E (тип підводних човнів США)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ПЧ типу «E»
E-class submarine
Під прапором США США
Спуск на воду 1911—1912 рр (2 човни)
Виведений зі складу флоту 1921 р
Сучасний статус утилізовані,
Проєкт
Основні характеристики
Швидкість (надводна) 123,5 вузлів (25 км/год)
Швидкість (підводна) 11,5 вузлів (21,3 км/год)
Гранична глибина занурення 61 м
Екіпаж 20 осіб (2 офіцери і 18 матросів)
Розміри
Довжина найбільша (по КВЛ) 41,22 м
Ширина корпусу найб. 4,45 м
Середня осадка (по КВЛ) 3,56 м
Озброєння
Торпедно-
мінне озброєння
4 носових ТА калібру 18 дюймів — 467 мм, 4 торпеди
Зображення на Вікісховищі

Підводні човни США типу «E» — два однотипних човни ВМС США побудований на верфі у Квінсі, Массачусетс (штат) на замовлення Electric Boat Company. Вони були використані для оборони прибережних вод і гаваньей в часи Першій світовій війні. Але на практиці ці човни найбільше у ті часи використовувалися як навчальні судна; Однак, човен «Е-1» виконував бойові патрулювання акваторії навколо Азорських островів. Внаслідок чого було виявлено ряд конструктивних недоліків човна в умовах тодішньої війни; необхідність в покращені командирського містка постійного. Вразливість трубопроводів і зайвість вітрил в Північній Атлантиці.

Конструкція[ред. | ред. код]

Човни типу «Е» — були однакового розміру, як і їх попередника типу «D» — мали 340 тонн, при занурені. Але вони були першими США підводними човнами з дизельними двигунами. До того дизелі були тільки французьких підводних човнах «Q 36», котрі у цьому були першим у всьому світі ще з 1905 року[1] Хоча ранні дизелі були ненадійні, але дизелі швидко стали стандартними двигунами для підводних човнів по всьому світу. Бо як паливо використовується набагато менш пожежонебезпечне паливо від бензину. Сьогодні й атомні підводні човни продовжують мати резервний дизельний двигун. Ще одним нововведенням, яке стало стандартом, були носові рулі, котрі дозволили мати на човні точніше підводне управління[2]

У ці човни були включені й деякі інші пристрої, призначені для збільшення швидкості руху, які були стандартними для підводних човнів США цієї епохи, в тому числі мале вітрило і повертова кришка над дулами торпедних апаратів.

Конструкція мостика і рубки була збільшена, було встановлене огородження у вигляді щита на передній частині мостика, для забезпечення ходу на поверхні при несприятливій погоді.

Експлуатація[ред. | ред. код]

Попередні типи підводних човнів у США були відомі як «свинячі човни», у зв'язку з брудними житловими умовами і через незвичні форми корпусу[3]. Тип «E» був використаний для тестування та оцінки тактики і нового обладнання, і випередив своїх попередників у своїй великій дальності плавання, ставши першим океанським підводним човном. Тому ці човни були розгорнуті біля Азорських островів в часи Першої світової війни. Вони стали найстарішими і найменшими американськими підводними човнами у цій війні. Вони були списаними у 1921 році і проданими на металобрухт в 1922 році, відповідно до Вашингтонської морської угоди.

Представники[ред. | ред. код]

  • USS E-1 (SS-24) — спушений на воду 27 травня 1911 з назвою «Skipjack». Переданий флоту 14 лютого 1912, команді де служив Честер У. Німіц. Перейменований в E-1 17 листопада 1911 і в «SS-24» 17 липня 1920. Виведений з експлуатації 20 жовтня 1921 і проданий на металобрухт.[4]
  • USS E-2 (SS-25) — спушений на воду 15 червня 1911 з назвою «Sturgeon». Переданий флоту 14 лютого 1912 . Перейменований в E-2 17 листопада 1911 і в «SS-24» 17 липня 1920. Виведений з експлуатації 20 жовтня 1921 і проданий на металобрухт.[5]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Gardiner, p. 207
  2. Gardiner, p. 127.
  3. Pike, John (27 квітня 2005). SS-24 E-1 Skipjack. globalsecurity.org. Архів оригіналу за 19 листопада 2019. Процитовано 10 червня 2009.
  4. E-1. Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 19 січня 2014.
  5. E-2. Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 19 січня 2014.

Література[ред. | ред. код]