Міхаель Енде

Міхаель Андреас Гельмут Енде
Michael Andreas Helmuth Ende
Міхаель Енде у 1962 році
Ім'я при народженні	нім. Michael Andreas Helmut Ende
Народився	12 листопада 1929(1929-11-12) Гарміш-Партенкірхен
Помер	28 серпня 1995(1995-08-28) (65 років) Баден-Вюртемберг ·рак шлунка
Поховання	Вальдфрідгоф
Країна	Німеччина
Національність	німець
Місце проживання	Баварія Баден-Вюртемберг Дженцано-ді-Рома
Діяльність	письменник
Мова творів	німецька
Magnum opus	«Нескінченна історія»
Батько	Edgar Ended
У шлюбі з	Mariko Satōjnd і Ingeborg Hoffmannd
Автограф
Нагороди	Срібний стилосd (1983) Großer Preis der Deutschen Akademie für Kinder- und Jugendliteratur e.V. Volkachd (1980) Баварський поетичний талерd (1986) Pipe Smoker of the Yeard (1986) Pier Paolo Vergerio European Prize for Children's Literatured (1981) премія імені Курда Лассвіца (1996) Hugo-Jacobi-Preisd (1967)
Сайт: michaelende.de
Міхаель Енде у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Міхаель Андреас Гельмут Енде (нім. Michael Andreas Helmuth Ende; нар. 12 листопада 1929, Гарміш-Партенкірхен — пом. 28 серпня 1995, Фільдерштадт-Бонланден) — німецький письменник, автор низки творів для дітей, з яких найбільш відомі романи «Нескінченна історія» та «Джим Ґудзик і машиніст Лукас».

Сьогодні твори Енде перекладені більш ніж 40 мовами і вийшли загальним тиражем понад 20 мільйонів примірників. За мотивами «Нескінченної історії» зняті однойменні фільми. За мотивами казки «Чарівний напій» («Диявольсконгеніакогольний коктейль») знято анімаційний серіал «Вуншпунш» (2000). У числі творів Енде також кілька п'єс, романів і повістей. Однак найбільшим успіхом користувалися саме фентезійні та дитячі твори.

Біографія

Дитячі та юнацькі роки

Міхаель Енде народився в містечку Гарміш-Партенкірхен в родині художника і скульптора Едгара Карла Енде і фізіотерапевта Луїзи Енді. Пологи відбулись о 5:15 ранку за допомогою кесаревого розтину. Родина жила бідно, тому що картини Едгара практично не купували, бо вони відрізнялись від традиційних, і мистецтвознавці оцінювали їх як «напівсюрреалізм». У 1931 сім'я переїхала в Оберменцінг під Мюнхеном, де існував центр мистецтв, з яким Едгар пов'язував свою майбутню популярність як художника і позбавлення від бідності, що тільки посилилася через кризу у світовій економіці. Його сподівання не були марними: роботи майстра були не тільки виставлені, але й куплені як німецькими, так і зарубіжними цінителями. Крім того, Едгар отримав визнання колег. Цей успіх забезпечив родині безбідне існування протягом чотирьох років. У 1935 через культурну політику Третього Рейху фінансове становище Енде різко погіршилось, а роком пізніше Едгар потрапив під заборону як «художник дегенеративного виду мистецтва». Батьки часто сварилися, їхній син Міхаель вважав себе винуватим в ціх сварках, тому почувався самотнім. В хлопчика не було друзів, поки Міхаель не познайомився з сином сусідів Матіасом. Коли розпочалася Друга Світова війна, на фронт призвали батька, а в 1943 році і самого Міхаеля.

Українські переклади

• Енде, М. Момо [Текст] / Міхаель Енде ; пер. з нім. Є. Горевої. — К. : Веселка, 1985. — 206 с.: іл.
• Енде, М. Джим Ґудзик і машиніст Лукас [Текст]: повість / Міхаель Енде ; пер. з нім. І. Андрущенко. — К. : Грані-Т, 2010. — 292 с.: іл.
• Енде, М. Нескінченна історія [Текст] / Міхаель Енде ; пер. Ю. Прохаська. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2014. — 560 с.
• Енде, М. Диявольськигеніальноалкогольний пунш бажань [Текст] / Міхаель Енде ; пер. С. Орлова. — Харків : Видавництво Vivat, 2017. — 192 с.

Посилання

• Персональний сайт Міхаеля Енде англійською та німецькою з біографічними відомостями та фото.
• Багатомовна біографія Міхаеля Енде
• Михаэль Энде (рос.)
• «Момо» Міхаель Енде // Переклад з німецької Євгенії Горевої.