Давтян Ваагн Арменакович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Давтян Ваагн Арменакович
вірм. Վահագն Դավթյան
Народився 15 серпня 1922(1922-08-15)[1][2][3]
Арапгірd, Мамурет-уль-Азіз, Османська імперія[2][3]
Помер 21 лютого 1996(1996-02-21) (73 роки)
Єреван, Вірменія
Поховання Q42794531?
Країна  СРСР
 Вірменія
Національність вірмени[2]
Місце проживання Краснодар[2]
Єреван[2]
Діяльність поет, перекладач, публіцист, громадський діяч, редактор
Alma mater Faculty of Armenian Philologyd (1948)[2]
Заклад Grakan tertd[2], Q20509424?[2] і Q20509737?[2]
Мова творів вірменська
Членство СП СРСР і Академія наук Вірменської РСР[3]
Партія КПРС[2]
Учасник німецько-радянська війна[2]
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» медаль «За трудову відзнаку»
Honored Worker of Culture of the Armenian SSR

CMNS: Давтян Ваагн Арменакович у Вікісховищі

Ваагн Давтя́н (вірм. Վահագն Դավթյան; 15 серпня 1922, Арапгір, Туреччина — 21 лютого 1996, Єреван, Вірменська РСР, СРСР) — відомий вірменський поет, перекладач, заслужений діяч культури Вірменської РСР.

Життєпис

Народився 15 серпня 1922(19220815) року в місті Арапгір, Туреччина. Друкуватися почав 1935 року. Після закінчення середньої школи його призвали в армію, і почалася друга світова війна. Брав участь у німецько-радянській війні (19401942), був поранений і повернувся додому, вступив до Єреванського державного університету. 1948 року закінчив університет.

Член Спілки письменників СРСР (1959).

Помер 21 лютого 1996 в Єревані, де й похований у пантеоні Комітаса.

Так висловився про нього Левон Ананян, нинішній голова Спілки письменників Вірменії[4]:

Ваагн Давтян є одним з найбільших поетів минулого століття, він входить до плеяди таких видатних майстрів, як Паруйр Севак, Геворк Емін, Сільва Капутикян.


Меморіальна дошка в Єревані, вул. Наїрі Зар'яна, 80

Заслуги

  • Лауреат Державних премій (1977, 1985) Вірменської РСР
  • Відзначений премією ім. Е. Чаренца (1979).

Нагороди

Твори

У збірках віршів «Перша любов» (1947), «Ранок світу» (1950) виражені патріотичні почуття учасника німецько-радянської війни, любов до природи рідної землі. У віршах «Світанок у горах» (1957), «Літня гроза» (1964), «Пісня вина» (1966) поет глибоко проникає в моральний світ сучасника. Громадянськістю і ліризмом пройнята історична поема «Тондракійці» (1961), присвячена історичним подіям середньовічної Вірменії. 1969 року побачила світ книга історичних поем «Дим вогнища».

  • Перша любов (збірка віршів, 1947)
  • Ранок світу (збірка віршів, 1950)
  • Дорога через серце (поема, 1952)
  • Лірика (1956)
  • Світанок у горах (1960)
  • Тондракійці (історична поема, 1961)
  • Літня гроза (вірші, 1964)
  • Пісня вина (вірші, 1966)
  • Літня спека (1968)
  • Дим вогнища (історичні поеми, 1969)

Перекладав вірменською мовою вірші й поеми О. С. Пушкіна, С. А. Єсеніна, Ш. Петефі.

Пам'ять

  • У Єревані до 90-річчя Ваагна Давтяна відкрито меморіальну дошку (вул. Наїрі Зар'яна, 80)[5][6].

Примітки

Посилання