Перейти до вмісту

Ľ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ľ
Латинська абетка
A B C D E F G
H I J K L M N
O P Q R S T U
V W X Y Z
Додаткові і варіантні знаки
À Á Â Ã Ä Å Æ
Ā Ă Ą Ȧ
Ɓ Ƀ Ç Ć Ĉ Ċ Ȼ
Č Č̣ Ɗ Ď Ð,ð Ɖ,ɖ Đ,đ
È É Ê Ë Ē Ė Ę
Ě Ə Ɠ Ĝ Ğ Ġ Ģ
Ƣ Ĥ Ħ Ì Í Î
Ï Ī Į İ I IJ Ĵ
J̣̌ Ķ Ǩ Ƙ
Ļ Ł Ĺ Ľ Ŀ LJ Ñ
Ń Ņ Ň Ɲ Ƞ Ŋ
NJ Ò Ó Ô Õ Ö Ō
Ǫ Ø Ő Œ Ơ Ƥ Ɋ
ʠ Ŕ Ř Ɍ ß ſ
Ś Ŝ Ş Š Ṣ̌ Þ
Ţ Ť Ŧ Ⱦ Ƭ Ʈ
Ù Ú Û Ü Ū Ŭ Ů
Ű Ų Ư Ŵ Ý
Ŷ Ÿ Ɏ Ƴ Ȥ
Ź Ż Ƶ Ž Ẓ̌  

Ľ, ľ — літера розширеного латинської абетки (латинського альфабету), утворена буквою L з додаванням малого гачека. Використовують у словацькій абетці та історичному проєкті української латинки Їречека для позначення м'якого /lʲ/.

Використання

[ред. | ред. код]

У словацькій абетці букву Ľ називають mäkké el («м'яке ель») й історично є спрощенням поєднання L з гачеком. Вона займає 22-е місце за рахунком і позначає палатальний бічний приголосний звук МФА[ʎ][1], який протиставлений передньоязиковому боковому МФА[l], що позначається звичайною буквою L l. Зустрічається досить рідко, наприклад, у словах Ľudovít Štúr «Людовит Штур» або ľud «народ». Ця буква відрізняється від схожої букви Ĺ, яка в словацькій позначає довгий складовий приголосний звук ː [l̩]. У деяких шрифтах велика і мала Ľ виглядає як поєднання L з гачеком.

Також цю букву використовують в українській латинці та позначає палаталізований бічний МФА[lʲ], наприклад, / lʲːu / «ллю» (lľu).

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Смирнов Л. Н. Словацька мова // Мови світу: Слов'янські мови. / РАН. Інститут мовознавства / ред. кол .: А. М. Молдован, С. С. Скорвід, А. А. Кибрик і ін. — М. : Academia, 2005.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Slovak (slovenčina) (англ.). omniglot.com. Архів оригіналу за 9 серпня 2007. Процитовано 18 вересня 2013.
  • The Slovak alphabet (англ.). phespirit.info. Архів оригіналу за 28 листопада 2013. Процитовано 18 вересня 2013.