Жульєт Греко
| Жульєт Греко | |
|---|---|
 | |
| Прізвисько | La muse de Saint-Germain-des-Prés, Gréco і La Gréco |
| Народилася | 7 лютого 1927[4][5][…] Монпельє, Франція[4][7] |
| Померла | 23 вересня 2020[1][2][…] (93 роки) Раматюель, Франція[1][7] |
| Поховання | цвинтар Монпарнас |
| Країна | .svg){kind=small} Франція |
| Діяльність | співачка, кіноакторка, шансоньєтка |
| Знання мов | французька[8][9][10] |
| Роки активності | 1946 — 2016 |
| Жанр | шансон |
| Брати, сестри | Charlotte Grécod |
| У шлюбі з | Мішель Пікколі, Gérard Jouannestd і Philippe Lemaired |
| Діти | Laurence Lemaired |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0344898 |
| Сайт | juliettegreco.fr |
Жюльєтт Греко (фр. Juliette Gréco; 7 лютого 1927, Монпельє, Еро — 23 вересня 2020, Раматюель, Вар) — французька співачка та акторка.
Життєпис
Жюльєтт Греко народилась 7 лютого 1927 року в місті Монпельє, департамент Еро, на півдні Франції. Її батько Жерар Греко був уродженець Корсики, мати Жюльєтт Лафешин (1899—1978) — француженка. Після розлучення батьків вихованням малої Жюльєтт та її старшої сестри Шарлотти займалися батьки матері, які обоє померли 1933 року, після чого мати забрала доньок до Парижа. Під час Другої світової війни Жюльєтт наслідуючи приклад матері і сестри вступила до лав руху Опору, була заарештована разом з ними гестапо, але уникла вислання через юний вік (її матір та сестру було відправлено до табору Равенсбрюк, звідки їх було звільнено Чарвоною армією). Жюльєтт, яка лишилася в Парижі сама, прихистили материні друзі.
Скоро Жюльєтт стала однією з найяскравіших зірок повоєнної Франції, втіливши у своїх піснях розчарування та бідність французької інтелігенції, які послідували після Другої світової війни. Її образ того часу складався з чорного вбрання та довгого темного волосся, що розліталося. Греко часто відвідувала артистичні кав'ярні передмістя Сен-Жермен, де оберталася у колах паризької богеми. Її близьким другом був Майлз Девіс, Жан Кокто запропонував їй невелику роль у своєму фільмі «Орфей» 1949 року.
У 1950—1960 роках зіграла низку головних ролей у фільмах голлівудського кінопродюсера Дерріла Ф. Занука.
Жюльєтт Греко померла 23 вересня 2020 року в місті Раматюель, департамент Вар, на півдні Франції у віці 93-х років. Похована на цвинтарі Монпарнас в Парижі поряд з чоловіком[11].
Особисте життя
Греко тричі виходила заміж:
- 1953—1956 — Філіпп Лемейр, актор. У 1954 році в подружжя народилась дочка Лоранс-Марі (померла 2016 року від раку). Шлюб завершився розлученням.
- 1966—1977 — Мішель Пікколі, актор. Цей шлюб також завершився розлученням.
- У 1988 році вона вийшла заміж за піаніста і свого акомпаніатора Жерара Жуане (нар. 2 травня 1933), у шлюбі з яким перебувала до його смерті 16 травня 2018 року.
Дискографія
- 1950 — Si tu t'imagines
- 1950 — La Fourmi
- 1951 — Je suis comme je suis
- 1951 — Les Feuilles mortes
- 1951 — Sous le ciel de Paris
- 1951 — Je hais les dimanches
- 1953 — La Fiancée du pirate
- 1954 — Coin de rue
- 1955 — Chanson pour l'Auvergnat
- 1960 — Il n'y a plus d'après
- 1961 — Jolie Môme
- 1961 — C'était bien (Le P'tit bal perdu)
- 1962 — Accordéon
- 1962 — Paris canaille
- 1963 — La Javanaise
- 1966 — Un petit poisson
- 1967 — Déshabillez-moi
- 1970 — Les Pingouins
- 1971 — La Chanson des vieux amants
- 1971 — J'arrive
- 1972 — Mon fils chante
- 1977 — Non monsieur je n'ai pas vingt ans
- 1983 — Le temps des cerises
- 1988 — Ne me quitte pas
- 2003 — L'Éternel féminin
- 2009 — Je me Souviens De Tout
- 2011 — Ça se Traverse et C'est Beau
- 2013 — Gréco chante Brel
- 2015 — Merci
Автобіографія
- 1994 — Jujube
- 2012 — Je suis faite comme ça
Вибрана фільмографія
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1950 | ф | Орфей | Orphée | Аглаоніка |
| 1950 | ф | Адреса невідома | Sans laisser vd'adresse | камео |
| 1952 | ф | Зелена рукавичка | Le Gantrled vert | співачка |
| 1955 | ф | Єлена і чоловіки | Elena et les Hommes | Міарка |
| 1957 | ф | І сходить сонце | The San Also Rises | Жоржетт Обін |
| 1958 | ф | Коріння неба | The Roots of Heaven | Мінна |
| 1958 | ф | Гола земля (Ріка алігаторів) | The Naked Earth | Марія Бойл |
| 1959 | ф | Чорторий | Whirlpool | Лора |
| 1960 | ф | Тріщіна у дзеркалі | Crack in the Mirror | Епоніна Меркадьє / Флоренс Ламорсьє |
| 1961 | ф | Велика гра | The Big Gamble | Марі Бреннан |
| 1962 | ф | Наклеп | Malefices | Міріам Хеллер |
| 1965 | с | Бельфегор — привид Лувру | Belphegor ou le Fantome du Louvre | Лоранс Борель / Стефані Борель |
| 1965 | ф | Хатинка дядька Тома | Onkel Toms Hütte | Діна |
| 1967 | ф | Ніч генералів | The Night of the Generals | Жюльєтт |
| 1975 | ф | Лілі, покохай мене | Lily aime-moi | Фло |
| 2002 | ф | Торжество Едермана | Le Derniere Fete de Jedermann | Івонн Беккер |
Кіновтілення
- 2010 — У фільмі «Генсбур. Герой і хуліган» (жанр якого зазначено як біографічна фантазія) роль Жюльєтт Греко виконала Анна Муглаліс.
- 2011 — У телефільмі «V значить Віан» (фр. V comme Vian) у ролі Жюльєтт Греко з'явилася Міріам Моралі.
Відзнаки
- 2012 — Орден Почесного легіону командорського ступеня; офіцерського ступеня (2002); кавалерського ступеня (1984).
- 2015 — Орден «За заслуги» (Франція) — Великий офіцер; командорського ступеня (2006); офіцерського ступеня (1999).
- 2016 — Орден Мистецтв та літератури командорського ступеня.
Примітки
- ↑ а б в La chanteuse Juliette Gréco est morte // Le Monde / J. Fenoglio — Paris: Société éditrice du Monde, 2020. — ISSN 0395-2037; 1284-1250; 2262-4694
- ↑ а б GeneaStar
- ↑ а б Roglo — 1997. — 10000000 екз.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118718568 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Discogs — 2000.
- ↑ а б Fichier des personnes décédées
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ à 19h58, Par E. B. avec AFPLe 25 septembre 2020 (25 вересня 2020). Les obsèques de Juliette Gréco seront célébrées le 5 octobre à Saint-Germain-des-Prés. leparisien.fr (fr-FR) . Процитовано 9 жовтня 2020.
Примітки
- Жульєт Греко на сайті IMDb (англ.)