Корона Королівства Польського
| Корона Королівства Польського | |
| Прапор | Герб |
 | .svg) |
| Дата створення / заснування | 1386 |
|---|---|
| Офіційна мова | польська |
| Гімн | Богородиця (гімн) |
| Континент | Європа |
| Країна |
Корона Королівства Польського |
| Столиця | Краків і Варшава |
| Адміністративна одиниця | Річ Посполита |
| Форма правління | Спадкова монархія, виборна монархія і конституційна монархія |
| Посада голови держави | король Польський |
| Адміністративно-територіально поділяється на | Великопольська провінція, Малопольська провінція |
| Валюта | злотий і грош |
| Попередник | United Kingdom of Polandd |
| Замінений на | Сандомирське воєводство |
| Мова комунікації | польська і руська мова |
| Час/дата припинення існування | 1795 |
 | |
| Частково збігається з | Королівство Польське |
Коро́на Королі́вства По́льського (пол. Korona Królestwa Polskiego, лат. Corona Regni Poloniae, скорочено — Корона) — термін, що позначає устрій польської держави наприкінці середньовіччя та в ранньомодерну добу; у 1569—1795 рр. — офіційна назва власне польського королівства в персональній унії з Великим князівством Литовським у складі Речі Посполитої. Термін вживався щодо польської монархії з метою відокремлення держави як юридичного інституту від особи конкретного короля, а також для утвердження суверенітету держави та засад неподільності її території.
Походження
Поняття «корона королівства» виникло за часів середньовіччя в Західній Європі в руслі розвитку ідей, що протистояли традиційним поглядам на монарха як на спадкового власника держави і походили з політичних концепцій античних мислителів, зокрема Платона («Політейя»), Арістотеля («Політика»), Марка Туллія Цицерона («Про республіку»).
Термін Корони Королівства Польського взято з політичних ідеологій, реалізованих в державних монархіях Чехії та Угорщини в кінці середньовіччя. У цих країнах ідеологія корони королівства носила імена «Корона святого Вацлава» та «Корона святого Стефана», посилаючись на передбачувані святі символи монаршої влади. У Польщі, термін «Корона Королівства Польського» вперше з'являється в королівських документах Казимира Великого (1333—1370) і ще не означає, однак, послідовної політичної ідеології, виступаючи, швидше, як замінник назви Королівство Польське.
Тільки припинення династії П'ястів в 1370 році і прихід до влади угорського короля, Людовика Анжу, призвели до остаточного формування терміну, що визначає нові способи сприйняття держави і правителя, характерні для розвиненої монархічної держави.
Спочатку він використовувався головним чином у колі малопольської аристократії (група так званих панів краківських). З часом, завдяки впливу цієї групи вельмож на Людовика Угорського і Владислава Ягайла, Корона Королівства стала обов'язковою державною ідеологією.
Особливості
Корона Королівства Польського ставилася до держави, як установи незалежної від правителя, яка не є вже, як в епоху спадкових монархій, його майном.
Корона Королівства ідентифікує Польщу, як неподільний організм, що керує правами і принципами ладу, що стоять вище, ніж монарх. Правитель відповідно до цієї ідеології не має права на зменшення території держави, наприклад, шляхом заповіту або передачі землі в лен.
Він уже не був єдиним і головним джерелом права, як раніше. Сам підпорядковувався законам королівства, що виражається, зокрема, у сформованому на той час повністю праві опору (Prawo oporu).
Терміном Корона Королівства часто визначаються не ті землі, що фактично перебувають у володінні польського короля, а й ті, на які проголошено дію права, перш за все Сілезію та Гданське Помор'я.
У Корону включений також утворений лен Польщі Мазовія.
Після Людовика Угорського ідеологія Корони Королівства була прийнята вже в повністю допрацьованій формі. Цей термін використовувався, насамперед, з тим щоб забезпечити становище і незалежність Королівства Польського, яке в персональній унії з Угорщиною була стороною безумовно більш слабкою. Прикладом є Кошицький привілей 1374, в якому Людовик зобов'язувався: зберігати Корону Королівства Нашого цілою і непорушною і ніяких земель або їх частин від неї не відривати і не зменшувати[1].
Нова державна ідеологія вписувалася в ширшу тенденцію змін, набирала чинності з приходом до влади іноземних правителів і розпочату в момент возз'єднання країни Владиславом Локетком і формування державної монархії (рахується переважно з 1320).
Виявлялася вона в новому способі сприйняття держави, як єдиного організму, у створенні загальнодержавних символів (Білого Орла), одночасно також в упорядкуванні монаршої влади принципами ладу (з 1438, хоча спочатку не в повній мірі ефективними, обов'язок підтвердження новообраним правителем привілеїв, виданих його попередниками).
Корона як назва держави
Після укладення унії з Великим князівством Литовським термін Корони Королівства був прийнятий як популярна і зручна назва Королівства Польського.
На противагу «Литві» або «Великому князівству» називалося коротко «Короною». Під цією назвою Королівство стало однією з двох частин Речі Посполитої Обох Народів після укладення Люблінської унії в 1569 році.
Ідеологія Корони Королівства зробила, крім того, вплив на термінологію, що використовувалася при дворі.
З кінця середньовіччя державні органи та посади, що називалися до цього королівськими, стали називатися коронними.
Примітки
- ↑ Kodeks dyplomatyczny Wielkopolski.— t. III.— nr 1709.— S. 425—426. Przeł. H. Paszkiewicz,Dzieje Polski.— Warszawa, 1925.— S. 213—216.
Джерела та література
- Я. Д. Ісаєвич. Корона Польська // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 177. — ISBN 978-966-00-0855-4.
- S. Grodziski.Z dziejów staropolskiej kultury prawnej.— Kraków: UNIVERSITAS, 2004.— S. 102—105. ISBN 83-242-0339-7
- S. Szczur.Historia Polski średniowiecze.— Wydawnictwo Literackie, 2002. ISBN 83-08-03272-9
Посилання
- Корона Польського Королівства // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
