Авілов Михайло Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Авілов; Авілов Михайло.
Авілов Михайло Іванович
Авилов Михаил Иванович
Народження6 (18) вересня 1882
Санкт-Петербург, Російська імперія[1][2]
Смерть14 квітня 1954(1954-04-14)[1][2] (71 рік)
 Ленінград, РРФСР, СРСР[1][2]
ПохованняТихвінське кладовищеd
Національністьросіянин
КраїнаСРСР
Жанрживопис
НавчанняАкадемія мистецтв СРСР
Діяльністьхудожник, педагог
НапрямокБатальний жанр
ВчительДмитрієв-Кавказький Лев Євграфовичd, Рубо Франц Олексійович і Самокиш Микола Семенович
Відомі учніАцманчук Олександр Павлович і Мельников Леонід Кузьмич
ПрацівникЛенінградське художнє училище імені Володимира Сєроваd і Санкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна
ЧленАсоціація художників революційної Росії (1928) і СХ СРСР
Роботи в колекціїТейт і Російський музей
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Сталінська премія 1-го ступеня заслужений діяч мистецтв РРФСР Народний художник РРФСР
CMNS: Авілов Михайло Іванович у Вікісховищі

Миха́йло Іва́нович Аві́лов (рос. Михаил Иванович Авилов; 18 вересня 1882, Санкт-Петербург, Російська імперія — †14 квітня 1954) — російський радянський художник-баталіст, народний художник РРФСР (з 1953), дійсний член Академії мистецтв СРСР (з 1947).

Біографія

Навчання мистецтву розпочав у 1893 році в Рисувальній школі Товариства заохочення мистецтв (м. Санкт-Петербург). З 1903 року навчався в студії гравера-офортиста Л. Дмитрієва-Кавказького, але граверна справа його не зацікавила і він став вільним слухачем Петербурзької академії мистецтв у майстерні художника-баталіста, засновника російської школи панорамного живопису Франца Рубо. З 1910 року продовжив навчання у майстра батального та анімалістичного жанрів українського походження Миколи Самокиша. Брав участь у виставках Академії мистецтв і Товариства ім. А. Куїнджі. Звання художника отримав у 1913 році за історичне полотно «Царевич на прогулянці (Молодий царевич і бояри-вихователі)»[3].

З початком Першої світової війни пішов добровольцем на фронт. Малював зарисовки які надсилав до журналів «Нива» та «Солнце России». З 1917 року в Сибірі в Тюмені, Іркутську, Барнаулі де викладає в школах, малює в театрах.

У 1921 році повернувся до Петрограда, викладає в школі Товариства заохочення мистецтв, а згодом в Академії мистецтв. У 1922—1930 роках викладав у Художньо-промисловому технікумі (тепер Санкт-Петербурзьке художнє училище ім. М. Реріха[ru]). У 1923 році стає членом Асоціації художників революційної Росії.

Під час німецько-радянської війни до грудня 1941 перебував у блокадному Ленінграді, згодом в евакуації.

З 1947 року викладає в Ленінградському інституті живопису, скульптури та архітектури ім. І. Репіна.

Творчість

У 1920-х роках писав картина на історичну тематику («Тарас Бульба з синами» (1922), «Робітники привозять Пугачову гармати» (1924)) та на події громадянської війни («Роззброєння частин колчаківської армії» (1926), «Сибірські партизани» (1926), «Прорив польського фронту Першою кінною армією в 1920 році» (1928)). Займався книжковою графікою та плакатом.

У 1930-ті роках малював батальні картини («Взяття станції Касторна» (1930), «Танки на маневруванні» (1934)), брав участь у створенні панорами «Штурм Перекопу» (1934—1940).

В евакуації в 1943 році написав монументальне полотно «Поєдинок Пересвіта з Челубеєм на Куликовому полі» (1943).

У творчому доробку М. Авілова є також анімалістичні, пейзажні, жанрові композиції («Міст», «Вершник», «Московська трійка», «Кінь, запряжений в санчата», «Пермська баба» та ін.).

У післявоєнні роки репродукції робіт художника включалась до шкільних підручників.

Твори М. Авілова зберігаються в Російському музеї, Третьяковській галереї, є і в українські музеях, зокрема, Дніпровському художньому музеї, Дніпровський національному історичному музеї ім. Д. Яворницького, Миколаївському художньому музеї ім. В. Верещагіна.

Відзнаки

За картину «Поєдинок Пересвіта з Челубеєм на Куликовому полі» (1943) у 1946 році отримав Сталінську премію першого ступеня. У 1953 році присвоєно звання народного художника Росії.

Нагороди:

  • орден Трудового Червоного прапора (1941)
  • медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.».

У Кривому розі на його честь названа вулиця[4].

Примітки

  1. ↑ а б в Авилов Михаил Иванович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. ↑ а б в RKDartists
  3. ↑ Авілов Михайло Іванович. Музей українського живопису (Дніпро). Процитовано 14 жовтня 2019.
  4. ↑ Вулиця Авілова. Офіційний портал міста Кривого рогу. Процитовано 14 жовтня 2019.

Посилання

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Авілов_Михайло_Іванович&oldid=34110038