environment Report (PDF). Ministry of Environment, Government of Lebanon. Архів оригіналу (pdf) за 21 липня 2011. Процитовано 25. April 2011.
- ↑ а б Lebanon. Aquasta:Fao.org. Процитовано 26. April 2011.
- ↑ а б C. A. Brebbia; K. L. Katsifarakis (2007). River Basin Management IV. WIT Press. с. 484–. ISBN 978-1-84564-075-0. Процитовано 26. April 2011.
- ↑ а б International Commission on Large Dams; International Association for Hydraulic Research; International Commission on Irrigation and Drainage (2008). International journal on hydropower & dams. Aqua-Media International. с. 76—77. Процитовано 24. April 2011.
- ↑ а б Introducing Pumped Storage in Lebanon:Towards a Prospective National Master Plan (pdf). Littani River Authority. Процитовано 24. April 2011.
- ↑ http://www.databank.com.lb/docs/Lake%20Qaraoun%20Pollution%20Prevention%20Project.pdf
- ↑ International Commission on Large Dams; International Association for Hydraulic Research; International Commission on Irrigation and Drainage (2008). International journal on hydropower & dams. Aqua-Media International. с. 77–. Процитовано 26. April 2011.
- ↑ Université Saint-Joseph (Beirut; Lebanon) (1966). Mélanges de l'Université Saint-Joseph. Impr. catholique. Процитовано 1. Mai 2011.
- ↑ Moore, A.M.T. (1978). The Neolithic of the Levant. Oxford University, Unpublished Ph.D. Thesis. с. 436—442.