Нусдорфська гребля і шлюз

Нусдорфська гребля і шлюз Nußdorfer Wehr- und Schleusenanlage
Гребля і дорожній міст, справа рибопропускні споруди. 2018
48°15′33.1200001″ пн. ш. 16°22′9.1200000999975″ сх. д.
Країна	Австрія
Адмінодиниця	Бріґіттенау Деблінг
Стан	діючі
Річка	Дунай
Каскад	Дунайський канал
Початок будівництва	1894- 1899
Характеристики обладнання
Тип турбін	матричні
Кількість та марка турбін	12
Потужність гідроагрегатів	4,74  МВт
Основні споруди
Тип греблі	залізобетонна
Шлюз	однокамерний (чинний)
Нусдорфська гребля і шлюз
Мапа
Нусдорфська гребля і шлюз у Вікісховищі

Скульптура лева Рудольфа Вайра на мості Отто Вагнера

Нусдорфська гре́бля і шлюз (нім. Nußdorfer Wehr- und Schleusenanlage) — гідротехнічна споруда, гребля і шлюз у передмісті Відня — Нусдорф, у місці, де від ріки Дунаю відходить її природний рукав — Дунайський канал довжиною 17,3 км. Нусдорф — назва колишнього приміського села Відня, що тепер входить до його 19-го району — Деблінг. Звичайно Нусдорфську греблю та шлюз сприймають як щось єдине ціле, хоча вони є двома окремими спорудами. Це зумовлено тим, що їхнє створення мало спільну мету.

Історія

Споруди були побудовані на підставі закону, виданого райхсратом 18 липня 1892 року, який передбачав фінансування будівництва міської залізниці, перетворення Дунайського каналу на торговельний порт та зимову гавань, регулювання річки Відень та будівництво колекторних каналів уздовж цих двох річок.

Плаваючі ворота. 1890

Відкритий спуск води під час повені 1899 року

Пілон з назвою мосту

Дорожній міст імені Йозефа Шемерля

Шлюзова камера. 2010

Будинок адміністрації

До будівництва греблі та шлюзу в Нусдорфі Дунайський канал до Першої світової війни був захищений від плаваючого льоду та значною мірою також від затоплення плаваючими воротами (довжиною 48,6 м, висотою 5,7 м і вагою 440 тонн). Ці ворота використовувалися до Першої світової війни, але проіснували до 1945 року.

Архітектурний проект побудови греблі та мосту було доручено австрійському архітекторові Отто Вагнерові (1841—1918), художньому радникові Транспортної комісії. Він спроектував над греблею залізний міст з потужними пілонами увінчаними бронзовими фігурами левів роботи Рудольфа Вайра. Ці леви стали моделлю для логотипу австрійської компанії Gräf & Stift — виробника автомобілів, автобусів і тролейбусів.

Будівництво греблі почалося в серпні 1894 року. Кам'яна кладка була завершена в 1897 році, а в серпні 1898 року були змонтовані сталеві конструкції. Довжина мосту 49 м, а ширина прогону для протікання води — 40 м. «Міст Шемерля» (Schemerlbrücke) був названий іменем Йозефа Шемерля (1752—1844) — архітектора, гідротехніка та автора книг, який у 1810 році розробив (нереалізований) проект регулювання Дунаю. У квітні 1945 року міст Шемерля був знищений, як і інші мости Дунайського каналу. У 1947 році для переходу каналу був зведений перший дерев'яний міст. У 1953—1955 роках міст був відремонтований, а у 1978 році реконструйований.

За планами Отто Вагнера, поруч із Нусдорфською греблею і залізним мостом над нею, був також побудований будинок адміністрації. На південь від адміністративного корпусу розміщений двоповерховий склад ланцюгів.

Двоповерховий склад ланцюгів. 2018

Перше випробування греблі відбулося під час повені 1899 року, коли вона запобігла затопленню дільниць Відня поблизу Дунайського каналу. У 1899—1911 роках виконувалися роботи з впорядкування стін каналу і роботи пов'язані з поглиблюванням дна каналу.

Після Другої світової війни були зняті плаваючі ворота і ліквідовані наслідки воєнної шкоди. У 1964—1970 роках відновлювали шлюзи в Нусдорфі. У 1971—1978 роках відбувалися роботи з відновлення русла каналу.

Шлюзи на Дунайському каналі. 2018

Невідомо точно, чи проект шлюзу розроблений Отто Вагнером, а також як він пережив Другу світову війну, і чому він був реконструйований у період між 1964—1966 роками. Імовірно, шлюз був занадто малим для сучасних суден і його технічні особливості потребували оновлення.

25 листопада 1966 року було оголошено, що міська рада офіційно відкрила повністю механізований шлюз. Довжина шлюзової камери становить 85 метрів і має 15 метрів в ширину, в той же час, канал має ширину 20 метрів.

У 2004—2005 роках під водозливом греблі була побудована Нусдорфська електростанція, але це не вплинуло на зовнішній вигляд греблі. За рік 12 її турбін виробляють близько 28 110 000 кВт⋅год електроенергії, які забезпечують потреби приблизно 10 000 домашніх господарств (середня потреба потужності на домогосподарство становить 320 Вт). Навесні 2017 року для міграції риб була відкрита рибопропускна споруда довжиною 322 м, через яку риба може подолати різницю висот рівнів води 3,6 м.

Нусдорфська гребля у кіно

Актор Тобіас Моретті в ролі Ріхарда Мозера з псом Рексом

Глядачі українських телеканалів могли побачити дорожній міст Нусдорфської греблі у австрійському телевізійному поліцейському серіалі 1994—2014 років — «Комісар Рекс». У фільмах серіалу таку кличку має один з головних «акторів» серіалу — поліцейський пес Рекс. Події серіалу пов'язані з мостом Нусдорфської греблі у серіалі можна побачити у різних епізодах протягом цілого ряду років: «Ідеальне вбивство» (1994), «Втікачі-смертники» (1994), «Три секунди до смерті» (1996), «Небезпечне завдання» (1998), «Поліцейські не цілуються» (2002), «Замах на Рекса» (2003).

Посилання

• Нусдорфська гребля (нім.)