Festuca maritima

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Festuca maritima
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Клада: Комелініди (Commelinids)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Злакові (Poaceae)
Підродина: Мітлицевидні (Pooideae)
Рід: Костриця (Festuca)
Вид:
F. maritima
Біноміальна назва
Festuca maritima
L., 1753

Festuca maritima (syn. Vulpia unilateralis (L.) Stace, Nardurus unilateralis (L.) Boiss.) — вид однодольних квіткових рослин з родини злакових (Poaceae).

Однорічна рослина, гола чи запушена, з мочкуватим коренем. Стебла численні, тонкі, прямовисні, висхідні чи лежачі, 3–45 см завдовжки. Листки короткі, вузькі, жолобчасті, потім згорнуті. Листкові піхви голі чи запушені. Листковий язичок 0.5–1 мм завдовжки. Листкові пластини 1–5 см завдовжки й 0.5 мм ушир. Суцвіття — китиця, одностороння, 1–16 см завдовжки, проста чи вторинно розгалужена. Колоски притиснуті, складаються з 4–5 плодючих квіточок, зі зменшеними квітками на верхівці, довгасті, 4–8 мм. Колоскові луски подібні, ланцетоподібні, з загостреними верхівками, 1-кілеві, 3-жилкові; нижня 1.5–3.5 мм, 0.5–0.75 довжини верхньої луски; верхня 3–5 мм, 1 довжина сусідньої фертильної леми. Леми еліптичні, 3–5 мм, без кіля; 5-жилкові, поверхні голі чи запушені, верхівка гостра, 1-остюкова, остюк 0–12 мм. Верхівкові безплідні квітки, схожі на плодючі, але недорозвинені. Палея 1 довжина леми; 2-жилкова[1][2].

Поширення

[ред. | ред. код]

Росте в північній Африці, Європі, західній і центральній Азії[3].

Населяє сухі та посушливі місця[2].

В Україні вид росте на кам'янистих схилах, скелях та розсипах, приморських пісках та галечниках, біля доріг, у посівах — біля Кримських Передгір'їв та пд. Криму, зрідка (вказується для Чатирдагу)[4].

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. RBG Kew — GrassBase. Процитовано 03.01.2023. (англ.)
  2. а б Tela Botanica. Процитовано 03.01.2023. (фр.)
  3. Plants of the World Online — Kew Science. Процитовано 03.01.2023. (англ.)
  4. Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 455.