Прісовський Костянтин Адамович

Костянтин Адамович Прісовський
Народження	1878(1878) Російська імперія
Смерть	15 лютого 1966(1966-02-15)  Франція, Мужен
Поховання	Приморські Альпи
Країна	УНР,  Гетьманат
Приналежність	Армія УНР, Української Держави, Збройні Сили Півдня Росії
Освіта	Чугуївське військове училище
Звання	генерал-хорунжий армії УНР, Української Держави
Війни / битви	Перша світова війна
Нагороди	Орден Святого Георгія Георгіївська зброя Орден Святого Володимира IV ступеня з мечами та бантом Орден Святої Анни 2 ступеня з мечами Орден Святої Анни 3 ступеня з мечами та бантом Орден Святої Анни 4 ступеня з написом «За хоробрість» Орден Святого Станіслава 2 ступеня з мечами Орден Святого Станіслава 3 ступеня з мечами та бантом Воєнний хрест (Велика Британія)
Прісовський Костянтин Адамович у Вікісховищі

Костянти́н Ада́мович Прісо́вський (1878, Київ — 15 лютого 1966, Мужен, Франція) — генеральний хорунжий армії Української Народної Республіки та Української Держави.

Життєпис

Костянтин Прісовський народився 1878 року.

Служба в Російській армії

У 1901 році закінчив Чугуївське піхотне юнкерське училище, вийшов підпоручиком до 130-го піхотного Херсонського полку (Київ). На початку Першої світової війни разом з кадровими офіцерами був виділений на формування 278-го піхотного Кромського полку, у складі якого брав участь у боях. Був нагороджений Георгіївською зброєю (14 червня 1915 року) та орденом Святого Георгія IV ступеня (24 вересня 1915 року).

У 1916–1917 рр. — полковник, командир 278-го піхотного Кромського полку. З 28 червня 1917 року — генерал-майор, начальник 10-ї Туркестанської стрілецької дивізії.

Служба в Армії УНР та Української Держави

Під час вуличних боїв з більшовиками у Києві у січні 1918 року командував сформованим офіцерським загоном, на чолі якого разом з військами Центральної Ради відступив з міста. З 9 лютого 1918 року — начальник Окремого Запорізького загону (згодом — бригади), до складу якого було зведено рештки всіх українських частин, що відступили з Києва.

У лютому-березні 1918 року керував загальним наступом українських військ на Київ. З 3 березня 1918 року — губернський комендант Київщини, а також — комендант гетьманського палацу. У листопаді 1918 року сформував т. зв. Запорізький загін для боротьби з військами Директорії, однак у перший же день перебування на фронті загін перейшов під Києвом на бік повстанців.

Служба в Збройних Силах Півдня Росії

З січня 1919 року служив у Збройних Силах Півдня Росії. З осені 1919 року, в білогвардійській Російській армії генерала барона Врангеля — начальник Костянтинівського військового училища, на чолі якого у 1920 році брав участь у боях за Крим.

Подальша доля

У подальшому — емігрант. Жив у Болгарії, Югославії, Франції. Підтримував зв'язки з українськими ветеранськими організаціями. Помер 15 лютого 1966 року на еміграції у місті Мужен, Франція.

Джерела та література

• А. О. Буравченков. Прісовський Костянтин Адамович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 14. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
• Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 536 с. ISBN 966-8201-26-4
• М.В.Омелянович-Павленко (2007). Спогади командарма (1917-1920). Київ: Темпора. с. 543. ISBN 966-8201-24-8. {{cite book}}: Cite має пустий невідомий параметр: |глава= (довідка)
• Генерал запорожців. Бойовий шлях Костянтина Прісовського // Український тиждень № 3 (271) від 17 січня 2013 р.