Зубанич Василь Іванович
| Василь Іванович Зубанич | |||||
|---|---|---|---|---|---|
 Бригадний генерал | |||||
 | |||||
| Загальна інформація | |||||
| Народження |
9 лютого 1983 с. Голятин, Закарпатська область, Українська РСР, СРСР | ||||
| Псевдо | Зубр, 21-й, Едельвейс | ||||
| Військова служба | |||||
| Приналежність |
 Україна | ||||
| Вид ЗС |
 Збройні сили | ||||
| Формування |
 Генеральний штаб | ||||
| Війни / битви | Війна на сході України | ||||
| Командування | |||||
| |||||
| Нагороди та відзнаки | |||||
| |||||
 Зубанич Василь Іванович у Вікісховищі | |||||
Зубанич Василь Іванович (нар. 9 лютого 1983) — бригадний генерал Збройних сил України, Герой України (2015). У березні-червні 2022 р. заступник командувача Об'єднаних сил[1], у 2015—2020 рр. — командир 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Улітку 2022 року командував тактичним угрупованням, яке вело важкі оборонні бої в районі Сєвєродонецька і Лисичанська.
Життєпис[ред. | ред. код]
Російсько-українська війна[ред. | ред. код]
Василь Зубанич перебував у районі бойових дій із травня 2014 року. На початок антитерористичної операції (АТО) був командиром 15-го окремого гвардійського гірсько-піхотного батальйону (Ужгород) 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Брав участь у боях за Новоганнівку, Нижнє Тепле, Станицю Луганську, Макарове, Щастя, Луганський аеропорт, Дебальцеве та інші населені пунктів Луганської та Донецької областей. Особисто виконував завдання на мобільних пересувних блокпостах, супроводжував колони та вантажі для військ і сил АТО. Неодноразово піддавався нападам та обстрілам з боку незаконних збройних формувань, його рішення дозволяли виконувати поставлені завдання зі збереженням життів військовослужбовців.
У складі штурмової групи тактичної групи «Північ» здійснював прорив до Луганського аеропорту для подальшого прикриття та забезпечення відходу підрозділів з оточення. Під час бою зазнав осколкового та вогнепального поранення. Незважаючи на це, відмовився від госпіталізації й продовжував керувати діями підрозділу, тим самим піднявши бойовий дух і моральний стан військовослужбовців. З листопада 2014 року виконував завдання на Дебальцевському напрямку.
23 березня 2015 року підполковнику Зубаничу присвоєне звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка».
Наприкінці 2015 року призначений командиром новоствореної 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади (Коломия)[2].
У березні 2022 року призначений заступником командувача угруповання Об'єднаних сил, 23 березня 2022 року присвоєне військове звання бригадний генерал.
У червні-серпні 2022 року очолював тактичну групу, яка вела важкі оборонні бої в районі Сєвєродонецька і Лисичанська.
Державні нагороди[ред. | ред. код]
- Звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (23 березня 2015) — за виняткову особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[3]
- Медаль «За військову службу Україні» (6 грудня 2012) — за значний особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, зразкове виконання військового обов'язку, високий професіоналізм та з нагоди Дня Збройних Сил України[4]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ У Збройних силах – три нові бригадні генерали. Архів оригіналу за 23 березня 2022. Процитовано 23 березня 2022.
- ↑ В оперативному командуванні «Захід» завершено формування окремої гірсько-штурмової бригади. Архів оригіналу за 13 січня 2016. Процитовано 14 січня 2016.
- ↑ Указ Президента України від 23 березня 2015 року № 163/2015 «Про присвоєння В.Зубаничу звання Герой України»
- ↑ Указ Президента України від 6 грудня 2012 року № 683/2012 «Про відзначення державними нагородами України»
Джерела[ред. | ред. код]
- Президент присвоїв звання Героя України чотирьом військовим командирам // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 23.03.2015 [Архівовано 14 січня 2016 у archive.li]
- Підполковник Зубанич Василь Іванович // facebook-сторінка Міністерство оборони України, 19.08.2015 [Архівовано 14 січня 2016 у archive.li]
| Попередник: | Герой України — кавалер ордена «Золота Зірка» № 148 23 березня 2015 |
Наступник: |
| Савченко Надія Вікторівна | Собко Сергій Станіславович |
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
