Доватур Аристид Іванович

Аристид Доватур
рос. Аристид Иванович Доватур
Народився	23 жовтня 1897(1897-10-23) або 3 листопада 1897(1897-11-03) Рені, Ізмаїльський повіт, Бессарабська губернія, Російська імперія
Помер	17 березня 1982(1982-03-17) (84 роки) Ленінград, РРФСР, СРСР
Поховання	Північний цвинтар
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	класичний філолог, історик, викладач університету
Alma mater	Саратовський університет (1921)
Галузь	класична філологія і історія Античної Греціїd
Заклад	Саратовський університет Ленінградський інститут філософії, лінгвістики та історії Санкт-Петербурзький державний університет Саратовський державний медичний університет філологічний факультет СПбДУd Saint-Petersburg Institute of Historyd Російська національна бібліотека
Науковий ступінь	доктор філологічних наук (1962)
Вчителі	Толстой Іван Івановичd і Жебельов Сергій Олександрович
Відомі учні	Микола Миколайович Казанськийd Yelena Rabinovichd Скржинська Марина Володимирівна
Аспіранти, докторанти	Скржинська Марина Володимирівна Микола Миколайович Казанськийd Yelena Rabinovichd
Родичі	Дейч Олександр Миколайович

Аристид Іванович Доватур (23 жовтня 1897, Рені, Бессарабська губернія — 17 березня 1982, Ленінград) — радянський історик, антикознавець, професор Ленінградського університету (1926—1933).

Життєпис

Ранні роки

Аристид Іванович Доватур народився 1897 року в місті Рені, Бессарабська губернія (нині Одеська область) в родині кадрового офіцера російської армії. Батько мав французьке коріння, його пращур переїхав до Росії в добу Великої Французької революції, а саме прізвище Доватур походило від фр. de Vautour. Мати походила із греко-румунського знатного роду, що сходив своїм корінням до однієї з гілок візантійської династії Кантакузинів. Хоча родина жила за російськими звичаями, вдома спілкувались окрім російської і французькою, і румунською, і новогрецькою мовами. Відтак з дитинства був поліглотом. Трохи пізніше вже самостійно оволодів польською, німецькою, англійською, італійською, іспанською, португальською мовами, а також давньогрецькою і латинською мовами.

Освіта

Коли батька перевели служити у Варшаву, Аристид Іванович вступив до 1-ї Руської гімназії, здобув у ній відмінну класичну освіту і саме тут зацікавився історичними науками. Особливо жвавий інтерес у шкільні роки він проявляв до історії Франції, читав праці Віктора Дюрюі, також відомого роботами з історії Стародавньої Греції і Риму.

Із початком Першої світової війни батько був мобілізований, а Аристид із матір'ю виїхали в Саратов, де він вступив на історико-філологічний факультет університету. Тут його наставниками стали філологи-класики С. Ф. Протасова, С. В. Мелікова-Толстая, В. Я. Каплинський. Вже у студентські роки Аристид Доватур сформувався як антикознавець, його дипломну роботу, присвячену елегіям Солона, удостоїли золотої медалі.

1922 року розпочав трирічне навчання в аспірантурі Петербурзького університету, де працював під керівництвом С. О. Жебелева і І. І. Толстого. Входив до складу гуртка петербурзьких елліністів АБДЕМ (до нього також входили О. Болдирєв, А. Єгунов і А. Міханков), який займався перекладами Ахілла Татія і Геліодора (1925—1932 роки).

Ленінградський університет

Очікуючи на місце викладача в університеті, 1926 року закінчив Вищі курси бібліотекознавства при Державній публічній бібліотеці і почав у ній працювати бібліотекарем, а потім науковим співробітником і бібліографом, в 1933—1934 роках — бібліографом і в Бібліотеці академії наук. 1932 року відкрилася кафедра класичної філології, і Аристид Іванович Доватур став одним з перших її співробітників. Перекладав з давньогрецької і латинської, згодом з'явились його перші наукові статті, присвячені спадщині Солона, Геродота і Політії Аристотеля. Свої статті перекладав на французьку, і їх друкували в журналі «Revue des Etudes Grecques».

Роки ув'язнення і звільнення

Однак піднялася нова хвиля радянського терору, під яку потрапив і Аристид Доватур. 1935 року його вислали до Саратова, 1937 року засудили за звинуваченням у контрреволюційній діяльності. Вироком стали 10 років ув'язнення у концтаборі Горьківської області, робота на лісоповалі. Вижити у концтаборі допомогло призначення медичним статистиком, оскільки добре знав латину.

1947 року його звільнили, однак заборонили мешкати у великих містах. Тому Аристид Доватур, маючи рідних і товаришів у Ленінграді, був вимушений оселитись у Лузі Ленінградської області, розташованій за 136 км на південь від Ленінграда. Вижити на волі допомагали друзі, які замовили кілька перекладаів з латині до видання повного зібрання творів Ломоносова, а також позичали в борг (коли Аристид Іванович знову влаштувався в Ленінградський університет, ще довго виплачував борги). Однак і в таких умовах, він не припинив займатись наукою: працював у бібліотеках і Академічному архіві, накопичуючи матеріал для кандидатської дисертації. Допомогу у підготовці роботи йому надав його колишній наставник І. І. Толстой.

Після реабілітації

1952 року у віці 55 років Аристид Іванович Доватур нарешті захистив кандидатську дисертацію. За три роки, 1955, повністю реабілітований, отримав право оселитись в Ленінграді і місце в Ленінградському університеті, став доцентом кафедри класичної філології. 1957 року призначений завідувачем кафедри, 1964 року захистив докторську дисертацію, 1968 року здобув наукове звання професора. Від 1956 року очолював студентський науковий гурток, в якому провів 171 засідання.

Загалом ще на початку 1960-х років, надолуживши згаяні роки, Аристид Доватур не тільки зрівнявся із багатьма вітчизняними антикознавцями, але й випередив багатьох з них. Помер Аристид Іванович Доватур 1982 року від інфаркту.

Основні праці

• Повествовательный и научный стиль Геродота. Л., 1957;
• Политика и Политии Аристотеля. М.; Л., 1965;
• Рабство в Аттике в VI — V вв. до н.э. Л., 1980.
• Античные сборники писем Цицерона//Письма Марка Туллия Цицерона к Аттику, близким, брату Квинту, М.Бруту. т. I, годы 68—51. Издательство Академии Наук СССР, Москва—Ленинград, 1949, с. 403—412.
• Фрагмент «Боттиейской Политии» Аристотеля//«Древний мир: сборник статей в честь академика В. В. Струве». М.: Издательство восточной литературы, 1962 г. С. 490—500.
• Феогнид и его время. Наука. Ленинградское отделение, 1989. — ISBN 5020271675
• Фукидид и мегарская псефизма Перикла // Вестник древней истории, 1982, № 1.

Джерела

• Э. Д. Фролов. Русская наука об античности. Глава 10. Портреты учителей.
• И. А. Лисовый, К. А. Ревяко. Античный мир в терминах, именах и названиях: Словарь-справочник по истории и культуре Древней Греции и Рима / Науч. ред. А. И. Немировский. — 3-е изд. — Мн: Беларусь, 2001

Посилання

• Аристид Доватур — Історія в особах(рос.)
• До 80-річчя А. І. Доватура^{[недоступне посилання з липня 2019]}(рос.)
• Список наукових робіт А. І. Доватура^{[недоступне посилання з липня 2019]}(рос.)