Щитник гребенястий
| Щитник гребенястий | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Відділ: | Папоротеподібні (Polypodiophyta) |
| Клас: | Папоротевидні (Polypodiopsida) |
| Порядок: | Багатоніжкові (Polypodiales) |
| Підпорядок: | Polypodiineae |
| Родина: | Щитникові (Dryopteridaceae) |
| Рід: | Щитник (Dryopteris) |
| Вид: | Щитник гребенястий (D. cristata)
|
| Біноміальна назва | |
| Dryopteris cristata | |
Щитник гребенястий[1][2][3] (Dryopteris cristata) — вид трав'янистих рослин родини щитникові (Dryopteridaceae), поширений у помірних областях Європи й Північної Америки.
Опис[ред. | ред. код]
Багаторічна рослина 30–80 см заввишки. Сегменти 1-го порядку в контурі ланцетні, до верхівки різко звужені (у спороносних листків). У живих рослин розміщені перпендикулярно до серединного стрижня або навіть повернені нижньою поверхнею вгору. Сегментів 2-го порядку не більше 15 пар. Листки диморфні: стерильні повислі, коротші прямостоячих спороносних. Соруси численні, розміщені на б. ч. листка[2]. Стерильних листків кілька, зелені всю зиму. Черешок листка лускатий, принаймні, при основі, жовтувато-коричневі. 2n = 164[4].
Поширення[ред. | ред. код]
Європа: Естонія, Росія; Україна, Австрія, Ліхтенштейн, Бельгія, Чехія, Німеччина, Угорщина, Польща, Словаччина, Данія, Фінляндія, Норвегія, Швеція, Велика Британія, Італія, Румунія, Сербія [вкл. Косово], Словенія, Франція, Іспанія; Північна Америка: Канада, США; також культивується[5][6]. Населяє болота, болотисті ліси або відкриті кущові водно-болотні угіддя[4].
В Україні зростає в лісах на заболочених місцях — у Прикарпатті, Розточчі-Опіллі, на Поліссі, в Лісостепу і пн. Степу (по Дінцю і Осколу), рідко[2]. Входить у переліки видів, які перебувають під загрозою зникнення на територіях Волинської, Дніпропетровської, Закарпатської, Київської, Львівської, Рівненської, Сумської, Харківської, Чернігівської областей[3].
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ Dryopteris cristata // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 31. (рос.)(укр.)
- ↑ а б Андрієнко Т. Л., Перегрим М. М. (уклад.). Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України (довідкове видання). — Київ : Альтерпрес, 2012. — 148 с. — ISBN 978-966-542-512-0.
- ↑ а б Flora of North America. Архів оригіналу за 22 жовтня 2020. Процитовано 06.04.2018. (англ.)
- ↑ The Euro+Med PlantBase. Процитовано 06.04.2018. (англ.)
- ↑ Germplasm Resources Information Network (GRIN). Процитовано 06.04.2018. (англ.)
|
Це незавершена стаття про папороті. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||