Косатцеві

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Косатцеві
Papilionidae - Oslo Zoological Museum - IMG 9085T.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Підклас: Крилаті комахи (Pterygota)
Ряд: Лускокрилі (Lepidoptera)
Надродина: Косатцюваті (Papilionoidea)
Родина: Косатцеві (Papilionidae)
Latreille, 1802
Різноманіття
27 родів
600 видів
Типовий вид
Papilio machaon
Linnaeus
Підродини і роди
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Papilionidae
EOL logo.svg EOL: 884
ITIS logo.svg ITIS: 117268
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 7143
Fossilworks: 134830


Косатцеві — великі, барвисті денні метелики з родини Papilionidae, яка містить понад 550 видів[1] Хоч більшість з них є мешканцями тропіків, представники родини зустрічаються на кожному континенті, окрім Антарктиди. До родини належать найбільші денні метелики у світі, птахокрили з роду Ornithoptera[2]

Косатці мають ряд характерних особливостей, наприклад, гусениця косатця має на передньогрудях пахучий орган, так званий осметерій. Осметерії зазвичай приховані, але під час загрози гусениця вивертає їх під тиском гемолімфи через поперечну дорсальну борозенку[3] . Це м'ясисті, роздвоєні структури, що виділяють сморідні екскрети з терпенами, які гусениця зазвичай вибризкує на нападальника.

Імаго деяких видів мають помітні «кіски», задні вирости задніх крил біля жилки M3. Щодо наукової назви, то Лінней дав назву Papilio для типового роду, що латиною означає «метелик». Для видових назв цього роду, Лінней використав імена грецьких героїв: типовий вид махаон названо на честь Махаона, одного з синів Асклепія, згаданого в Іліаді.[4]

Стадії розвитку косатця велетенського (Papilio cresphontes)

Поширення[ред.ред. код]

У 2005 році було відомо 552 сучасних видів[1], які поширені в тропічних і помірних областях всіх континентів, окрім Антарктиди. Різні види зустрічаються від рівня моря до високогір'їв, як у випадку більшості видів аполлонів. Найбільша кількість видів і найбільша різноманітність форм і способів життя трапляється в тропіках і субтропіках між 20 ° пн.ш. і 20 ° пд.ш.,[5]: зокрема, у Південно-Східній Азії, і між 20°пн.ш і 40°пн.ш. у Східній Азії. Тільки 12 видів знайдено в Європі[6] і тільки один вид, Papilio machaon мешкає на Британських о-вах.[7] У Північній Америці відмічено 40 видів, включаючи тропічні види і Parnassius.[8]

Найпівнічніший косатець — це Арктичний верховинець (Parnassius arcticus) знайдений на Полярному колі у північно-східній Якутії, на висоті 1500 м над рівнем моря.[9] У Гімалаях, деякі види верховинців, як-от Parnassius epaphus, та деякі інші, відмічено на висоті 6000 м над рівнем моря.[10]:221

Морфологія[ред.ред. код]

Детальний огляд морфологічних особливостей Papilionidae, за Бінгемом (Bingham, 1905) наступні:[11]:1,2

Яйце. «Куполоподібної форми, гладке або неясно грановане, заввишки більше, ніж завширшки, дещо шкірясте, непрозоре». (Doherti).

Гусениця. Грубувата, гладенька або з серією м'ясистих горбків на спинці: іноді з піднятим м'ясистим виступом (так званим гребенем) на четвертому сегменті, також зазвичай потовщеному вище. Другий сегмент має поперечний отвір, з якого личинка може вивертати за бажанням прямий, роздвоєний, залозистий м'ясистий орган, який випускає сильний, доволі приємний, але завжди різкий запах.

Лялечка. Змінна за формою, але загалом часто зігнута назад, іноді дуже сильно, кутаста, з усіченою або округлою, часто роздвоєною головою; спинка черевця гладенька або горбкувата. Кріпиться хвостовою частиною, як правило, в перпендикулярному положенні, а також круглою шовковою перетяжкою посередині. У верховинців лялечка знаходиться у просторій шовковій сітці між листям.

Імаґо. Крила надзвичайно різноманітні за формою. Заднє крило дуже часто з кіскою, яка може бути вузькою, або широкою і лопатчастою, проте це завжди розширення термена біля 4-ї жилки. В одному роді, Bhutanitis, термен задніх крил продовжений в хвіст на кінцях 2 і 3-ї жилок, а також 4-ї жилки. Переднє крило (за винятком аномальних родів Parnassius і Hypermnestra) з усіма 12 жилками і коротких внутрішніми жилок, жилки 1,[12], яка незмінно закінчується на дорсальному боці. Коротка поперечна жилка присутня при основі крила між середньою жилкою і жилкою 1а у всіх родах, за винятком Lamproptera, Bhutanitis, Parnassius і Hypermnestra. Заднє крило: жилка 1а відсутня; прекостальна жилка і прекостальна комірка присутні; дорсальний край не вирізаний настільки, що торкається черевця, а у самців часто вкриває черевце і на складці вкритий спеціалізованими лусочками (androconia) або волосками, які часто мають сильний запах. Вусики порівняно короткі, зазвичай з виразною булавою; «дистальні членики сильніше розширені вентрально, ніж дорсально, тому булава опукла з дорсального боку» (Jordan). Вусики більш за все вкриті лусочками у Lamproptera, але у Papilio знаходяться тільки на базальних члениках. Тіло грубе; класпери на вершині черевця у самців звичайно добре розвинені, відсутні в декількох форм. Шість ходильних ніг, передні гомілки з медіальною площинкою; кігтики прості, за винятком однієї форми Lamproptera, у якої вони двозубчасті.

Діагностичні ознаки[ред.ред. код]

Ключовими ознаками для визначення Papilionidae від інших родин є такі:[2]

  • Наявність на передньогрудному сегменті гускниць осметерія, вилкоподібного, м'ясистого органа, що вивертається.
  • Жилкування крила дорослих косатців є дуже характерним. Друга анальна жилка, 2A, різко вигинається уперед до внутрішнього краю крила і не з'єднується з першою анальною жилкою, 1A. В інших родинах денних метеликів ці жилки зливаються і 2A не сягає краю крила.
  • склерити шиї злиті нижче місця, де прикріплено м'язи, що рухають головою.

Таксономія[ред.ред. код]

Підродини[ред.ред. код]

Short-horned Baronia
(Baronia brevicornis),
subfamily Baroniinae.

Роди сучасних косатців зазвичай розподіляють між трьома підродинами, Baroniinae, Parnassiinae і Papilioninae, дві останніх далі поділяються також на триби. Філогенія і класифікація косатців віддзеркалює, окрім морфологічних особливостей, перевагу певним кормовим рослинам і певні екологічні особливості способу життя.

Baroniinae[ред.ред. код]

Baroniinae — монотипна підродина, обмежена невеликим регіоном Мексики; її розглядають як найбазальнішу з підродин. Baronia brevicornis розглядають як реліктовий вид, який має спільні риси з викопним таксоном, Praepapilio. Baronia є унікальною серед косатців також тому, що кормовою рослиною її гусениць є види Acacia (родина Leguminosae).[5]

Parnassinae[ред.ред. код]

Parnassinae — підродина метеликів з виключно голарктичним поширенням. Більшість видів, переважно Parnassius, можна зустріти в гірських місцевостях. Парнасіїд можна зустріти і в інших біотопах, наприклад, в арідних пустелях (Hypermnestra), гумідних лісах (Luehdorfia) і навіть на луках в низинах (Zerynthia)" (Nazari, 2006).[13] В межах Parnassinae виділяють триби Parnassiini, Zerynthiini і Luehdorfiini.

Триба Parnassiini містить два роди, монотипний рід Hypermnestra, в цілому обмежений Центральною Азією, та рід Parnassius (аполлони), яскраво виражену групу з багатьма видами, які є переважно гірськими і здатними мешкати на значних висотах. Більшість Parnassius мають дві яскраво-червоних плями на задніх крилах. Триба Luehdorfiini включає в себе монотипні роди Archon з Малої Азії та рід Luehdorfia з Китаю та Японії. Ці дві триби еволюювали, змінивши кормові рослини, тоді як третя триба, Zerynthiini, залишила вихідну кормову рослину косатців, хвильовик (Aristolochia). Zerynthhini представлено чотирма родами — Sericinus, Bhutanitis, Zerynthia and Allancastria.[5]:13[14]

Subfamily : Parnassiinae.

Papilioninae[ред.ред. код]

В підродині Papilioninae виділяють триби Leptocircini, Teinopalpini, Troidini і Papilionini.

Підродина: Papilioninae.

Praepapilioninae[ред.ред. код]

Ще одна підродина, Praepapilioninae, складається з єдиного роду Praepapilio, що містить два види вимерлих метеликів, кожен з яких описаний за єдиним відбитком із середньо-еоценового знаходища в Колорадо, США. (Durden and Rose, 1978).[15]

Філогенія[ред.ред. код]

Філогенія Papilionidae подано за Назарі (Nazari, 2007):[2][14]

Phylogeny


Praepapilioninae (†)



Baroniinae



Parnassiinae

Parnassiini



Zerynthiini



Luehdorfiini



Papilioninae


Leptocircini



Teinopalpini





Papilionini



Troidinini






Phylogeny of the Papilionidae
(за Nazari, 2007)[2][14]

Джерела[ред.ред. код]

  1. а б Häuser, Christoph L.; de Jong, Rienk ; Lamas, Gerardo ; Robbins, Robert K.; Smith, Campbell & Vane-Wright, Richard I. (2005-07-28). Papilionidae – revised GloBIS/GART species checklist (2nd draft). Архів оригіналу за 2013-08-27. Процитовано 2010-11-08. 
  2. а б в г Reed, Robert D.; Sperling, Felix A.H. (2006). Papilionidae – The Swallowtail Butterflies. Tree of Life Web Project. Архів оригіналу за 2013-08-27. Процитовано 2010-11-07. 
  3. Richards, O. W.; Davies, R.G. (1977). Imms' General Textbook of Entomology: Volume 1: Structure, Physiology and Development Volume 2: Classification and Biology. Berlin: Springer. ISBN 0-412-61390-5. 
  4. Salmon, Michael A., Marren, Peter, Harley, Basil. The Aurelian Legacy: British Butterflies and Their Collectors. page 252. Publisher: University of California Press. 2001. ISBN 978-0520229631
  5. а б в Collins, N. Mark; Collins, Michael G. (1985). Threatened Swallowtails of the World: the IUCN red data book. IUCN Protected Area Programme Series. Gland, Switzerland and Cambridge, U.K.: IUCN. с. 401 & 8 plates. ISBN 978-2-88032-603-6. Процитовано 22 October 2010. 
  6. Coombs, Simon (2010-09-30). European Butterfly checklist. http://www.butterfly-guide.co.uk/. Архів оригіналу за 2013-08-27. Процитовано 2010-11-11. 
  7. Coombs, Simon (2010-09-30). UK Butterfly checklist. http://www.butterfly-guide.co.uk/. Архів оригіналу за 2013-08-27. Процитовано 2010-11-11. 
  8. Brock, Jim P.; Kaufman, Kenn (2003). Butterflies of North America. Boston: Houghton Mifflin. ISBN 0-618-15312-8. 
  9. Stumpe, Felix. Parnassius arctica Eisner, 1968. Russian-Insects.com. Архів оригіналу за 2013-08-27. Процитовано 2010-11-09. 
  10. Mani, M. S. (1968). Ecology and Biogeography of High Altitude Insects. Volume 4 of Series entomologica. Springer. с. 530. ISBN 978-90-6193-114-0. Процитовано 9 November 2010. 
  11. Bingham, C.T. (1905). The Fauna of British India including Ceylon and Burma – Butterflies (Vol 1). London: Taylor and Francis. с. 519. Процитовано 7 November 2010. 
  12. жилки 2А, або другої анальної жилки у сучасних системах жилкування
  13. Nazari, Vazrick (2006). Parnassius Latreille 1804. Tree of Life Web Project. Архів оригіналу за 2013-08-27. Процитовано 2010-11-07. 
  14. а б в Nazari, Vazrick; Sperling, Felix A.H. (2006). Parnassiinae Duponchel, [1835]. Tree of Life. Tree of Life Web Project. Архів оригіналу за 2013-08-27. Процитовано 2010-11-07. 
  15. Durden, C. J. & Rose, H. (1978). Butterflies from the middle Eocene: the earliest occurrence of fossil Papilionidae (Lepidoptera). Pearce-Sellards Ser. Tex. Mem. Mus. 29. с. 1–25Шаблон:Inconsistent citations .
  • Chattopadhyay, Jagannath, (2007), «Swallowtail Butterflies, Biology & Ecology of a few Indian Species, Desh Prashan, Kolkata, India»,134pp.
  • Igarashi, S., 1979. Papilionidae and their early stages. Volume I Text (in Japanese), Volume 2 Plates. Kodansha, Tokyo.

Посилання[ред.ред. код]

species:
Проект Віківиди має дані за темою:

Шаблон:NIE Poster


Ентомологія Це незавершена стаття з ентомології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.