Міхаель Енде

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Міхаель Андреас Гельмут Енде
Michael Andreas Helmuth Ende
Міхаель Енде у 1962 році
Міхаель Енде у 1962 році
При народженні Michael Andreas Helmuth Ende
Народження 12 листопада 1929(1929-11-12)
  Гарміш-Партенкірхен
Смерть 28 серпня 1995(1995-08-28) (65 років)
  Баден-Вюртемберг
  • Рак шлунка[1]
  • Поховання
    Національність німець
    Громадянство
    (підданство)
    Flag of Germany.svg Німеччина
    Мова творів німецька
    Рід діяльності письменник
    Magnum opus: «Нескінченна історія»
    Батько Edgar Ende[d][2]
    Дружина Mariko Satō[d] і Ingeborg Hoffmann[d]
    Нагороди та премії
    Автограф: Michael-Ende-Unterschrift.png
    Сайт: michaelende.de

    CMNS: Міхаель Андреас Гельмут Енде на Вікісховищі

    Міхаель Андреас Гельмут Енде (нім. Michael Andreas Helmuth Ende; нар. 12 листопада 1929, Гарміш-Партенкірхен — пом. 28 серпня 1995, Фільдерштадт-Бонланден) — німецький письменник, автор низки творів для дітей, з яких найбільш відомий роман «Нескінченна історія».

    Сьогодні твори Енде перекладені більш ніж 40 мовами і вийшли загальним тиражем понад 20 мільйонів примірників. За мотивами «Нескінченної історії» зняті однойменні фільми. За мотивами казки «Чарівний напій» («Диявольсконгеніакогольний коктейль») знято анімаційний серіал «Вуншпунш» (2000). У числі творів Енді також кілька п'єс, романів і повістей. Однак найбільшим успіхом користувалися саме фентезійні та дитячі твори.

    Біографія[ред. | ред. код]

    Дитячі та юнацькі роки[ред. | ред. код]

    Міхаель Енде народився в містечку Гарміш-Партенкірхен в родині художника і скульптора Едгара Карла Енде і фізіотерапевта Луїзи Енді. Пологи відбулись о 5:15 ранку за допомогою кесаревого розтину. Родина жила бідно, так як картини Едгара практично не купляли, бо вони відрізнялись від традиційних і мистецтвознавці оцінювали їх як «напівсюрреалізм». У 1931 сім'я переїхала в Оберменцінг під Мюнхеном, де існував центр мистецтв, з яким Едгар пов'язував свою майбутню популярність як художника і позбавлення від бідності, що тільки посилилася через кризу у світовій економіці. Його сподівання не були марними: роботи майстра були не тільки виставлені, але й куплені як німецькими, так і зарубіжними цінителями. Крім того, Едгар отримав визнання колег. Цей успіх забезпечив родині безбідне існування протягом чотирьох років. У 1935, через культурну політику Третього Рейху, фінансове становище Енде різко погіршилось, а роком пізніше Едгар потрапив під заборону як «художник дегенеративного виду мистецтва»[3].

    Українські переклади[ред. | ред. код]

    • Енде, М. Момо [Текст] / Міхаель Енде ; пер. з нім. Є. Горевої. — К. : Веселка, 1985. — 206 с.: іл.
    • Енде, М. Джим Гудзик і машиніст Лукас [Текст]: повість / Міхаель Енде ; пер. з нім. І. Андрущенко. — К. : Грані-Т, 2010. — 292 с.: іл.
    • Енде, М. Нескінченна історія [Текст] / Міхаель Енде ; пер. Ю. Прохаська. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2014. — 560 с.
    • Енде, М. Диявольськигеніальноалкогольний пунш бажань [Текст] / Міхаель Енде ; пер. С. Орлова. — Харків : Видавництво Vivat, 2017. — 192 с.

    Примітки[ред. | ред. код]

    Посилання[ред. | ред. код]