Люцерна щитоподібна
| Люцерна щитоподібна | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Бобовоцвіті (Fabales) |
| Родина: | Бобові (Fabaceae) |
| Рід: | Люцерна (Medicago) |
| Вид: | M. scutellata
|
| Біноміальна назва | |
| Medicago scutellata (L.) Mill.
| |
Люцерна щитоподібна[1] (Medicago scutellata) — вид квіткових рослин з родини бобових (Fabaceae).
Морфологічна характеристика[ред. | ред. код]
Багаторічник чи однорічник, 15–50 см заввишки, зазвичай висхідний, густо вкритий залозистими і простими волосками. Листочки 10–25 × 5–12 мм, обернено-яйцеподібні, яйцеподібні чи зворотно-ланцетні, з зубчастим краєм, зверху голі. Квітки 6–9 мм завдовжки, зібрані в 1–3-квіткові китиці. Зубці чашечки довжиною як трубка. Віночок менше 2 × чашечки. Боби чашоподібні (з одного боку плоскі, з іншого — опуклі), заввишки 7–15 мм, з залозистими волосками, витків 5–7, кожен виток охоплює наступний[2][3].
Поширення[ред. | ред. код]
Росте у Середземноморсько-чорноморському регіоні (Алжир, Боснія і Герцеговина, Хорватія, Кіпр, Чехія, Франція (у т. ч. Корсика); Греція (у т. ч. Східно-Егейські о-ви, Крит), Угорщина, Ізраїль, Італія (у т. ч. Сардинія, Сицилія), Йорданія, Ліван; Лівія, Мальта, Молдова, Чорногорія, Марокко, Північна Македонія, Палестина, Португалія, Сербія, Словаччина, Словенія, Іспанія (у т. ч. Балеарські острови), Швейцарія, Сирія, Туніс, Туреччина (в Європі й Азії), Україна); інтродуковано до Японії, Аргентини, Уругваю, Мериленду, Австрії та Бельгії[4][5]. Зустрічається переважно на луках і узліссях, однак також росте на полях як бур'ян культурних культур, на рівнинах, узбіччях доріг, сухих схилах пагорбів і в прибережних регіонах; процвітає на більшості типів ґрунтів, особливо на важких і суглинистих ґрунтах, однак вид чутливий до заболочування[6].
В Україні вид росте на засмічених місцях, узліссях — на заході Лісостепу, рідко; на Лівобережжі (м. Дніпропетровськ) та в Криму (ок. Севастополя та Балаклави)[2].
Використання[ред. | ред. код]
Medicago scutellata призначений для використання як корм і є потенційним донором генів для покращення культивованої люцерни, M. sativa subsp. sativa і M. truncatula. Його також використовують для поліпшення ґрунту та захисту від вітрової ерозії, як супутню культуру та як гарнір до салату (це характерно для натуралізованих популяцій у Японії, де використовуються солодкі на смак стручки насіння)[6].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Medicago scutellata // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 185.
- ↑ Medicago scutellata. Türkiyebitkileri.com. Kew Science. Процитовано 01.04.2023. (англ.)
- ↑ Medicago scutellata. Plants of the World Online. Kew Science. Процитовано 01.04.2023. (англ.)
- ↑ Medicago scutellata. The Euro+Med Plantbase Project. Процитовано 01.04.2023. (англ.)
- ↑ а б Rhodes, L. (2016). Medicago scutellata. The IUCN Red List of Threatened Species. Процитовано 01.04.2023. (англ.)
|