Підводні човни типу «Салмон»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ПЧ типу «Салмон»
Salmon-class submarine
SS-182, 1938
Під прапором США США
Спуск на воду 1936—1938 рр (6 човнів)
Виведений зі складу флоту 1945—1946 рр
Сучасний статус утилізовані
Проєкт
Розробник проєкту Electric Boat, Portsmouth Naval ShipyardMare Island Naval Shipyard
Основні характеристики
Швидкість (надводна) 21 вузлів (39 км/год)
Швидкість (підводна) 9 вузлів (17 км/год)
Гранична глибина занурення 61 м
Екіпаж 59 осіб
Розміри
Довжина найбільша (по КВЛ) 94 м
Ширина корпусу найб. 7,96 м
Середня осадка (по КВЛ) 4,78 м
Озброєння
Артилерія 1 х (3") 76-мм / 50 калібрів

2 х 12,7-мм (0,5")

4 х 7,62-мм (0,3")

Торпедно-
мінне озброєння
4 носових і 4 кормових ТА калібру 21 дюймів — 533 мм, 24 торпед
Зображення на Вікісховищі

Салмон (тип підводних човнів США) — 6 підводних човнів ВМС США, котрі були продовженням вдосконаленням човнів типу «Порпос». Несли службу у 1936—1946 рр. Човни проєкту першими досягли швидкості у 21 вузол (40 км/год), сандартну для надводних кораблів, зокрема есмінців. Брали активну участь у Другій світовій війні.[1][2]

Конструкція[ред. | ред. код]

У 1936 році Вінсон — законом Trammell,[3] профінансував розробку цього типу підводних човнів, у двох серіях.[4]

Дві серії конструкцій відрізнялися незначними деталями, наприклад, місця розташування люків доступу до двигуна, формою бойової рубки циліндра, закриттям основного індукційного клапана, але будувалися різними розробниками й виробниками[5]

Крім того, було два 34 футових перископи[6] Човни Electric Boat були побудовані з допомогою зварювання корпусу, що забезпечило більш сильний і більш жорсткий човен, а також запобігало витоку палива з резервуарів в час занурення.[7] Остаточно переконавшись в ефективності цієї інновацій інші човни в США вже будували методом зварювання.[8]

Човни були більші, важчі і швидші, з кращими умовами проживання екіпажу, з більш важким озброєнням. Два додаткових торпедних апаратів и були додані в кормовій частині; в цілому чотири носові і чотири кормової.[9] [9]

[10][11][12][13].[14]

Усі шість підводних човнів (і всі наступні ВМС США підводні човни до кінця 1940-х) були побудовані як півторакорпусні. У цьому типі корпуса, внутрішній міцний корпус обгорнутий зовнішнім з тонкою оболонкою. Простір між цими двома корпусами використовується для баластних і паливних баків.[15]

Історія[ред. | ред. код]

З самого початку човни типу були в гущі боїв при обороні Філіппін. Підводні човни були там основною ударною силою під керівництвом адмірала Томас С. Харт, командира флоту[16][17].[18]

Наявність радара в USN виявилася ключовим фактором у кінцевій перемозі над флотом Японії, котрий дав американцям важливу перевагу у виявленні ворога.[19]

Палубна гармата Марк 21 3” (76 мм) / 50 калібрів виявилася легкою в обслуговуванні але не мала достатню потужністю, щоб уразити маленькі цілі, тому вона була замінена .. Марк 9 4 дюйма (102 мм) / 50 калібру пістолет у 1943—1944 рр. на підводних човнах[20][21]

Представники[ред. | ред. код]

Назва Завод Закладений Спущений на воду Переданий флоту Виведений з флоту Утилізований
«Салмон» Electric Boat 15.04.1936 12.06.1937 15.03.1938 24.09.1945 1946
«Сіл» Electric Boat 25.05.1936 25.04.1937 30.04.1938 15.11.1945[22] 1956, перебував в резерві
«Скіпджек» Electric Boat 22.07.1936 23.10.1937 30.06.1938 28.08.1946 Затонув на ядерного полігону 25 липня 1946, в Атол Бекіні, під час випробувань, був піднятий і використовувався як мішень до серпня 1948.
«Снаппер» Portsmouth Navy Yard 23.07.1936 24.08.1937 15.12.1937 17.11.1945 1948
«Стингрей» Portsmouth Navy Yard 1.10.1936 6.10.1937 15.03.1938 17.10.1945 1946
«Старджен» Mare Island Naval Shipyard 27.10.1936 15.10.1938 25.06.1938 15.11.1945 1948

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. A Visual Guide to the U.S. Fleet Submarines Part Two: Salmon & Sargo Classes 1936—1945 Johnston, David (2010) Navsource Naval History website
  2. Silverstone, pp. 190—193
  3. Alden, John D., Commander (USN Ret). The Fleet Submarine in the U.S. Navy: A Design and Construction History (Annapolis, 1979), pp. 218-219.
  4. Alden, pp.250-251
  5. Blair, Silent Victory (New York, 1976), p. 67.
  6. Johnston, pp. 4-5.
  7. Blair, Silent Victory
  8. Alden, p.62
  9. а б Friedman, pp. 200—202
  10. Alden, p.50
  11. Alden, pp.55 and 65.
  12. Johnston, p.14
  13. Friedman, p. 203
  14. Alden, pp.50, 58, and 65.
  15. Alden, pp. 5 and 65.
  16. Blair, p.82fn.
  17. US submarine deployment 7 December 1941
  18. Johnston, pp.12-13.
  19. Stern, p.39.
  20. Alden, p.93.
  21. Alden, p.65.
  22. Ледве пережив важку атаку глибини бомбами з японських кораблів 30 жовтня 1944, тому був знятий з бойового чергування і провів залишок війни як навчальний човен. /Blair, p.764/

Література[ред. | ред. код]