Мешик Павло Якович

Павло Мешик
Генерал-лейтенант
Загальна інформація
Народження	23 грудня 1910(1910-12-23) або 1910 Конотоп, Конотопський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
Смерть	23 грудня 1953(1953-12-23) Москва, СРСР (розстріляний за вироком суду)
Національність	українець
Alma Mater	Вища школа ОДПУ
Військова служба
Роки служби	1932—1953
Приналежність	СРСР
Вид ЗС	НКВД
Війни / битви	німецько-радянська війна
Командування
Міністр внутрішніх справ Української РСР 19 березня 1953 — 3 липня 1953 Попередник Тимофій Строкач Наступник Тимофій Строкач Народний комісар державної безпеки Української РСР 26 лютого 1941 — 31 липня 1941 Попередник посаду утворено Наступник посаду скасовано Заступник начальника 1-го Головного управління при Раді Міністрів СРСР серпень 1945 — березень 1953 Заступник начальника Головного управління контррозвідки (СМЕРШ) квітень 1943 — лютий 1945
Нагороди та відзнаки
(Позбавлений всіх нагород за вироком суду)

Павло́ Я́кович Ме́шик (23 грудня 1910(1910-12-23) або 1910, Конотоп, Чернігівська губернія — 23 грудня 1953(1953-12-23), Москва) — радянський військовий і політичний діяч. Генерал-лейтенант. Народний комісар державної безпеки Української РСР (1941), міністр внутрішніх справ Української РСР (1953).

Біографія

Народився у 1910 році у місті Конотоп Чернігівської губернії. Член ВКП(б) з 1930 року. Закінчив Самарський енергетичний інститут та Вищу школу ОДПУ СРСР (1933).

До 1931 — працював слюсарем на заводі.

За путівкою ЦК ВЛКСМ вступив до Самарського енергетичного інституту в 1931 році.

У 1932 — за партійним набором направлений на роботу до органів ГПУ.

Працював у центральному апараті ОДПУ-НКВС СРСР на посадах від помічника уповноваженого ЕКУ ОДПУ СРСР до начальника слідчої частини ГЕУ НКВС СРСР у 1933–1940 роках.

З березня 1940 — начальник 1-го відділу ГЕУ НКВС СРСР.

З 26 лютого 1941 по 31 липня 1941 року нарком державної безпеки УРСР.

У 1941–1945 рр. — начальник ЕКУ НКВС СРСР та заступник ГУКР «Смерш» НКО СРСР.

У 1945–1953 — заступник начальника 1-го Головного управління при РНК-РМ СРСР, забезпечував державну таємницю, пов'язану з виробництвом атомної зброї.

З 16 березні 1953 по 30 червня 1953 — міністр внутрішніх справ УРСР.

У червні 1953 році заарештований за справою Лаврентія Берії.

У 1953 році засуджений Спеціальною судовою присутністю Верховного Суду СРСР до вищої міри покарання-розстрілу з конфіскацією майна, позбавлення військового звання генерал-лейтенанта й урядових нагород.

23 грудня 1953 — розстріляний у Москві. Похований на Новому Донському цвинтарі.

Не реабілітований.

Посилання

• Мешик // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
• Чи був Лаврентій Берія українським націоналістом?
• Біографія П. Я. Мешика на hrono.ru
• Коротка біографія П. Я. Мешика на memo.ru

Джерела

• Вронська Т. В. Мешик Павло Якович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 631. — ISBN 978-966-00-1028-1.
• Чисніков Володимир. Керівники органів Державної Безпеки Радянської України (1918–1953) м. Київ
• Шаповал Юрій. Нове цінне дослідження (Н. В. Петров, К. В. Скоркин. Кто руководил НКВД, 1934–1941). Справочник. М: Звенья, 1999.-504с) м. Київ
• Лисюк Юрій, Чисніков Володимир. Керівники Органів Державної Безпеки Радянської України (1953–1991) м. Київ
• Чисніков В. Керівники органів державної безпеки радянської України (1918–1953 рр.). «З архівів ВУЧК—ГПУ—НКВД—КГБ», 2000, № 2/4.