Папоротеподібні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Папоротеподібні
Багаторядник щетинконосний
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Streptophytina
Ембріофіти (Embryophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Euphyllophyta
Moniliformopses
Папоротеподібні (Filicophyta)
Класи
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Pteridophyta
EOL logo.svg EOL: 6352439
ITIS logo.svg ITIS: 500003
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 3263

Папоротеподі́бні (поліподіофіти) або просто папороті (Filicopsida або Pteridophyta) — група судинних рослин, належить до групи Moniliformopses. Здебільшого це багаторічні (рідше однорічні) трави, інколи дерева із самостійним гаплоїдним та диплоїдним поколіннями з переважанням у циклі розвитку спорофіту[1].

Папороті з'явилися на Землі близько 300 млн років тому, протягом кам'яновугільного періоду (карбону) палеозойської ери. Вони були справжніми гігантами і формували рослинний покрив нашої планети. Папороті утворювали цілі ліси. Зараз деревовидних папоротей на Землі залишилося мало. Сучасні папороті набагато менші за розмірами від тих, котрі існували у попередні геологічні періоди.

Беруть участь у формуванні травянистого покриву. З XIX століття папороті популярні як кімнатні рослини. Представники папоротеподі́бних: орляк, щитник чоловічий, страусове перо звичайне, сальвінія плаваюча, диксонія, марсилія, багатоніжка, маратія, платицеріум, азола, адіантум венерин волос.

Опис[ред. | ред. код]

Cпорофіт представлений рослиною із стеблом, листками (вайями) та додатковими коренями. Папоротеподібні не мають справжнього листя; вайї перисторозсічені, рідше прості або пальчасті, завдовжки від 2-4 мм до 30 м. Коренева система первинно гоморизна.

Гаметофіт має вигляд пластинки, стрічки або стоподібної форми і буває одно- чи багаторічним.[1]

Розмноження[ред. | ред. код]

Розмножуються спорами, які містяться в спорангіях. Спорангії розміщуються на листках купками в сорусах або зростаються між собою в так звані синангії, або містяться в спорокарпіях[1].

Статеве покоління - гаметофіт, що виростає із спори. У різноспорових папоротей роздільностатеві гаметофіти дуже редуковані. Запліднення відбувається у воді, під час дощу або роси. [1]

Папороть у міфології[ред. | ред. код]

У слов'янській міфології квітка папороті наділялася магічними властивостями, хоча папороті не квітнуть, а розмножуються спорами. За віруваннями, той, хто знайде квітку папороті — матиме вічне щастя та надзвичайні сили. У латвійській міфології, в Янову ніч закохані шукають цю міфічну квітку папороті, вірячи, що вона принесе їм вічне щастя та багатство.

Поширення[ред. | ред. код]

На Землі існує близько 300 родів та понад 20000 видів папоротей. Поширені по всій земній кулі. Найбільша видова різноманітність спостерігається у вологих тропічних лісах.[1] У лісі папороті зустрічаються в нижньому і верхньому ярусах, а також на гілках великих дерев або в розколинах скель.

В Україні[ред. | ред. код]

Папороть в ущелині Хапхал, Крим.

В Україні у природних умовах зустрічається 57 видів із 27 родів і 16 родин.[1] Так, щитник чоловічий росте в листяних і мішаних лісах, на узліссях вільшняків. Поширена майже по всій Україні. Є й рідкісні папороті. Мініатюрна Анограмма тонколиста (Anogramma laptophylla) у межах України росте тільки в Криму, де збереглося кілька сотень особин.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е Сливка Л. Ф., Спрягайло О. А. Ботаніка з основами екології рослин — Черкаси: ПП «Дар-гранд», 2012. — 88 с.

Джерела[ред. | ред. код]