Ľ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ľ
Latin letter L with caron.svg
Латинська абетка
A B C D E F G
H I J K L M N
O P Q R S T U
V W X Y Z
Додаткові і варіантні знаки
À Á Â Ã Ä Å Æ
Ā Ă Ą Ȧ
Ɓ Ƀ Ç Ć Ĉ Ċ Ȼ
Č Ð,ð Ď,ď Đ,đ È É Ê
Ë Ē Ė Ę Ě Ə Ĝ
Ğ Ġ Ģ Ĥ Ħ Ì Í
Î Ï Ī Į İ,i I,ı IJ
Ĵ Ķ Ǩ Ƙ Ļ
Ł Ĺ Ľ Ŀ Ñ Ń Ņ
Ň Ɲ Ƞ Ŋ Ò Ó
Ô Õ Ö Ǫ Ø Ő Œ
Ơ Ɋ ʠ Ŕ Ř Ɍ
ß ſ Ś Ŝ Ş Š
Þ Ţ Ť Ŧ Ⱦ Ƭ Ʈ
Ù Ú Û Ü Ū Ŭ
Ů Ű Ų Ư Ŵ
Ý Ŷ Ÿ Ɏ Ƴ
Ȥ Ź Ż Ƶ Ž        

Ľ, ľ — літера розширеного латинської абетки (латинського альфабету), утворена буквою L з додаванням малого гачека. Використовують у словацькій абетці та історичному проєкті української латинки Їречека для позначення м'якого /lʲ/.

Використання[ред. | ред. код]

У словацькій абетці букву Ľ називають mäkké el («м'яке ель») й історично є спрощенням поєднання L з гачеком. Вона займає 22-е місце за рахунком і позначає палатальний бічний приголосний звук МФА[ʎ][1], який протиставлений передньоязиковому боковому МФА[l], що позначається звичайною буквою L l. Зустрічається досить рідко, наприклад, у словах Ľudovít Štúr «Людовит Штур» або ľud «народ». Ця буква відрізняється від схожої букви Ĺ, яка в словацькій позначає довгий складовий приголосний звук ː [l̩]. У деяких шрифтах велика і мала Ľ виглядає як поєднання L з гачеком.

Також цю букву використовують в українській латинці та позначає палаталізований бічний МФА[lʲ], наприклад, / lʲːu / «ллю» (lľu).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Смирнов Л. Н. Словацька мова // Мови світу: Слов'янські мови. / РАН. Інститут мовознавства / ред. кол .: А. М. Молдован, С. С. Скорвід, А. А. Кибрик і ін. — М. : Academia, 2005.

Джерела[ред. | ред. код]