Літус Микола Гнатович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 03:32, 2 березня 2022, створена KrBot (обговорення | внесок) (видалення шаблону {{Нещодавно помер}}, що був встановлений 7 днів тому)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Літус.
Літус Микола Гнатович
Дата народження 15 січня 1925(1925-01-15) або 1 січня 1925(1925-01-01)[1]
Місце народження Цибулеве, Знам'янський район, Олександрійська округа, Катеринославська губернія, Українська СРР, СРСР
Дата смерті 21 лютого 2022(2022-02-21) (97 років)
Місце смерті Кіровоградська область, Україна
Громадянство  СРСР
 Україна
Alma mater Всеросійський державний інститут кінематографії
Професія кінорежисер, актор, сценарист
Членство НСКУ
Нагороди
орден Вітчизняної війни I ступеня орден Червоної Зірки медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва»
Заслужений діяч мистецтв України
IMDb ID 0514816

Микола Гнатович Літус (15 січня 1925(19250115), с. Цибулеве — 21 лютого 2022) — радянський український кінорежисер. Заслужений діяч мистецтв України (2005)[2].

Життєпис

Народився у с. Цибулеве Кіровоградської області 15 січня 1925 року.

Учасник нацистсько-радянської війни.

Закінчив режисерський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (1955, майстерня Г. Александрова, М. Ромма).

Поставив на «Таджикфільмі» стрічку «Мій друг Наврузов» (1957).

На Київській кіностудії художніх фільмів створив кінокартини: «Київський театр імені І. Франка», «Веселка» (1959), «Звичайна історія» (1960, у співавт. з I. Земгалом), «Королева бензоколонки» (1963, з О. Мішуріним), «Дні льотні» (1966, у співавт. з . Різіним), «Лише три тижні...» (1971, у співавт. з М. Резніковичем), «Якщо ти підеш...» (1977, у співавт. з В. Шуньком), «Дачна поїздка сержанта Цибулі» (1979, у співавт. з В. Шуньком; також співавт. сценар.), «Подолання» (1982, у співавт. з І. Симоненком), «Пароль знали двоє» (1985), «На крутозламі» (1985), «Випадок із газетної практики» (1987, т/ф), «Зірка шерифа» (1991), «Ленін у вогненному кільці» (1993), «Дар божий» (1998), «У бога мертвих немає» (1999, к/м) та ін.

У 1968—1983 рр. викладав у КДІТМ ім. Карпенка-Карого[3].

Член Національної спілки кінематографістів України.

Помер 21 лютого 2022 року[4].

Примітки

  1. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ↑ Указ Президента України № 1677/2005 від 30.11.2005 Про присвоєння почесних звань України діячам кіномистецтва
  3. ↑ Національна спілка кінематографістів України: Микола Літус
  4. ↑ Лютнева втрата. Відійшов у засвіти кінорежисер Микола ЛІТУС

Література

  • Кино и время. Вып. 3-й. Режиссеры советского художественного кино. М., 1963. — С.163.

Посилання

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Літус_Микола_Гнатович&oldid=34750351