Старонаводницька вулиця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Старонаводницька вулиця
Київ
Старонаводницька вулиця
Старонаводницька вулиця
Місцевість Печерськ, Звіринець
Район Печерський
Назва на честь місцевості Наводничі
Загальні відомості
Протяжність 1 520 м
Координати початку 50°25′32″ пн. ш. 30°33′36″ сх. д. / 50.425639° пн. ш. 30.560139° сх. д. / 50.425639; 30.560139Координати: 50°25′32″ пн. ш. 30°33′36″ сх. д. / 50.425639° пн. ш. 30.560139° сх. д. / 50.425639; 30.560139
Координати кінця 50°25′47″ пн. ш. 30°32′31″ сх. д. / 50.429722° пн. ш. 30.542000° сх. д. / 50.429722; 30.542000
Поштові індекси 01015
Транспорт
Найближчі станції метро Kiev Metro Third Line logo.svg «Печерська»
Автобуси А 55
Рух двосторонній
Покриття асфальт
зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
commons:Старонаводницька вулиця у Вікісховищі

Старонаводни́цька ву́лиця — вулиця в Печерському районі міста Києва, місцевості Печерськ, Звіринець. Пролягає від вулиці Генерала Алмазова до площі Героїв Великої Вітчизняної війни.

Прилучаються вулиці Лейпцизька, Добровольчих батальйонів, Лаврська, Редутний провулок і бульвар Дружби народів.

Історія[ред. | ред. код]

Вулиця відома з XVIII століття як головний шлях, по якому приїжджали до Києва з Москви та Лівобережжя. Цей шлях мав назви Боярак, Душегубиця, Наводницький струмок. Як вулиця під теперішньою назвою фігурує з 30-х років XIX століття. Назва вулиці походить від місцевості Неводничі (Наводничі), назва якої, у свою чергу, походить, за однією версією, від рибалок, які сушили тут свої неводи, за іншою — від наплавного мосту, спорудженого у 1740 році. Місцевість дала своє ім'я також і Наводницькому струмку, що протікав у яру, де проходить сучасна Старонаводницька вулиця.

У 1962 році до вулиці приєднано Печерський провулок[1] (між вулицями Московською і Генерала Алмазова). До середини 1970-х років до Старонаводницької вулиці прилучалися також Московська вулиця (частково скорочена), до 1-ї половини 1980-х років — Старонаводницький провулок і Старонаводницький проїзд (ліквідовані у зв'язку зі знесенням старої забудови).

Забудова[ред. | ред. код]

Житлова забудова місцевості почалася наприкінці XIX — у першій половини ХХ століття і складалася з малоповерхових приватних будинків. У 1980-х роках стару забудову знесли, і на її місці у другій половині 80-х — початку 90-х почали зведення нового мікрорайону, щодо якого побутує назва «Царське село».

Третя хвиля забудови Старонаводницької балки почалася у 2000 році, коли архітектор Янош Віг розробив проект подальшого будівництва у «Царскому селі». Серед новобудов особливо виділяється будинок № 13 з хвилястим дахом, серед киян відомий як «Дім-хвиля», «Верблюд».

Пам'ятки архітектури[ред. | ред. код]

На початку вулиці знаходиться одна з будівель Нової Печерської фортеці — Башта № 4, яку за її невеликий розмір називали «малою баштою». Башта, яку почали будувати у 1833 році, споруджувалася як оборонна казарма, розрахована на 500 військових та 22 гармати. З Баштою № 2 (зараз — Кругла башта, вул. Євгена Коновальця, 44) її пов'язував земляний вал, на місці якого пізніше був споруджений тир (не зберігся). У середині XIX століття башту було сполучено з казармами військових кантоністів (тепер вул. Московська, 45) цегляною стіною, що перетинала Старонаводницьку вулицю, проїзд здюйснювався крізь Наводницьку браму (стіна й брама не збереглися). Наприкінці XIX століття башта, яка втратила військове значення, стала тюрмою для цивільних.

 Реконструкція[ред. | ред. код]

Київська влада 30 серпня 2017 року підписала договір про повну перебудову вулиці та прокладання нею тролейбусної лінії до 31 грудня 2018 року.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 30 грудня 1962 року № 2216 «Про найменування та перейменування вулиць і площ м. Києва» // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 8, спр. 169, арк. 28–34. Архівовано з першоджерела 18 липня 2013.

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]