Словацька абетка

Слова́цька абе́тка — варіант латиниці, який використовується при написанні словацькою мовою.

Перший словацький правопис запропонував Антон Бернолак (1762—1813) у праці Dissertatio philologico-critica de litteris Slavorum. Цей правопис використали у шеститомному словацько-чесько-латинсько-німецько-угорському словнику (1825—1927), також його використовували словацькі католики.

В основі стандартизованого словацького правопису лежить варіант Людовита Штура 1844 року, реформований у 1851 році Мартіном Гатталою за згодою Штура. За основі було взято тогочасну (1840-ві) форму центрального словацького діалекта. Правопис використовує латинське письмо з деякими модифікаціями, серед яких діакритики (ˇ, ´, ¨, ˆ) над деякими літерами. Після реформи Гаттали стандартизований правопис майже не мінявся.

Сучасна абетка

Словацький алфавіт — це розширенний варіант латинського алфавіту, що використовується для написання словацької мови.

Він має 46 літер (43 літери і 3 диграфи), що робить його найбільшим слов'янським та європейським алфавітом.

46 літер словацького алфавіту:

Великі літери

A

Á

Ä

B

C

Č

D

Ď

Dz

Dž

E

É

F

G

H

Ch

I

Í

J

K

L

Ĺ

Ľ

M

N

Ň

O

Ó

Ô

P

Q

R

Ŕ

S

Š

T

Ť

U

Ú

V

W

X

Y

Ý

Z

Ž

Малі літери

a

á

ä

b

c

č

d

ď

dz

dž

e

é

f

g

h

ch

i

í

j

k

l

ĺ

ľ

m

n

ň

o

ó

ô

p

q

r

ŕ

s

š

t

ť

u

ú

v

w

x

y

ý

z

ž

Літера	Відповідність в МФА	Відповідність кирилицею
A a	[a]	а
Á á	[a:]	а:
Ä ä	[æ], [ɛ]	е
B b	[b]	б
C c	[ʦ]	ц
Č č	[ʧ]	ч
D d	[d]	д
Ď ď	[ɟ]	дь
Dz dz	[ʣ]	дз
Dž dž	[ʤ]	дж, џ
E e	[ɛ]	е
É é	[ɛ:]	е:
F f	[f]	ф
G g	[g]	ґ
H h	[ɦ]	г
Ch ch	[x]	х
I i	[ɪ]	і
Í í	[i:]	і:
J j	[j]	й
K k	[k]	к
L l	[l], [ḷ]	л, ли
Ĺ ĺ	[ḷ:]	лл, ли
Ľ ľ	[λ]	ль, љ
M m	[m]	м
N n	[n]	н
Ň ň	[ɲ]	нь, њ
O o	[o]	о
Ó ó	[o:]	о:
Ô ô	[u̯o]	во, ўо
P p	[p]	п
Q q	[k]	кв
R r	[r], [ṛ]	р, ри
Ŕ ŕ	[ṛ:]	рр, ри
S s	[s]	с
Š š	[ʃ]	ш
T t	[t]	т
Ť ť	[c]	ть
U u	[u]	у
Ú ú	[u:]	у:
V v	[v]	в
W w	[v]	в
X x	[ks]	кс
Y y	[ɪ]	і, и
Ý ý	[i:]	і:, и:
Z z	[z]	з
Ž ž	[ʒ]	ж