Собко Сергій Станіславович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сергій Станіславович Собко
Погон бригадного генерала ЗСУ (2020) гор.svg Бригадний генерал
Сергій Собко.jpg
Загальна інформація
Народження 11 липня 1984(1984-07-11) (38 років)
Літин, УРСР
Alma Mater ОІСВ
Військова служба
Роки служби 2005—т.ч.
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ БЕ ГП (2016).png Гірська піхота
Війни / битви
Командування
2021—досі Шаблон:КТрО, Начальник управління підготовки штабу ТрО
2017—2019
128 ОГШБр.png
 128 ОГШБр, командир
??—2017
30 ОМБр.svg
 30 ОМБр, заступник командира
Нагороди та відзнаки
Герой України
Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль за Балканську кампанію (НАТО)
Пам'ятний нагрудний знак «Воїн-миротворець» (Міністерство оборони України)
CMNS: Собко Сергій Станіславович у Вікісховищі
Nuvola apps kview.svg Зовнішні зображення
Searchtool.svg Президент України П.Порошенко вручає С.Собку нагородні атрибути звання Герой України, 23.03.2015
Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg YouTube full-color icon (2017).svg Сергій Собко, інтерв'ю (фільм "Рейд") на YouTube

Сергі́й Станісла́вович Собко́ (нар. 11 липня 1984, Літин, Вінницька область) — бригадний генерал Збройних сил України. Начальник штабу — заступник командувача Сил територіальної оборони ЗСУ (2022).[1] Герой України (2015)[2]. У 2017—2019 — командир 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 11 липня 1984 року в селищі міського типу Літин, Вінницької області.

2001 року закінчив із золотою медаллю Літинську середню загальноосвітню школу № 2[3].

2005 року — Одеський військовий інститут Сухопутних військ (дипломом з відзнакою).

Після закінчення інституту був скерований для проходження подальшої служби у 30-ту окрему механізовану бригаду 8-го армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України, яка дислокується у місті Новоград-Волинський Житомирської області, де пройшов шлях від командира взводу гранатометників до заступника командира бригади.

У 20072008 роках виконував миротворчу місію у складі національного контингенту в Косово.

Проходив навчання на курсах підвищення кваліфікації за кордоном: вивчення англійської мови (Канада), ведення бойових дій взимку (Норвегія, 2009), курси офіцерів-спостерігачів (військова база Гоенфельс, Німеччина, 2009) та підвищений 9-місячний курс офіцерів піхоти з організації і тактики ведення бою (Форт Беннінг, штат Джорджія, США)[4].

Отримав від громади Новограда-Волинського диплом «Гордість міста — 2013» у номінації «Військова доблесть»[5].

У 2014-му офіцер успішно склав тести і його зарахували на навчання в один з найстаріших вищих навчальних закладів армії США — Командно-штабний коледж армії США у штаті Канзас. Вже мав їхати на навчання, але почалися бойові дії на Донбасі.

Мешкав у Новоград-Волинському разом із дружиною Вірою та сином Іваном. Батьки Сергія проживають у Літині. Батько, Станіслав Антонович, викладає інформатику у Літинській школі № 2. Мати, Ольга Дорофіївна, — медсестра районної лікарні.

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

З початком російської збройної агресії — командир механізованого батальйону 30 ОМБр майор Сергій Собко виконував бойові завдання в районі проведення антитерористичної операції.

27 липня 2014 року батальйонна тактична група під керівництвом Сергія Собка разом із десантниками 95-ї бригади взяла стратегічний плацдарм Савур-могила. Його батальйон забезпечував вихід підрозділів Збройних сил і Державної прикордонної служби з оточення біля кордону з Росією на ділянці від Петрівського до Міусинська. Комбат Сергій Собко став одним з героїв фільму «Рейд. Сила нескорених»[6].

Протягом липня—вересня 2014 року підрозділ під керівництвом Собка виконував завдання на території Луганської області.

На початку 2015 року брав участь у боях в районі міста Дебальцеве, зі своїми бійцями виходив з оточення.

Отримав звання підполковника,[коли?] призначений на посаду заступника командира бригади.

З 2016 року проходить підготовку і підвищення кваліфікації слухачем Національного університету оборони України імені Івана Черняховського. Після двох років на фронті підполковник Собко виїхав на навчання до Командно-штабного коледжу армії США, відбір до якого пройшов ще до війни. Навчався за міжнародною військовою освітньою програмою ІМЕТ[7].[джерело?]

З серпня 2017 року — командир 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади.

Станом на червень 2018 — полковник.[8][9]

У 2020—2021 рр. критикував «радянщину» сучасних Збройних Сил України[10].

Після створення у січні 2022 року Сил територіальної оборони ЗСУ призначений начальником штабу — заступником командувача Сил ТрО[11]. На початку повномасштабного вторгнення Росії — один із керівників оборони Києва, військовий комендант міста[12]. У березні 2022 року присвоєне звання бригадного генерала[13].

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. У Збройних силах – три нові бригадні генерали. Архів оригіналу за 23 березня 2022. Процитовано 23 березня 2022. 
  2. Указ Президента України №164/2015 Про присвоєння С.Собку звання Герой України. 
  3. Наші випускники, Літинська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ст. № 2. Архів оригіналу за 12 червня 2015. Процитовано 11 червня 2015. 
  4. Собко Сергій Станіславович — Герої України. Архів оригіналу за 11 січня 2018. Процитовано 11 червня 2015. 
  5. «Гордість міста-2013»: акценти на робітничі професії | ЗВЯГЕЛЬ (укр.). 14 лютого 2014. Процитовано 17 травня 2022. 
  6. Країна має знати своїх справжніх героїв — Президент на показі стрічки «Рейд». Архів оригіналу за 27 червня 2018. Процитовано 11 липня 2017. 
  7. Герой України Сергій Собко: Якби усі виконували задачі, які їм ставили – можливо, хід подій був би інший. Українська правда (укр.). Процитовано 17 травня 2022. 
  8. Комбриг 128-ї бригади Сергій Собко: страх озвучити проблему – це відлуння «совка». Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 26 червня 2018. Процитовано 25 червня 2018. 
  9. полковник Сергей Собко. Информационное сопротивление (рос.). Архів оригіналу за 26 червня 2018. Процитовано 25 червня 2018. 
  10. В українських військових навчальних закладах й досі панує «радянщина», – Герой України Сергій Собко. Процитовано 17 травня 2022. 
  11. Бригадний генерал Сергій Собко: 100% військовослужбовців, які залучені до ведення бойових дій, мають засоби захисту. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 17 травня 2022. 
  12. Комендантом оборони Києва є Герой України полковник Сергій Собко, – ГШ. novynarnia.com (укр.). 27 лютого 2022. Процитовано 17 травня 2022. 
  13. Указ Президента України №159/2022 Про присвоєння військових звань. 
  14. Указ Президента України від 23 березня 2015 року № 164/2015 «Про присвоєння С.Собку звання Герой України»

Джерела[ред. | ред. код]

Попередник: Герой Україникавалер ордена «Золота Зірка»
№ 149
23 березня 2015
Наступник:
Зубанич Василь Іванович Порхун Олександр Володимирович