Шуляки (Уманський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 11:50, 2 грудня 2021, створена Nikride (обговорення | внесок) (зображення, оформлення)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Шуляки
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район Уманський район
Громада Жашківська міська громада
Код КАТОТТГ UA71060090270029240
Облікова картка gska2.rada.gov.ua 
Основні дані
Засноване 17 століття
Населення 565 чоловік (на 2009 рік)
Поштовий індекс 19242
Телефонний код +380 4747
Географічні дані
Географічні координати 49°09′14″ пн. ш. 29°53′51″ сх. д. / 49.15389° пн. ш. 29.89750° сх. д. / 49.15389; 29.89750Координати: 49°09′14″ пн. ш. 29°53′51″ сх. д. / 49.15389° пн. ш. 29.89750° сх. д. / 49.15389; 29.89750
Середня висота
над рівнем моря
194 м[1]
Водойми річка Гірський Тікич
Відстань до
районного центру
21 км
Найближча залізнична станція Кривчунка
Відстань до
залізничної станції
14 км
Місцева влада
Адреса ради с.Шуляки,
Сільський голова Мартинюк Михайло Питрович
Карта
Шуляки. Карта розташування: Україна
Шуляки
Шуляки
Шуляки. Карта розташування: Черкаська область
Шуляки
Шуляки
Мапа
Мапа

CMNS: Шуляки у Вікісховищі

Шуля́ки  — село в Україні, в Уманському районі Черкаської області, у складі Жашківської міської громади. Розташоване на лівому березі річки Гірський Тікич за 21 км на південний захід від міста Жашків, за 14 км від зупинної платформи Кривчунка та за 18 км від автошляху М05. Населення становить 565 людей, 313 дворів (на 2009 рік).

Галерея

Історія

Село виникло в XVII столітті внаслідок злиття (об'єднання) двох поселень — Снігурівка і Шуляки. Поселення дуже давнє, про що свідчать археологічні знахідки кам'яної доби. Так, у 1967 році на території села було знайдено кам'яну сокиру, яка нині знаходиться в Уманському краєзнавчому музеї, та рештки глиняного посуду. На околицях села виявлено 2 курганні могильники доби ранньої бронзи.

У селі проживало в основному населення двох національностей: українці і поляки. Школа була польська та церковнопарафіяльна, церква також була православна і католицька.

У 1906 році в селі побудований польський костьол, який зберігся до наших днів. Він мав статус каплиці, яка належала до П'ятигорської римо-католицької парафії. Був добудований і служить за будинок культури. Сільський цвинтар розділений на дві частини: польський і український.

У дореволюційний період на притоках річки Гірський Тікич працювали три водяних млини і крупорушка, послугами яких користувалися мешканці навколишніх сіл. У 1914 році біля річки було збудовано водокачку для заправки водою.

Землями володіли пани роду Закревських. Основними видами зайнятості населення було землеробство, рибництво, мисливство, лозоплетіння.

Із відомостей польського архіву:

Благословенна Марцеліна Даровська, з роду Котовичів, з багатої шляхетської польської сім'ї народилася 16 січня 1827 року в Шуляках. Вийшла заміж за Кароля Даровського, залишилася вдовою з двома дітьми. Переходить до чернечого життя. Веде господарство, надає прав земельної власності селянам у своєму маєтку. Створює притулки для дітей-сиріт, обездолених, жіночий монастир. Померла 5 січня 1911 року. Похована в Язмівці (Польща). Беатифікована Іоаном-Павлом II у 1997 році.

Радянський період

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СРСР 1932-1933 та 1946–1947 роках.

217 мешканців села брали участь у боях радянсько-німецької війни, 126 з них загинули, 35 нагороджені орденами й медалями. На їх честь році в селі споруджено обеліск Слави. В 1957 році в селі споруджено пам'ятник воїнам, що загинули в боях за відвоювання села.

Станом на початок 70-х років ХХ століття в селі розміщувалась центральна садиба колгоспу імені М. Ф. Ватутіна, за яким було закріплено 2 231,7 га сільськогосподарських угідь, в тому числі 2 076,4 га орної землі. В господарстві вирощували зернові і технічні культури, було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво.

Також на той час працювали восьмирічна школа, клуб з стаціонарною кіноустановкою, бібліотека з фондом 5 тисяч книг, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячі ясла на 75 місць, три крамниці.

Сучасність

Нині у селі працюють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, крамниця, відділення поштового зв'язку.

Місцеві роди

Михалевські герба Корчак.

Відомі люди

Марцеліна Даровська

Див. також

Джерела

Примітки

Література

  • Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
  • Чернецький Є. Михалевські герба Корчак з Вовковинець та Олександрівки: легітимаційні документи (1733—1842 рр.). — Біла Церква: Вид. О. В. Пшонківський, 2015. — 184 с. (укр.)

Посилання