Norwegian Air Shuttle
 | ||||
| ||||
| Тип | авіакомпанія  | |||
|---|---|---|---|---|
| Дата заснування | 22 січня 1993 | |||
| Базовий аеропорт | ||||
| Хаби | Аеропорт Осло-Гардермуен, Міжнародний аеропорт імені Шарля де Голля, Аеропорт Гатвік, Барселона — Ель-Прат, Аеропорт Схіпгол, Каструп, Dublin, Рим, Стокгольм-Арланда, Гельсінкі-Вантаа, Берген (аеропорт) і Рига | |||
| Розмір флоту | 51 | |||
| Пунктів призначення | 132 | |||
| Материнська компанія | Bank Norwegiand | |||
| Дочірні компанії | Norwegian Long Haul, Norwegian Air International, Norwegian Air UK, Norwegian Air Argentina, Norwegian Air Norway, Norwegian Air Sweden, Norwegian Rewardd і Bank Norwegiand | |||
| Штаб-квартира | Форнебю, Норвегія | |||
| Керівник |
| |||
| Оборот | ▲18 869 300 000 kr (2022)[1] | |||
| Сайт | norwegian.com | |||
Norwegian Air Shuttle — норвезька лоукост-авіакомпанія, зі штаб-квартирою в Форнебю (передмістя Осло).
Одночасно є головною компанією Norwegian Group і володіє 100% акцій дочірніх далекомагістральних авіакомпаній:
- Norwegian Long Haul, штаб-квартира в Осло
- Norwegian Air International, штаб-квартира в Дубліні
- Norwegian Air UK — база Лондон-Гатвік
- Norwegian Air Argentina, штаб-квартира в Буенос-Айресі
Компанія котирується на біржі : Euronext Oslo: NAS .
У 1967 році в Норвегії була створена компанія англ. Busy Bee Airservice, яка в 1972 році була перейменована в «Air Executive Norway», а трохи пізніше, 22 січня 1993 року — у «Norwegian Air Shuttle».
Навесні 2007 року авіакомпанія купила шведського лоукост перевізника «FlyNordic». У результаті цього «Norwegian Air Shuttle» стала найбільшою в Скандинавії бюджетною авіакомпанією.
Вона отримувала безліч нагород, зокрема у 2013 році була визнана найкращою недорогою авіакомпанією в Європі[джерело?].
21 квітня 2020 лоукостер Norwegian Air Shuttle повідомив про банкрутство своїх 4 “дочок” у Швеції та Данії через пандемію коронавірусу.[2] Компанія скоротила 4705 працівників, зокрема 1571 пілотів та 3134 бортпровідників. Близько 700 пілотів та 1300 бортпровідників збережуть роботу, оскільки вони працевлаштовані в компаніях, які базуються в Норвегії, Франції та Італії.
Флот на квітень 2018:[3][4][5]
| Тип | Експлуатується | Замовлено | Пасажири | Примітки |
|---|---|---|---|---|
| Airbus A321LR | — | 30 | 220[6] | Поставки почнуться в 2019 році.[7] |
| Boeing 737-800 | 51 | — | 186 | |
| 189 | ||||
| Boeing 737 MAX 8 | — | 104 | 189[8] | Замовлено розподілено між материнською та дочірніми авіакомпаніями. Поставки у дочірні компанії розпочалися в червні 2017 року. |
| Загалом | 51 | 104 | ||
- ↑ Norwegian Air Shuttle ASA Fourth quarter 2022 financial report — Norwegian Air Shuttle, 2023. — P. 23.
- ↑ Лоукостер Norwegian повідомив про банкрутство своїх “дочок” у Швеції та Данії! [Архівовано 13 грудня 2020 у Wayback Machine.], Лоукост.юа, 21 квітня 2020
- ↑ Our Aircraft. norwegian.com. Архів оригіналу за 11 березня 2017. Процитовано 2 липня 2017.
- ↑ Utdrag luftfartøyregisteret inkludert månedlige endringer. Архів оригіналу за 15 жовтня 2012. Процитовано 10 травня 2015. [Архівовано 2012-10-15 у Wayback Machine.]
- ↑ Norwegian Air Shuttle Fleet Details and History. Planespotters.net. Архів оригіналу за 14 жовтня 2017. Процитовано 14 жовтня 2017.
- ↑ Norwegian to Convert Part of its Airbus A320neo Order to A321neo LRs - Airways Magazine. Airways Magazine (амер.). 14 липня 2016. Архів оригіналу за 8 березня 2019. Процитовано 16 квітня 2017.
- ↑ Norwegian selects 30 A321LR for first transatlantic routes (Пресреліз) (амер.). Airbus. 14 липня 2016. Архів оригіналу за 6 грудня 2016. Процитовано 21 липня 2016.
- ↑ Norwegian transatlantic 737 flights to begin in June. Flightglobal.com (брит.). 23 лютого 2017. Архів оригіналу за 29 грудня 2018. Процитовано 16 квітня 2017.
|
Це незавершена стаття про підприємство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво | |
|---|---|
| Тематичні сайти | |
| Нормативний контроль |
