Молі-малюки
 | Ця стаття є сирим перекладом з іншої мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. (лютий 2020) |
| Молі-малюки | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||
| ||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||
|
Молі-малюки[1] (Nepticulidae, іноді також Stigmellidae) — родина метеликів. Викопні рештки (характерні міни на листках) відомі, починаючи з крейдяного періоду.
Опис[ред. | ред. код]
Дуже дрібні метелики. До цієї родини відносяться найдрібніші з лускокрилих з розмахом крил близько 3 мм. Розмах крил 2,8-7 мм, рідко до 12,5 мм. Ротовий апарат розвинений слабо. Щелепні щупики завжди 5-членникові, в природному положенні вигнуті, зближені. Голова покрита скуйовдженими лусочками, перший членик вусиків уплощений і розширений, в спокої прикриває очі. Губні (лабіальні)щупики коротші щелепних, майже завжди 3-членникові. Очі округлі, дуже великі. Очки відсутні. Позаду вусиків біля очей, є пара сильно склеротізованних горбків. Вусики ниткоподібні.
Передні крила однотонні, плямисті, з поясом. Часто плями, смуги або все крило блискучі, з різними відтінками металевого відливу. Задні крила у різних видів відрізняються інтенсивністю і відтінком забарвлення. Бахрома довга, блискуча. Іноді є андроконіальні лусочки різної форми. Жилкування сильно редуцироване. У статевій системі самок, як і у інших не-дітрізних лускокрилих, копулятивний отвір пов'язаний з яйцевиводним.
Гусениці ведуть мінующий спосіб життя, роблять змієподібні, змії-пятновидні і пятновидні міни на листі дерев, деякі види — в стеблах і плодах. Зустрічаються на рослинах більше 30 ботанічних родин 20 надпорядків. На видовому рівні дуже сильно виражена стенофагія. Монофаги складають близько 70-80 % від усіх досліджених видів світової фауни. Багато видів трофічно пов'язані з культурними плодовими і є серйозними шкідниками, інші можуть бути віднесені до числа потенційних шкідників.
Ареал[ред. | ред. код]
Поширення всесвітнє: (в Палеарктиці 11 родів і близько 350 видів).
Підродини і роди[ред. | ред. код]
884 видів (862 +22 виду), включаючи найбільший рід Stigmella (428 + 22 = 450 видів)[2][3][4][5] .
Pectinivalvinae
- Pectinivalva
- Roscidotoga
Nepticulinae
- Acalyptris (Acalyptris janzeni van Nieukerken & Nishida, 2016)[2]
- Areticulata
- Astigmella
- Bohemannia
- Dechtiria
- Ectoedemia
- Enteucha
- Etainia
- Fedalmia
- Fomoria
- Glaucolepis
- Johanssoniella
- Laqueus
- Levarchama
- Manoneura
- Microcalyptris
- Nepticula
- Niepeltia
- Parafomoria
- Simplimorpha
- Stigmella
- Stigmellites
- Trifurcula
- Varius
- Varus
- Zimmermannia
Incertae sedis (підродина невідомо)
- Artaversala
- Hesperolyra van Nieukerken, 2016 (тип Fomoria diskusi Puplesis & Robinson, 2000; Hesperolyra saopaulensis van Nieukerken, 2016)[2]
- Neotrifurcula van Nieukerken, 2016 (тип Neotrifurcula gielisorum van Nieukerken, 2016 (Чилі)
- Ozadelpha van Nieukerken, 2016 (тип Ozadelpha conostegiae van Nieukerken & Nishida, 2016)
- Sinopticula
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Бригадиренко В.В. Основи систематики комах [Архівовано 10 листопада 2019 у Wayback Machine.]
- ↑ а б в van Nieukerken, E.J., Doorenweerd, C., Hoare, R.J.B. & Davis, D.R. 2016. Revised classification and catalogue of global Nepticulidae and Opostegidae (Lepidoptera, Nepticuloidea). [Архівовано 30 січня 2020 у Wayback Machine.] ZooKeys 628: 65—246. doi: 10.3897/zookeys.628.9799.
- ↑ Diškus Arūnas, Puplesis Rimantas. 2003. Catalogue of the World Nepticuloidea & Tischerioidea. 318—436 pp. In: Puplesis, R., Diškus A. The Nepticuloidea & Tischerioidea (Lepidoptera) — a global review, with strategic regional revisions (in Lithuanian and English). [Архівовано 3 листопада 2016 у Wayback Machine.] — Lututė Publishers, Kaunas, 2003. — 512 pp. ISBN 9955-575-09-3
- ↑ Erik J van Nieukerken, Camiel Doorenweerd, Kenji Nishida, Chris Snyers. New taxa, including three new genera show uniqueness of Neotropical Nepticulidae (Lepidoptera) // ZooKeys : журнал. — Sofia : Pensoft Publishers, 2016. — Vol. 628. — P. 1-63. — ISSN 1313-2970. Архівовано з джерела 30 січня 2020. Процитовано 30 січня 2020.(31 Oct 2016)
- ↑ Jonas R. STONIS, Arūnas DIŠKUS, Andrius REMEIKIS, Virginijus GERULAITIS, Ole KARSHOLT. Leaf-mining Nepticulidae (Lepidoptera) from record high altitudes: documenting an entire new fauna in the Andean páramo and puna // Zootaxa : журнал. — Auckland, New Zealand : Magnolia Press, 2016. — Vol. 4181, no. 1. — P. 1—94. — ISSN 1175-5326. Архівовано з джерела 30 січня 2020. Процитовано 30 січня 2020. (описание ещё 22 новых видов: 862+22=884 видов Nepticulidae)
Література[ред. | ред. код]
- Davis, DR (1999). The Monotrysian Heteroneura. Ch. 6, pp. 65-90 in Kristensen, NP (Ed.). Lepidoptera, Moths and Butterflies. Volume 1: Evolution, Systematics, and Biogeography. Handbuch der Zoologie. Eine Naturgeschichte der Stämme des Tierreiches / Handbook of Zoology. A Natural History of the phyla of the Animal Kingdom . Band / Volume IV Arthropoda: Insecta Teilband / Part 35: 491 pp. Walter de Gruyter, Berlin, New York.
- Hoare, RJB (2000). A new genus of primitive Nepticulidae (Lepidoptera) from eastern Australia, with a revised diagnosis of nepticulid subfamilies. Zoological Journal of the Linnean Society, 128 (3): 289—317.
- Labandeira, CC, Dilcher, DL, Davis, DR and Wagner, DL +1994. Ninety-Seven Million Years of Angiosperm-Insect Association: Paleobiological Insights into the Meaning of Coevolution. Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America , 91 (25): 12278-12282.
- Puplesis, R., Diskus, A., Robinson, GS and Onore, G. (2002). A review and checklist of the Neotropical Nepticulidae (Lepidoptera). Bulletin of The Natural History Museum. Entomology Series , 71: 59-76.
- Scoble, MJ (1983). A revised cladistic classification of the Nepticulidae (Lepidoptera) with descriptions of new taxa mainly from South Africa . Monographs of the Transvaal Museum.