Зубанич Василь Іванович
| Василь Іванович Зубанич | |||||
|---|---|---|---|---|---|
 Полковник | |||||
 | |||||
| Загальна інформація | |||||
| Народження |
9 лютого 1983 (41 рік) с. Голятин, Закарпатська область, Українська РСР, СРСР | ||||
| Громадянство |
 Україна | ||||
| Військова служба | |||||
| Приналежність |
Україна | ||||
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська | ||||
| Рід військ |
 Гірська піхота | ||||
| Формування | |||||
| Війни / битви | Війна на сході України | ||||
| Командування | |||||
| |||||
| Нагороди та відзнаки | |||||
| |||||
 Зубанич Василь Іванович у Вікісховищі | |||||
.svg){kind=small}
Зубанич Василь Іванович — полковник Збройних сил України, командир 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Герой України (2015).
Життєпис
Російсько-українська війна
Василь Зубанич перебував у зоні бойових дій з травня 2014 року. На початок АТО був командиром 15-го окремого гвардійського гірсько-піхотного батальйону (Ужгород) 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Брав участь у боях за Новоганнівку, Нижнє Тепле, Станицю Луганську, Макарове, Щастя, Луганський аеропорт, Дебальцеве та низку інших населених пунктів Луганської та Донецької областей. Василь Зубанич особисто виконував завдання на мобільних пересувних блокпостах, супроводжував колони та вантажі для військ і сил антитерористичної операції. Неодноразово піддавався нападам та обстрілам з боку незаконних збройних формувань, його рішення дозволяли виконувати поставлені завдання зі збереженням життів військовослужбовців.
У складі штурмової групи тактичної групи «Північ» здійснював прорив до Луганського аеропорту для подальшого прикриття та забезпечення відходу підрозділів з оточення. Під час бою отримав осколкове та вогнепальне поранення. Незважаючи на це, відмовився від госпіталізації й продовжував керувати діями підрозділу, тим самим піднявши бойовий дух і моральний стан військовослужбовців. З листопада 2014 року виконував завдання на Дебальцевському напрямку.
Наприкінці 2015 року призначений командиром новоствореної 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади (Коломия)[1].
Державні нагороди
- Звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (23 березня 2015) — за виняткову особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[2]
- Медаль «За військову службу Україні» (6 грудня 2012) — за значний особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, зразкове виконання військового обов'язку, високий професіоналізм та з нагоди Дня Збройних Сил України[3]
Примітки
- ↑ В оперативному командуванні «Захід» завершено формування окремої гірсько-штурмової бригади
- ↑ Указ Президента України від 23 березня 2015 року № 163/2015 «Про присвоєння В.Зубаничу звання Герой України»
- ↑ Указ Президента України від 6 грудня 2012 року № 683/2012 «Про відзначення державними нагородами України»
Джерела
- Президент присвоїв звання Героя України чотирьом військовим командирам // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 23.03.2015
- Підполковник Зубанич Василь Іванович // facebook-сторінка Міністерство оборони України, 19.08.2015
| Попередник: | Герой України — кавалер ордена «Золота Зірка» № 148 23 березня 2015 |
Наступник: |
| Савченко Надія Вікторівна | Собко Сергій Станіславович |
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Полковники (Україна)
- Народились 9 лютого
- Народились 1983
- Військовики 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади
- Військовики 128-ї гірсько-піхотної бригади
- Герої України — кавалери ордена «Золота Зірка»
- Нагороджені медаллю «За військову службу Україні»
- Українські воїни-учасники російсько-української війни (з 2014)