Знам'янський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Знам'янський район
Coat of Arms of Znamyanskiy Raion in Kirovohrad Oblast.png Flag of Znamyanskiy Raion in Kirovohrad Oblast.svg
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Кіровоградська область
Код КОАТУУ: 3522200000
Утворений: 1923
Населення: 22 932 (на 1.02.2016)
Площа: 1334 км²
Густота: 18.1 осіб/км²
Тел. код: +380-5233
Поштові індекси: 27400 — 27454
Населені пункти та ради
Районний центр: Знам'янка
Сільські ради: 13
Села: 45
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 27400, Кіровоградська обл., м. Знам'янка, вул. М. Грушевського, 17, 2-19-06
Веб-сторінка: Знам'янська РДА
Голова ради: Макаренко Сергій Дмитрович

Commons-logo.svg Знам'янський район у Вікісховищі

Знам'янський район — адміністративно-територіальна одиниця у складі Кіровоградської області України. Площа — 1 334 км². Адміністративний центр — місто Знам'янка (до складу району не входить). Населення становить 24 164 (на 1 грудня 2011 року).

Історія[ред.ред. код]

Заснування міста[ред.ред. код]

Весною 1869 року у Чорний ліс була привезена група робітників. Тисячі штрафників розчищали шлях для ще небаченої в цих краях «чугунки». Велика кількість штрафників загинула від епідемій та виснажливої праці. Залізниця швидко просувалась крізь дубові та грабові хащі на північний схід.

Тут і почали зводити стіни станції, якій дали назву сусіднього села — Знам'янка. В стадії «залізничної лихоманки», була побудована залізниця через Дніпро у районі Крюкова, яка далі пішла на Полтаву і Харків.

Цей період отримав фінансову підтримку з банків Амстердама, Парижа, Лондона, Варшави, Петербурга. В 1857 році царський уряд затвердив Головне товариство Російських залізниць. Через шість років у міністерських кабінетах спалахнула полеміка навколо питання про напрямок Південної залізниці. Вирішили вести магістраль на Кременчук і Харків. У 1865 році дільниця Одеса — Балта стала до дії. Того ж року колію було прокладено далі на північ. Згодом прокладалася залізниця з Миколаєва на Харків. Лінія її теж пролягала крізь Чорний ліс. Рух поїздів на дільниці Знам'янка — Миколаїв відкрилася у серпні 1873 року. В 1876 році було прокладено залізницю від Фастова до Знам'янки в районі Сміли. Так непримітна станція розташована на галявині Чорного лісу, стала важливим залізничним вузлом Правобережжя і півдня України.

Тривалий час Знам'янка залишалась станцією третього класу. Депо було розраховано лише на чотири паровози. Наприкінці 1883 року тут закінчили будівництво ремонтних цехів. Тоді на Знам'янській дільниці дістали прописку 29 локомотивів. Особливий склад депо від начальника до сторожа налічував 92 чоловіка. Найновішою на той час технікою можна було за добу дістатися із Знам'янки до Фастова.

Першим поселенцям жилося дуже скрутно. Робочий день будівельників тривав від сходу до заходу сонця. Стрілочникам ніде було сховатись від дощу. Дровоклади, пічники та теслярі мешкали в брудних землянках. До того ж заробітна плата була дуже низькою. Багато станційних робітників жило в сусідніх селах: Дмитрівці, Шамівці, Орловій Балці, Мошориному. Вони повинні були вставати о третій-четвертій годині, щоб встигнути дійти до місця роботи. А вузол розростався. У 70-80 роках позаминулого століття біля станції виросли робітничі селища Осипове, Ліницьке, Патрине. На початку минулого століття вони з'єдналися, хоча до 1917 року в офіційних документах згадуються як окремі населені пункти. У 1916 році в Знам'янці вже налічувалось 1360 господарств і понад шість тисяч жителів. Швидке зростання населення станції було зумовлене перш за все тим, що наприкінці минулого століття Знам'янка стала важливим торговельним пунктом та одним з центрів найму дешевої робочої сили в зоні товарного землеробства півдня Росії. Пожовклі сторінки земської сільськогосподарської хроніки свідчать, що в 1891—1895 роках з середньорічного врожаю близько 20 мільйонів пудів зерна в Олександрійському повіті тільки Знам'янка відвантажувала щорічно в середньому 580 тисяч пудів хліба. В цей період в Знам'янці відкрились контори трьох акціонерних банків. Споруджено було магазини, складські приміщення. Був відкритий 30 квітня 1892 році з ініціативи санітарного лікаря М. І. Тезякова лікувально-продовольчий пункт з організацією реєстрації робітників, санітарного нагляду за ними, надання амбулаторної допомоги хворим.

Незважаючи на велике торгове пожвавлення, технічне оснащення станції залишалось на низькому рівні. Протягом місяця депо випускало всього два паровози з підйомного ремонту і 20 — з промивального. На початку минулого століття тут спорудили невеличку електростанцію. ЇЇ енергії вистачало лише на освітлення кількох конторських приміщень. В інших місцях вночі горіли гасові ліхтарі.

Щодо освіти то у Знам'янці першою була збудована школа № 8 (тепер загальноосвітня школа № 2), в якій ми зараз і навчаємося. Історія школи сягає в далекий 1898 рік. З початкової школи вона виросла у фабрично-заводську семилітку згодом — у десятилітку. Далі — середня політехнічна школа, одна з двох шкіл в Україні, що стала експериментальною школою союзного значення. Понад 90 років зберігалися у сімейному архіві родини Акімових свідоцтва про закінчення їх навчання в нашій школі у 1913 і 1916 роках, а тепер вони знайшли своє місце у музеї.

Визвольні змагання[ред.ред. код]

У ніч на 5 березня 1917 року на Знам'янському вузлі зупинився військовий ешелон більшовиків, який захопив місцеві органи влади. 19 січня 1918 року було обрано військово-революційний комітет на чолі з Терентієм Назаренком, а також створено невеликий загін військової охорони. Ревком у складі п'яти чоловік взяв усю повноту влади на вузлі в свої руки.

У період 1918—1921 року в Україні йшла боротьба між комуністичною Росією і демократичною Україною, де перемогла з рештою Росія. Утретє повернувшись в Україні, більшовики зробили все для того, щоб ніколи не втратити контроль над нею.

Як і в попередні роки, політичний курс щодо України розроблявся у Москві й враховував насамперед інтереси більшовицького центру. Ці інтереси диктували необхідність уніфікації всіх сторін життя України відповідно до норм, що складались у Російській Федерації, зокрема в її центральних губерніях. У цих губерніях радянська влада існувала під знаком посилення «воєнно-комуністичної» політики. Яскравим проявом цього стало рішення Раднаркому РСФРР від 29 січня 1920 р. про впровадження у країні обов'язкової трудової повинності. Тих, хто ухилявся від виконання розпоряджень, переслідували за законами воєнного часу: ув'язнювали в концтабори, направляли на примусові роботи тощо. Ці, як і інші «воєнно-комуністичні» заходи центру, поширювалися в Україні.

1920 року райпартком, ревком, очолюваний Федотом Купченком, і політвідділ залізничного вузла, яким керував Терентій Назаренко, мобілізували знам'янчан на відбудову транспорту. При ревкомі були створені відділи соціального забезпечення, народної освіти, земельний і житловий комітет, загс. Восени почали діяти три трудові школи, вечірні курси для дорослих, соціально-економічна школа, відкрилась публічна бібліотека, розгорнуто роботу створеного при клубі гуртка «Наука і праця». Спроби продовжити «воєнно-комуністичний» курс за мирних умов зустріли народний опір у всіх радянських республіках. В Україні він вилився в антибільшовицьке повстання селянства і заворушення селянства і заворушення серед робітників, аналогічна ситуація була і в Знам'янці. Відхід від воєнного комунізму став питанням життя і смерті партії більшовиків та створення нею радянської системи. Роки нової економічної політики (НЕП) були особливим періодом у історії Знам'янщини. Ці роки позначилися стрімким розвитком залізничного містечка. Відкрилася вечірня комсомольська середня школа, школа ліквідації неписьменності серед жінок, музична студія та технічна станція для дітей. Знам'янка стала однією з найбільших на Правобережжі України «фабрик поїздів». В усі напрямки безперервним потоком йшли із станції поїзди з рудою, вугіллям, нафтою, машинами, хлібом.

Друга світова війна[ред.ред. код]

Знам'янку зайняли німці 5 серпня 1941 року, а наступні два дні вони встановили владу вже у всьому Знам'янському районі. Понад 850 днів тривала ця жахлива окупація З перших днів окупації проводився масовий геноцид, тобто організоване і послідовне знищення мирних громадян. У «Пам'ятці німецького солдата» говорилось, що вони не тільки мали право, а й були зобов'язані виявляти жорстокість, убиваючи кожного, незважаючи хто перед ними — дитина, жінка чи стара людина. З перших днів активно розпочали боротьбу з загарбниками партизани загонів імені Щорса — командир І. І. Нечаєв та імені Сталіна — командир І. С. Щученко. Згодом у місті організовуються і діють підпільно-диверсійні групи на чолі з А. І. Александровим і В. Ю. Рожком. Найбільш організовані й чисельні були підпільно-диверсійні групи у Дмитрівці, Шамівці, Богданівці, Казарні. Саме партизани і підпільники надали неоціниму допомогу нашій армії у розгромі ворога на Знам'янському напрямку.

Восени 1943 року до Знам'янки наблизилися війська Радянської Армії. 19 жовтня битву за місто розпочали літаки, а в ніч проти 9 грудня, після тривалої артпідготовки, почався штурм вузла. Наступальні операції здійснювали частини 18-го і 29-го танкових корпусів 5-ї гвардійської танкової армії під командуванням генерал-полковника П. О. Ротмістрова, 6-ї, 110-ї гвардійських стрілецьких дивізій 5-ї гвардійської армії, якою командував генерал-лейтенант О. С. Жадов, та стрілецький корпус, який очолював генерал-майор О. І. Родимцев. 9 грудня Знам'янку визволили від ворога. У визволенні міста активну участь брали партизанські загони під командуванням І. Д. Діброви, Є. І. Петрова, М. П. Кришталя, Г. М. Володіна, І. Ф. Присяжнюка, а також підпільники знам'янських диверсійних груп. Основну роль у битві за Знам'янському плацдармі відіграли танкісти і піхота, які утворювали гострі клини, що пробивали шлях. Однак вся битва за Знам'янку є гармонійним поєднанням зусиль усіх родів військ, у тому числі й піхоти, яка зробила важкі марші за танками і артилерією, яка змогла масованими ударами знищувати найбільш укріплені вузли. Не менше значення в успіхові цього наступу відіграли люди армійського тилу. Нарешті, разом з регулярними військами в цій битві брали участь герої задніпрянських лісів, славні партизани, які вдарили з тилу, дезорганізували німецьку оборону і підготовляли нашим частинам плацдарм удару на залізничний вузол. У боях за місто і залізничну станцію фашисти понесли великі втрати лише 9 грудня 1943 року, в день визволення Знам'янки, було знищено до 1500 солдатів і офіцерів, 23 танки, захоплено 94 танки і бронемашини, 152 гармати, 52 бронетранспортери, 684 автомашини, 22 склади з боєприпасами, пальним, продовольством.

Значні втрати ворог поніс у боях за села району. Відвагу, героїзм, мужність у боях на знам'янській землі виявили наші бійці, офіцери, партизани. Тисячі з них полили своєю кров'ю землю. На території міста і району — 47 братських могил, меморіальних комплексів. Встановлено пам'ятні знаки, іменами героїв-визволителів названо вулиці. Понад 1000 трудівників міста, які захищали Батьківщину на фронті, було нагороджені орденами і медалями Радянського Союзу. В 1944 році на збірні кошти працівників депо купили та передали на фронт 6 танків та один військовий літак, якому дали назву «Знам'янський паровозник».

Післявоєнний період[ред.ред. код]

Перші повоєнні десятиліття — особливий період новітньої історії України. Об'єднаний у межах СРСР український народ у ці роки відбудував народне господарство і в складних умовах тоталітарного режиму досяг поступу в усіх сферах економічного і соціально-культурного життя. У жовтні 1946 року виконком міськради затвердив схему генерального плану забудови міста. Розширилася привокзальна площа, почалося озеленення, брукування вулиць.

На кінець 1949 року в місті стали до ладу основні магістралі водопостачання; промисловість і транспорт почали одержувати електроенергетику з Олександрії. У 50-ті роки в Знам'янці розгорнулося спорудження багатьох підприємств, реконструювалися діючі.

1952 року закінчилося будівництво вокзалу. Розширення колійного господарства дало змогу збільшити пропускну здатність вузла. У грудні 1959 року вузол одержав струм з Кременчуцької ГЕС, завдяки чому стало можливим електрифікувати в 1962 році ділянку Знам'янка — П'ятихатки. Через рік потужні електровози пішли до Миронівки. В 1958 році на знам'янських коліях почали їздити паровози серії ФД. В 1960 році почалася планова перепідготовка кадрів для роботи на електровозних видах тяги. В 1965 році реконструкція локомотивного депо була закінчена і підприємство почало працювати на тепло- і електротягу. 2 жовтня 1962 року на електрифікованому шляху Знам'янка — П'ятихатки був проведений перший вантажний потяг електровозом ВЛ60к. Потягом керував машиніст Ткаченко Миколай Лук'янович. 1965 року в Знам'янці почав працювати потужний маслосирзавод — найбільше підприємство молочної промисловості області. У 1971 році став до ладу хлібозавод потужністю 50 тонн продукції на добу. У центрі та на околицях міста виникли масиви багатоповерхових житлових будинків з комплексами підприємств побутового обслуговування. Відома в області Знам'янська бальнеологічна лікарня відкрита в 1966 році на базі місцевих джерел мінеральної радоново-вуглекислої води. За бальнеологічним та кліматичним факторами, методами комплексної терапії та ефективністю лікування знам'янська здравниця не поступається перед давно відомими курортами.

Адміністративний устрій[ред.ред. код]

05.02.1965 Указом Президії Верховної Ради Української РСР передано Глинську, Захарівську, Іванівську та Федірківську сільради Знам'янського району до складу Кремгесівського району, а Цибулівську сільраду Олександрівського району до складу Знам'янського району.[1]

Адміністративно-територіально поділяється на 11 сільських рад, які об'єднують 45 населених пунктів та підпорядковані Добровеличківській районній раді. Адміністративний центр — місто Знам'янка[2].

Влада[ред.ред. код]

Голови РДА:

  • Іващук Анатолій Олексійович
  • Дзядух Василь Онисимович

Політика[ред.ред. код]

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Знам'янського району була створена 31 виборча дільниця. Явка на виборах складала — 56,34 % (проголосували 11 285 із 20 030 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 46,28 % (5 223 виборців); Юлія Тимошенко — 18,24 % (2 058 виборців), Олег Ляшко — 11,04 % (1 246 виборців), Анатолій Гриценко — 7,20 % (813 виборців), Сергій Тігіпко — 4,96 % (560 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 1,25 %.[3]

Транспорт[ред.ред. код]

Районом проходить низка важливих транспортних коридорів, серед них автошляхи E50М04 та E584.

Населення[ред.ред. код]

Населення міста Знам'янки становить близько 32 тисяч.

За національним складом воно поділяється таким чином:

На території міста діють більш ніж 40 політичних партій, і більш ніж 50 громадських організацій.

В органах Пенсійного фонду на обліку перебувають 10.5 тис. пенсіонерів, які одержують пенсії на підставі 24 законодавчих актів України. На обліку в управлінні праці та соціального захисту населення перебуває 6182 пільговики, із них: 2670 ветеранів війни, 3129 ветеранів праці, 288 громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, 92 ветерани військової служби та органів внутрішній справ та 3 реабілітованих громадянина, які стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами. У місті субсидіями користується близько 2.3 тис. сімей. Витрати їх за рахунок субвенції державного бюджету місцевим бюджетам за призначеними субсидіями у 2003 році зменшено на 688.1 тис. грн., які профінансовано в повному обсязі.

Субсидії на придбання скрапленого газу та твердого палива в місті надані 348 сім'ям на суму 97.7 тис. грн., які їх повністю отримали.

За 2003 рік надано пільг на загальну суму 1349.5 тис. грн., на відшкодування яких спрямовано 1313.1 тис. грн.

При управлінні праці та соціального захисту населення Знам'янського міськвиконкому організована робота громадян похилого віку та інвалідів, до складу якого входять: відділення соціальної допомоги вдома, відділення методико-соціальної та соціально-побутової реабілітації. Протягом 2003 року надано різних видів соціальних послуг 3335 особам.

Релігія[ред.ред. код]

У місті зареєстровано 15 релігійних громад.

Українська Греко-Католицька Церква — «Успіння Пресвятої Богородиці».

Українська православна церква Московського патріархату має храми Святого Андрія, Святої мучениці Тетяни, Свято-Знамення Богородиці;

Українська православна церква Київського патріархату — церкви Святої мучениці Тетяни, Свято-Троїцьку;

Українська автокефальна православна церква — храм Чернігівської ікони Божої Матері «Одигітря».

По три громади мають євангельські християни-баптисти та християни віри євангельської, по одній — свідки Єгови та адвентисти сьомого дня.

Медицина[ред.ред. код]

Медичне обслуговування здійснюють дві лікарні: центральна районна лікарня (заснована в 1958 році) та залізнична лікарня (заснована в 1883 році А. В. Лисенком, досвідченим лікарем, братом видатного українського композитора М. В. Лисенка).

Значні для міста історичні події[ред.ред. код]

На початку XX століття Росія разом з найбільшими капіталістичними країнами світу вступила у вищу стадію розвитку капіталізму — імперіалізм. Перехід до імперіалізму ще більше посилив і загострив соціальні контрасти. Історична неминучість революції 1905 — 1907 рр. була обумовлена всім ходом соціально-економічного і політичного розвитку пореформеної Росії. Були організовані виступи, страйки, збройні повстання по всій Росії. Не стояли осторонь залізничники. Страйки виникали також і в Знам'янці. Страйковий комітет очолив лікар залізничної лікарні Андрій Віталійович Лисенко.

Залізничники звернулися до керівництва Харківсько-Миколаївської залізниці з вимогами. Високі інстанції попереджують знам'янських залізничників, аби ті припинили страйк, бо проти них застосують силу. Не бажаючи дальшого загострення подій, влада змушена видати маніфест. У ньому, а також у листі міністра шляхів містилися обіцянки виконати основні вимоги залізничників. Тому комітет оголошує про припинення страйку.

24 жовтня 1905 року рух поїздів через станцію Знам'янка відновився. Під час Другої світової війни знам'янчани хоробро воювали проти фашистів. В пам'яті повік не зіткнуться імена народних героїв-партизанів і підпільників, які власним життям заплатили за свободу чорноліського краю: С. Ю. Безкаравайний, М. П. Бершадський, Т. І. Аналат, М. В. Хромкін, П. І. Бацанов. На фронтах другої світової війни відважно билися з ненависним ворогом сотні залізничників. Не всі повернулися до рідної Знам'янки. Чимало залізничників брало безпосередню участь у визволенні рідного міста. Машиніст Г. М. Трунін командував танковим екіпажем і в числі перших 9 грудня 1943 року увірвався на південно-східну околицю Знам'янки.

10 грудня Москва салютувала доблесним радянським військам, які звільнили від фашистів велику залізничну станцію, котра мала стратегічне значення у подальшому розгортанні бойових дій. Вісімнадцять військових частин і з'єднань стали іменуватися «Знам'янськими». Жителі міста не забудуть подвигу екіпажу бомбардувальника 81-го авіаполку на чолі з командиром ескадрильї капітаном М. В. Огурцовим, який 28 листопада 1943 року прорвався крізь вогонь ворожих зеніток і влучно скинув бомбовий вантаж на скупчення ешелонів з важливим вантажем для фашистів. Наш літак був збитий і впав поруч із залізничним полотном. Знам'янка стала вільною, та треба було докласти чимало зусиль, аби відбудувати її і в першу чергу пустити в дію залізницю.

Пам'ятники, пам'ятки[ред.ред. код]

У Знам'янському районі Кіровоградської області на обліку перебуває 52 пам'ятки історії.

У Знам'янському районі Кіровоградської області на обліку перебуває 13 пам'яток архітектури.

У 1993 році в центрі міста споруджено пам'ятник Т. Г. Шевченку, а на центральній площі міста височить обеліск загиблим воїнам. На узліссі Чорного лісу розташований меморіал-цвинтар воїнам, які загинули під час звільнення Знам'янки від фашистських загарбників у грудні 1943 року. До 61-ї річниці з дня початку Великої Вітчизняної війни на військовому кладовищі встановлено нову стелу пам'яті. 1765 викарбуваних прізвищ загиблих знам'янчан — наша пам'ять про них.

Персоналії[ред.ред. код]

Видатні постаті міста:

Герої Знам'янщини[ред.ред. код]

Наша глибока шана і вічна пам'ять хоробрим і відважним землякам, які за особливі подвиги на фронтах німецько-радянської війни удостоєні найвищої відзнаки — звання Героя Радянського Союзу. Одинадцять знам'янчан — Герої Радянського Союзу. Четверо з них не дійшли до Перемоги. Ще четверо померли у післявоєнний час.

Знам'янчани — Герої Радянського Союзу: Ананьєв Іван Федорович, Губенко Кузьма Йосипович, Євплов Іван Гаврилович, Кива Олексій Минович, Кобець Федір Семенович, Крюченко Володимир Пилипович, Лінник Михайло Никифорович, Лінник Павло Дмитрович, Маляренко Михайло Софронович, Осадчий Олександр Петрович, Філоненко Петро Євдокимович — всі ці люди зробили вагомий внесок у боротьбу за вітчизну, і вони по праву є видатними постатями міста.

Примітки[ред.ред. код]

Олександрівський район Черкаська область
(Чигиринський район)
Світловодський район
Олександрійський район
Кіровоградський район Новгородківський район Олександрійський район