Координати: 50°24′25.7″ пн. ш. 30°33′25.1″ сх. д. / 50.40714° пн. ш. 30.55697° сх. д. / 50.40714; 30.55697

Правобережна вулиця (Київ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Правобережна вулиця
Київ
МісцевістьЗвіринець, Бусове поле
РайонПечерський
Колишні назви
269-та Нова
Загальні відомості
Протяжність280 м
Координати початку50°24′25.7″ пн. ш. 30°33′25.1″ сх. д. / 50.40714° пн. ш. 30.55697° сх. д. / 50.40714; 30.55697
Координати кінця50°24′24.4″ пн. ш. 30°33′11.5″ сх. д. / 50.40678° пн. ш. 30.55319° сх. д. / 50.40678; 30.55319
поштові індекси01014
Транспорт
Найближчі станції метро «Видубичі»
ТролейбусиТр 38 (по вулиці Михайла Бойчука)
Найближчі залізничні станціїз. п. Видубичі,
з. п. Видубичі Трипільські
Рухдвосторонній
Покриттяасфальт
Зовнішні посилання
Код у реєстрі11354
У проєкті OpenStreetMapr2498911
Мапа
Мапа
CMNS: Правобережна вулиця у Вікісховищі

Правобере́жна ву́лиця — вулиця в Печерському районі міста Києва, місцевості Бусове поле, Звіринець. Пролягає від Буслівської вулиці до кінця забудови поблизу вулиці Михайла Бойчука.

Прилучаються вулиці Новоселицька і Звіринецька.

Історія

Вулиця виникла в середині XX століття під назвою 269-та Нова вулиця. Сучасна назва — з 1944 року[1].

Забудова

Активна забудова місцевості, де пролягає Правобережна вулиця, почалася у другій половині 1930-х років. У кварталі між вулицями Правобережною, Буслівською, Звіринецькою та Соловцова збудували 5 двоповерхових житлових будинків на кілька квартир, втім, знесених, у 1960-х—1980-х роках[2]. У 1960-х роках тут зводять низку п'ятиповерхових будинків, зокрема, на вулиці Правобережній під № 6 у 1966 році побудували гуртожиток, під № 3 у 1967 році — житловий будинок за типовим проєктом Київпроєкту 1-480-19кб[3].

Примітки

  1. Постанова виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва». Дод. № 1. Дод. № 2. // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 4. Спр. 38. Арк. 65–102. [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.]
  2. Широчин, Михайлик, 2021, с. 50.
  3. Широчин, Михайлик, 2021, с. 52.

Джерела