Audio CD

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку


CD
Компакт-диск
Оптичний носій інформації. Процес запису та зчитування інформації здійснюється за допомогою лазера
Тип носія оптичний диск
Ємність до 74–80 хвилин
(до 24 хвилин для міні 8 см CD)
Зчитувальний механізм лазер, довжина хвилі 780 нм (інфрачервоний)
Міжнародний стандарт IEC 60908
Розроблено Sony, Philips
Розміри діаметр 120 мм, товщина 1,2 мм
Рік випуску 1980


CD-Audio (англ. Compact Disc Digital Audio, Audio-CD, CD-DA) — стандарт цифрового запису звуку на компакт-диск, що використовує кодування PCM з частотою дискретизації 44,1 кГц і розрядністю 16 біт.

Опис[ред. | ред. код]

Компакт-диск дозволяє запис двох каналів (стерео). Музика розділена на доріжки, які можна переключати без перерви звучання. Якщо диск записаний у системі Track-At-Once, між доріжками з'явиться 3-секундна перерва, що можна оминути, якщо записати диск у системі Disc-At-Once.

Дані, записані на диску CD-Audio, кодуються у системі CIRC, яка слугує для корекції помилок, a потім у канальному кодуванні EFM

CD-DA стандартно включає 74 хвилини запису, що може бути поділений максимально на 99 частин. При найбільшому допустимому звуженню рівчачку (1,497 μm) тривалість запису можна збільшити до 79 хвилин і 40 секунд.

Диски CD-DA характеризуються досить високою якістю звуку, та відносною стійкістю до забруднень.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела і посилання[ред. | ред. код]