Єреванський державний університет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єреванський державний університет

ЕГУ
40°10′53″ пн. ш. 44°31′35″ сх. д. / 40.1815916666944446° пн. ш. 44.526469444472° сх. д. / 40.1815916666944446; 44.526469444472Координати: 40°10′53″ пн. ш. 44°31′35″ сх. д. / 40.1815916666944446° пн. ш. 44.526469444472° сх. д. / 40.1815916666944446; 44.526469444472
Тип громадський університет
Країна  Вірменія
Засновано 16 травня 1919
Ректор Оганнес Оганнисян
Студентів 12 794
Співробітників 3150 осіб
Докторів 200
Членство у
  • Асоціація університетів Європи[2] і Університетське Агентство Франкофонії[1]
  • Складається з Юридичний факультет Єреванського державного університетуd, Q21697128?, Q61105346?, Faculty of Armenian Philologyd, Q21433603?, Q21697129?, Q107184273?, Q104290716?, Iсторичний факультет Єреванського державного університетуd, Q104542136?, Q104507296?, Q65226199? і Q16379918?
    Випускники Категорія:Випускники Єреванського університету
    Штаб-квартира Єреван
    Адреса Вірменія Вірменія, 0025, м. Єреван, вул. Алека Манукяна, 1
    Сайт www.ysu.am
    Нагороди
    орден Трудового Червоного Прапора
    Мапа
    CMNS: Єреванський державний університет у Вікісховищі

    Єрева́нський держа́вний університе́т (вірм. Երեվանի Պետական Համալսարան) — заклад вищої освіти в Єревані.

    Історія[ред. | ред. код]

    Університет створений 16 травня 1919 року за указом уряду Вірменії. Перші заняття пройшли в лютому 1920 р. Перший ректор, Юрій Гамбарян, для читання лекцій запросив із різних країн відомих вірменських вчених, у тому числі Акопа Манандяна, Манука Абегяна і Степана Малхасянца. У 1920-ті роки університет складався з 5 факультетів. Будівля університету розташовувалося на вулиці Астафьян у Єревані.

    У перший навчальний рік в університеті діяв один факультет (історико-мовознавчий), де навчалися 262 студенти і працювали 32 викладачі. До честі першого ректора університету Юрія Гамбаряна слід зазначити, що з першого ж року заснування в університет для викладацької роботи були запрошені імениті викладачі, які закінчили зарубіжні ВНЗ та мали досвід роботи, як-от Акоп Манандян, Манук Абегян, Степан Малхасянц та інші. Після встановлення у Вірменії радянської влади 17 грудня за наказом першого Наркомосу Вірменської РСР Ашота Оганесяна «Про реорганізацію університету Єревану» університет Вірменії був перейменований у Єреванський народний університет. Ректором знову відкритого народного університету було обрано арменіста, професора Акопа Манандяна.

    У 1920-ті рр. університет діяв на першому поверсі двоповерхового туфової чорної будівлі навчальної семінарії на вул. Астафяна (сучасна вулиця Абовяна). У народному університеті було 2 факультети: суспільствознавства і природознавчий. Але вже з жовтня 1921 р. в університеті діяли 5 факультетів: суспільствознавства, сходознавства, технічний, педагогічний та радянського будівництва. Згодом факультет суспільствознавства був переформований у сільськогосподарський, а в березні 1922 р. був відкритий також і медичний факультет. Згідно з рішенням уряду від 20 жовтня 1923 р., народний університет був перейменований на державний університет. Статус і відповідальність головного університету країни зросли, але водночас були ускладнені пред'явлені вимоги. Керівництво університету після ретельного відбору запросило вчених-педагогів, що закінчили закордонні ВНЗ і володіли кількома іноземними мовами.

    У 1933/1934 навчальному році в університеті діяли економічний, природно-історичний, історико-мовознавчий, фізико-математичний і педагогічний факультети. У 1934 р. педагогічний факультет остаточно відокремився і на його основі був створений самостійно діючий педагогічний інститут (нині — Вірменський державний педагогічний інститут ім. Х. Абовяна). У тому ж навчальному році факультет природознавства був розділений на два факультети: біологічний і хімічний. Таким чином, з 1935/1936 навчального року в університеті формуються і починають діяти 8 факультетів: історичний, філологічний, юридичний, геолого-географічний, хімічний, фізико-математичний, біологічний. У 1945 р. був відкритий і факультет міжнародних відносин, що діяв до 1953 р.

    У 1957 р. до державного університету приєднується інститут російської та іноземних мов як один із факультетів, який в 1961 р. знову зняли.

    У 1959 р. від фізико-математичного факультету відділяється і набуває самостійність фізичний факультет, від якого в 1975 р. був відділений факультет радіофізики.

    У 1991 р. в Єреванському державному університеті було вже 17 факультетів, які готували кадри по 32 спеціальностях.

    1960—1990-ті рр. стали безпрецедентними роками розвитку в житті університету: було сформовано ряд нових факультетів, створені нові наукові лабораторії, заснований центр арменістики. Значним чином була оживлена видавнича робота: крім навчальних посібників і підручників були видані наукові роботи іменитих викладачів, наукові журнали, збірники тощо.

    1995/1996 навчальний рік ознаменував початок нового етапу діяльності Єреванського державного університету. Відповідно до міжнародних критеріїв, з метою отримання якісно нового університетського освітнього статусу, більшість вірменських ВНЗ, у тому числі і ЄДУ, перейшло на двоступеневу систему освіти.

    Дотепер ЄДУ дав близько 90 тисяч випускників. На 21 факультеті навчаються спеціальностями 13 тисяч студентів. З більш ніж 1200 викладачів університету 200 — доктори наук, понад 500 — кандидати наук. В університеті проводять свою науково-педагогічну діяльність більш трьох десятків академіків НАН РВ. Завдяки висококваліфікованим вченим у ВНЗ здійснюються ґрунтовні та прикладні дослідження в різних галузях сучасної науки. Дослідження проводяться в більш ніж 40 напрямках. Організовуються навчально-методичні роботи на більш ніж 100 кафедрах, оснащених новітньою технікою.

    Кількість студентів — 12 794. Викладачів — 1311, з них: 9 академіків НАН РВ, 17 членів-кореспондентів НАН РВ, 188 докторів наук, професорів і 612 кандидатів наук, доцентів.

    Структура[ред. | ред. код]

    Факультети:

    • журналістика;
    • математика;
    • механіка;
    • міжнародні відносини;
    • фізика;
    • радіофізика;
    • інформатика та прикладна математика;
    • біологія;
    • хімія;
    • географія;
    • геологія;
    • економіка;
    • вірменська філологія;
    • російська філологія;
    • історія;
    • філософія та психологія;
    • соціологія;
    • сходознавство;
    • романо-германська філологія;
    • юриспруденція;
    • богословський;
    • підготовчий факультет;
    • факультет для іноземних студентів.

    До складу університету входять: Іджеванська філія; Центри: арменістики, картвелології, єгиптології, елліністики, цивілізаційних та культурологічних досліджень, європейського права та інтеграції, інформаційних технологій та вивчення освіти, доуніверситетської освіти, випускників та кар'єри, культури; 20 науково-дослідних лабораторій.

    Кількість напрямів підготовки бакалаврів і спеціалістів, магістрів, аспірантів:

    Спеціалізовані ради по захисту дисертацій:

    • докторські — 7 рад, у тому числі за фізико-математичним, хімічним, біологічним, філологічним, «Філософія»;
    • кандидатські — 4 ради, в тому числі за фізико-математичним, географічним, юридичним, філологічних наук.

    Сьогодні близько 13 000 студентів навчаються на 22 факультетах університету. 200 з 1200 викладачів мають вчене звання доктора наук і понад 500 — кандидата[3].

    Університет є одним із наукових центрів Вірменії.

    Ректори[ред. | ред. код]

    • Юрій Гамбарян (1919—1920)
    • Акоп Манандян (1920—1921)
    • Давід Заврян (Заврієв) (1921—1922)
    • Акоб Ованнісян (1922—1930)
    • Тігран Мушегян (1933—1935)
    • Врам Костанян (1935—1937)
    • Мікаел Єнгібарян (січень-квітень 1937)
    • Генрі (Арутюн) Габрієлян (квітень-серпень 1937)
    • Анушаван Арзуманян (серпень-вересень 1937)
    • Норайр Дабагян (жовтень-листопад 1937)
    • Камсар Аракелян (1937—1938)
    • Гарегін Петросян (1938—1941 та 1949—1957)
    • Рач'я Буніатян (1942—1946)
    • Оганес Погосян (1947—1948)
    • Гагік Давтян (1957—1961)
    • Нагуш Арутюнян (1961—1963)
    • Грант Батікян (1963—1966)
    • Мкртіч Нерсісян (1966—1977)
    • Сергій Амбарцумян (1977—1991)
    • Норайр Аракелян (1991—1993)
    • Радік Мартіросян (1993—2006)
    • Арам Сімонян (2006—2019)

    Видатні випускники[ред. | ред. код]

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. а б в https://www.auf.org/les_membres/nos-membres/
    2. https://eua.eu/about/member-directory.html
    3. Архівована копія. Архів оригіналу за 2 вересня 2013. Процитовано 8 вересня 2010. 

    Посилання[ред. | ред. код]