Волокитине

село Волокитине
	Золоті воротаЗолоті ворота
Країна	Україна
Область	Сумська область
Район	Конотопський район
Рада	Волокитинська сільська рада
Код КАТОТТГ	UA59020150060012884
Основні дані
Населення	515
Поштовий індекс	41510
Телефонний код	+380 5442
Географічні дані
Географічні координати	51°27′28″ пн. ш. 33°48′37″ сх. д. / 51.45778° пн. ш. 33.81028° сх. д.Координати: 51°27′28″ пн. ш. 33°48′37″ сх. д. / 51.45778° пн. ш. 33.81028° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	158 м
Водойми	Клевень, Есмань
Місцева влада
Адреса ради	41510, Сумська обл., Путивльський р-н, с. Волокитине, вул. Миру, 3
Карта
	Волокитине
	Волокитине
Мапа
	Волокитине у Вікісховищі

Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 1 січня 2022, заснована на цій версії.

Волоки́тине — село в Україні, у Конотопському районі Сумської області. Розташовано на берегах річок Клевень та Есмань, за 16 км від райцентру.

Код КОАТУУ — 5923881901. Населення за переписом 2001 року становило 515 чоловік.

Є адміністративним центром Волокитинського сільської ради, у яку, крім нього, входять села Кочерги, Кубарева і Щербинівка.

Географія

Село Волокитине знаходиться на правому березі річки Есмань в місці впадання її в річку Клевень, вище за течією на відстані 2 км розташоване село Кочерги, нижче за течією на відстані 1 км розташоване село Щербинівка, на протилежному березі — села Кагань і Ротівка. Річки в цьому місці звивисті, утворюють лимани, стариці (Ржавка) і заболочені озера.

Історія

Перша згадка

Перша писемна згадка датується 1684 р.

Волокитинська порцелянова мануфактура 19 ст.

Докладніше: Волокитинська порцелянова мануфактура

Протягом 1839 — 1861 рр. у маєтку поміщика Миклашевського працював порцеляновий завод, який уславив край далеко за межами України. Вироби з волокитинської порцеляни тепер зберігаються в музеях Сум, Харкова, Києва, Москви, Санкт-Петербурга, Варшави, Парижа, Будапешта.

Волокитинські золоті ворота

Докладніше: Золоті ворота (село Волокитине)

Золоті ворота. Автор невідомий, друга половина XIX століття. Мавританські ворота, які відкривали в'їзд на садибу поміщика Миклашевського. Ворота складаються з трьох частин: високої центральної арки для проїзду і двох бічних — для пішоходів. Верх воріт оформлений зубцями. Поряд з воротами височіє зубчаста шестигранна вежа.

Покровська церква

Колишня Покровська церква — мурована, хрещата в плані, однобанна, з триярусною дзвіницею на західному фасаді церква збудована коштом Андрія Миклашевського (1801—1895) 1857 року в перехідній стилістиці від пізнього класицизму до романтизму.

Класицистичною за характером є загальна хрещато-банева структура храму, а на романтичні впливи вказують неоготичні деталі фасадного декору. Цей храм був центром палацово-паркового ансамблю. В інтер'єрі містився великий порцеляновий іконостас, виготовлений в садибі поміщика, на Волокитинському порцеляновому заводі Миклашевських. Усе церковне начиння також було порцеляновим: кіоти, дарохоронильниці, панікадило, полікадила, метрової висоти свічники тощо. Церква простояла рівно сто років і була знищена протягом 1955—1958 років за розпорядженням Сумського облвиконкому від 26.06.1955 р. для … "побудови корівника ". При цьому були розграбовані й знищені безцінні порцелянові вироби, включно з іконостасом. Проти цього варварства протестував видатний український художник Василь Касіян, надіславши 29 червня 1956 року гострого листа до заступника голови Ради Міністрів Української PCP М. Гречухи. Проте це не допомогло. І в 1958 році М. Цапенко зафотографував процес розбирання руйнованих залишків церкви.

В 20 столітті

У 50-ті рр. XX ст. маєток Міклашевського, де також була унікальна пам'ятка архітектури — Покровська церква, оздоблена порцеляною, знищили. Збереглися лише «Золоті ворота» (псевдоготичний стиль) Покровської церкви, старий фундамент садиби і пейзажний парк (25 га, закладений у 1829—1830 рр.).

Поблизу села є чимало археологічних пам'яток, зокрема величезний курганний могильник сіверян (VIII—X ст.).

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 602 особи, з яких 269 чоловіків та 333 жінки.^[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 511 осіб.^[2]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:^[3]

Мова	Відсоток
українська	91,46 %
російська	8,54 %

Економіка

«Елітасервіс», ТОВ.
Фермерське господарство ТОВ «BiolBusiness»

Відомі люди

Алексєєв Петро — український майстер декоративного розпису на порцеляні, який працював на порцеляновій мануфактурі;
Висоцький Іван Іванович — бандурист, який був художнім керівником Волокитинського Будинку культури.
Войтенко Василь Андрійович (1881—1951) — український і російський співак.
Матющенко Петро Опанасович (1918-1945) — старший сержант Робітничо-Селянської Червоної Армії, учасник німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу (1946).

Див. також

Волокитинське городище

Примітки

Посилання

Волокитне // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
Погода в селі Волокитине

[населення_1989-1] Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Сумська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

[населення_2001-2] Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Сумська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

[населення_2001_мова-3] Розподіл населення за рідною мовою, Сумська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

[1]

[2]

[3]

Волокитине

Зміст

Географія