Джузеппе де Лука

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 09:22, 2 березня 2022, створена InternetArchiveBot (обговорення | внесок) (Bluelink 2 books for Перевірність (20220301)) #IABot (v2.0.8.6) (GreenC bot)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джузеппе де Лука
Giuseppe De Luca
Зображення
Зображення
Основна інформація
Дата народження 25 грудня 1876(1876-12-25)
Місце народження Рим, Італія
Дата смерті 26 серпня 1950(1950-08-26) (73 роки)
Місце смерті Нью-Йорк, США
Поховання Кампо Верано[1]
Громадянство Італія Італія
США США
Професія оперний співак
Співацький голос баритон
Інструменти вокал[d]
Жанри опера
Колективи Метрополітен-опера
Заклад Джульярдська школа
Лейбли Fonotipia Records
CMNS: Файли у Вікісховищі

Джузеппе де Лука (італ. Giuseppe De Luca; *25 грудня 1876, Рим, Італія — †26 серпня 1950, Нью-Йорк, США) — італійський й американський оперний співак (баритон)[2].

Біографія

Навчався у Національній академії Санта-Чечілія. У 1901—1902 роках виступав у Королівському театрі Парми, оперних театрах Мілана й Неаполя. Від 1903 року — соліст «Ла Скала».

Дебютував у «Метрополітен-опера» 1915 року, виконавши партію Фігаро в «Севільському цирульнику» Россіні. Залишався солістом цього театру до 1935 року, згодом ненадовго вернувся до нього в 1939-1940 роках.

Творчість

У некролозі від 4 вересня 1950 року журнал «Time» назвав Де Луку «найяскравішою зіркою золотої доби „Метрополітен“»[3].

Де Лука — перший виконавець головних партій у двох операх Джакомо Пуччіні. 1904 року в «Ла Скала» він уперше виступив у ролі Шарплеса в «Мадам Баттерфляй». 1918 року в Метрополітен-опера він також співав головну партію на світовій прем'єрі «Джанні Скіккі».

Окрім того, він уперше виконав партії Мішонне в «Адріана Лекуврер» Франческо Чілеа (1902), Глебі в «Сибіру» Умберто Джордано (1903), Маркіза в «Грізельді» Жуля Массне (1904)[4].

Виноски

  1. https://www.findagrave.com/memorial/195207195
  2. The Concise Grove Dictionary of Music. De Luca
  3. Журнал Time
  4. Альманах «Амадеус». Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 27 січня 2014.

Література