Хуана Асурдуй
Хуана Асурдуй | |
---|---|
ісп. Juana Azurduy | |
Ім'я при народженні | ісп. Juana Azurduy Bermúdez |
Народження |
січень 1780[1] Сукре, Болівія[2] |
Смерть |
25 травня 1862[2] (82 роки) Сукре, Болівія[2] |
Країна |
Болівія Аргентина |
Звання |
полковник (Болівія), посмертно присвоєне звання маршала підполковник (Аргентина), посмертно присвоєне звання генерала |
Автограф | |
Хуана Асурдуй у Вікісховищі |
Хуа́на Асурду́й Берму́дес (ісп. Juana Azurduy Bermúdez, нар. 12 липня 1780, Торока, провінція Потосі, віце-королівство Ріо-де-ла-Плата — пом. 25 травня 1862, Сукре, Болівія) — військова лідерка, учасниця Війни за незалежність іспанських колоній в Америці.
Життєпис
Хуана Асурдуй народилася у поселенні Торока провінції Потосі віце-королівства Ріо-де-ла-Плата (нині Болівія) 12 липня 1780 року. Її батько Матіас Асурдуй був багатим землевласником, мати Еулалія Бермудес була метискою. Хуана зростала у Чукісаці, а з дванадцяти років навчалася у монастирі Святої Терези, щоб згодом стати черницею[3]. У 17 років виключена з монастиря через погану поведінку[3].
У віці 25 років одружилася з Мануелем Асенсіо Паділью і змінила ім'я на Хуана Асурдуй де Паділья.
25 травня 1809 року разом з чоловіком приєдналися до повстання у Чукісаці, яке скинуло керівника аудієнсії Чаркас Рамона Гарсію де Леона-і-Пісарро[en]. Повстання було придушене 1810 року військами віце-короля Ріо-де-ла-Плати Бальтасара Ідальго де Сіснероса.
Дізнавшись про те, що у Буенос-Айресі, столиці віце-королівства, відбулася Травнева революція, подружжя прибуло туди і приєдналося до війська, яке вирушало до Верхнього Перу[en], щоб боротися з роялістськими військами[4].
Після поразки борців за незалежність у битві при Вакі 20 червня 1811 року військо віце-короля Перу під командуванням Хосе Мануеля де Гоєнече[en] взяло під контроль Верхнє Перу. Майно подружжя Паділья було конфісковане, Хуана з чотирма дітьми ув'язнені. Згодом Мануель Паділья допоміг їм втекти і вони переховувалися у горах.
1812 року Хуана Асурдуй з чоловіком приєдналися до Війська Півночі під командуванням Мануеля Бельграно.
Після того як Військо Півночі увійшло до Потосі, Хуана Асурдуй організувала Батальйон Вірних[5], який взяв участь у битві при Айоумі[en] 9 листопада 1813 року. Битва закінчилася поразкою борців за незалежність, військо Півночі відступило з Верхнього Перу. Відтак подружжя Паділья і їх соратники присвятили себе партизанській боротьбі з роялістами. У цей час роялісти захопили і вбили їхніх чотирьох дітей.
3 березня 1816 року Хуана Асурдуй на чолі 30 вершників атакувала сили іспанського генерала Ла Ери, захопивши їхню зброю і прапор.
Згодом Асурдуй атакувала пагорб Серро-Ріко у Потосі, основне джерело срібла для Іспанії, захопивши його 8 березня 1816 року. За це Верховний правитель Об'єднаних провінцій Ла-Плати Хуан Мартін де Пуейредон присвоїв їй звання підполковника 13 серпня 1816 року. Після цього генерал Бельграно вручив їй нагородну шаблю[6].
14 листопада 1816 року Хуана Асурдуй, вагітна п'ятою дитиною, була поранена у битві при Ла-Лагуні. Чоловік виніс її з поля бою, але сам отримав смертельне поранення.
На той час плани командування змінилася і війська покинули Верхнє Перу. Хуана Асурдуй була змушена тікати до Північної Аргентини, де продовжила боротьбу під командуванням генерала Мартіна Мігеля де Гуемеса . Під її командуванням перебувало до 6000 осіб.
Після смерті Гуемеса 1821 року Асурдуй жила з дочкою у Сальті. Після остаточної поразки роялістів 1825 року вона повернулася до Сукре, де жила у бідності. 1825 року Симон Болівар відвідав повстанку і, побачивши її жалюгідний стан, присвоїв їй звання полковника і призначив пенсію. Після цього візиту Болівар сказав маршалу Антоніо Хосе де Сукре, що країну треба було назвати не на його честь, а на честь таких як Асурдуй, оскільки саме вони зробили її вільною[7].
Проте 1830 року через політичну нестабільність у Болівії Хуана Асурдуй перестала отримувати пенсію. Вона провела декілька років у Сальті, вимагаючи від болівійського уряду повернення майна, конфіскованого під час війни, проте не досягла успіху. Після приходу до влади в Болівії Хосе Марії Лінареса її пенсію було остаточно скасовано.
Хуана Асурдуй померла 25 травня 1862 року у віці 81 року у бідності і була похована у спільній могилі.
Через сто років її останки ексгумовано й перевезено до мавзолею, збудованого на її честь у Сукре.
Вшанування пам'яті
Аргентина
- 14 липня 2009 року президентка Аргентини Крістіна Кіршнер посмертно присвоїла Хуані Асурдуй звання генерала Сухопутних військ Аргентини[8].
- Хуані Асурдуй присвячена пісня (слова Фелікса Луни, музика Аріеля Раміреса), яка стала відомою у виконанні Мерседес Соси.
- Іменем генерала Хуани Асурдуй названо 28-й полк гірської піхоти Сухопутних військ Аргентини[9].
- Іменем Хуани Асурдуй названо автошлях у провінції Чако.
- Іменем Хуани Асурдуй названо декілька шкіл у різних населених пунктах Аргентини, зокрема у Морено[en][10], Нуева-Помпея[en][11], Хенераль-Піко[en][12].
- портрет Хуани Асурдуй висить у Салоні аргентинських жінок у президентському палаці Каса-Росада[13].
- з 2010 року день народження Хуани Асурдуй відзначається як день аргентино-болівійського братства.
- У червні 2015 року у парку Колумба у центрі Буенос-Айреса було встановлено пам'ятник Хуані Асурдуй. Скульптура має 16 м у висоту, виготовлена з бронзи і була подарована урядом Болівії[14]. Монумент встановлено на місці пам'ятника Христофору Колумбу. На відкритті були присутні президентка Аргентини Крістіна Кіршнер і президент Болівії Ево Моралес[15]. 2017 року пам'ятник перенесено на Поштову площу.
- 2014 року зображення Хуани Асурдуй було поміщене на банкноту у 10 аргентинських песо[16].
- Іменем Хуани Асурдуй названо танкер і газопровід.
Болівія
- Іменем Хуани Асурдуй названа болівійська провінція Хуана-Асурдуй-де-Паділья[en].
- 2009 року парламент Болівії[en] посмертно присвоїв Хуані Асурдуй звання маршала та звання Визволительки Болівії[17].
- 2014 року іменем Хуани Асурдуй названий Національний дитячо-юнацький оркестр Болівії.
Примітки
- ↑ https://www.academia.edu/41736710/Genealogia_de_Juana_Asurdui_de_Padilla_1780-1862_
- ↑ а б в Library of Congress Library of Congress Name Authority File
- ↑ а б Knaster, Meri ”Women in Spanish America: An Annotated Bibliography from pre-Conquest to Contemporary Times”. Boston. G.K Hall and Co. 1977. Pág. 501.
- ↑ WEXLER, Berta. Juana Azurduy y las mujeres en la revolución Altoperuana. Centro "Juana Azurduy". 2002. Isbn: 9789879747315
- ↑ Pigna, Felipe. Juana Azurduy, amazona de la libertad (іспанською) . Архів оригіналу за 6 грудня 2017. Процитовано 16 грудня 2017.
{{cite web}}
: Cite має пустий невідомий параметр:|7=
(довідка) - ↑ “Los mitos de la historia argentina 1” de Felipe Pigna, "La tierra en Armas. Los infernales de Martín Miguel de Güemes: Flor del Alto Perú"
- ↑ Alaniz, Rogelio (2005). Hombres y mujeres en tiempos de revolución: de Vértiz a Rosas (іспанською) . Процитовано 16 грудня 2017.
- ↑ Уряд Аргентини (2009). Decreto 892/2009 (іспанською) . Процитовано 16 грудня 2017.
- ↑ REGIMIENTO DE INFANTERIA DE MONTE 28 "TTE CNL JUANA AZURDUY" (іспанською) . 1996. Процитовано 16 грудня 2017.
- ↑ Escuela Juana Azurduy en Moreno (іспанською) . Процитовано 16 грудня 2017.
- ↑ Consulta de establecimientos (іспанською) . Архів оригіналу за 5 грудня 2017. Процитовано 16 грудня 2017.
- ↑ Colegio Secundario Juana Azurduy (іспанською) . Архів оригіналу за 6 грудня 2017. Процитовано 16 грудня 2017.
- ↑ Cibeira, Fernando. El eje Caracas-Buenos Aires, sobre ruedas (іспанською) . Процитовано 16 грудня 2017.
- ↑ Cristina y Evo Morales inauguran el monumento a Juana Azurduy (іспанською) . 2015. Процитовано 16 грудня 2017.
- ↑ Cristina Fernandez y Evo Morales inauguraron el monumento a Juana Azurduy (іспанською) . 2015. Процитовано 16 грудня 2017.
- ↑ Ла Насьйон (2014). Cristina presentó el nuevo billete de 10 pesos con Manuel Belgrano y Juana Azurduy (іспанською) . Процитовано 16 грудня 2017.
- ↑ Juana Azurduy de Padilla es declarada Libertadora de Bolivia (іспанською) . Процитовано 16 грудня 2017.