Pokémon Stadium

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Pokémon Stadium
Pokémon Stadium.jpg
Загальне
Розробник Nintendo Entertainment Analysis & Development[d] і HAL Laboratory[d]
Видавець Nintendo
Жанр(и) стратегічна відеогра
Платформа Micrologo Nintendo.svg Nintendo 64
Мова японська і англійська
Творці
Продюсер Сатору Івата, Кендзі Мікі[d], Сігеру Міямото і Цунекадзу Ісіхара[d]
Режисер(и) Takao Shimizu[d]
Художник(и) Тацуя Нашіда
Композитор(и) Тору Мінеґісі[d], Кента Наґата[d] і Хаджіме Вакаї[d]
Технічне
Дата випуску JP 30 квітня 1999[1]
NA 29 лютого 2000[1]
EU 7 квітня 2000[2]
AUS 23 березня 2000[3]
Вік. обмеження CERO: AAll ages
ESRB: EEveryone
PEGI: PEGI 3[d]
Режим гри багатокористувацька гра і однокористувацька гра
Pokémon
Попередня гра Pocket Monsters Stadium
Наступна гра Pokémon Stadium 2[d]
Офіційний сайт

Pokémon Stadium[a] — стратегічна відеоігра, розроблена та опублікована «Nintendo» для «Nintendo 64». Уперше випущена в Японії 30 квітня 1999 року, у Північній Америці — 29 лютого 2000, у Європі — 7 квітня 2000. Друга із серії «Stadium».[b] Ігровий процес базується на 3D-системі покрокових поєдинків, використовуючи 151 покемона з відеоігор «Game Boy»: «Pokémon Red», «Pokémon Blue» і «Pokémon Yellow». Використовуючи аксесуар Transfer Pak, який постачався в комплекті з відеогрою, гравці можуть переглядати, організовувати, зберігати, торгувати та битися власним покемоном, завантаженим з «Red», «Blue» чи «Yellow». Однією з головних цілей є здобуття чотирьох кубків стадіону. Крім того, гравець повинен перемогти Елітну четвірку, Чемпіонта, і навіть М'юту. Відеогра також має різні міні-ігри, різні види поєдинків, Зал слави. Також сумісна з принтером «Game Boy» та має вбудовану функцію емуляції для «Red»/«Blue» «Yellow».[⇨]

Відеогра стала найпродаванішою для «Nintendo 64», до кінця 2000 року продажі сягали понад 1 млн копій. Її прийом відбувся неоднозначно, з одного боку гру хвалили за візуалізацію та геймплей, з іншого — критикували за якість звуку. Продовження, відоме як «Pokémon Stadium 2», було випущено у 2000 та 2001 роках як аналог для відеоігор «Pokémon Gold», «Pokémon Silver» та «Pokémon Crystal».[⇨]

Ігровий процес[ред. | ред. код]

На відміну від «Game Boy» відеоігор «Pokémon Red», «Pokémon Blue» та «Pokémon Yellow», «Pokémon Stadium» покрокова стратегія без сюжетної лінії й чітко визначеного світу, хоча й відбувається в регіоні Канто. Замість цього, гравець бере участь у поєдинках на стадіоні, що складається зі 4-х Кубків зі 80 битвами. Для зустрічі з Елітною четвіркою потрібно пройти всі вісім Залів лідерів покемонів. Крім того, перед поєдинком з лідером стадіону гравець повинен перемогти трьох покетренерів. Для кожного етапу потрібно вибирати команду із шести покемонів, але для поєдинку можна використати лише трьох. Після перемоги над Елітною четвіркою та Чемпіоном, розблоковується битва з М'юту. Після його поразки відкривається другий раунд (англ. Round 2), а гравцю потрібно буде пройти гру знову, однак із складнішим рівнем штучного інтелекту в суперників. Крім того, буде виданий один із восьми випадкових призів-покемонів: Бульбазавр, Чармандер, Сквіртл, Хітмонлі, Хітмончан, Іві, Оманайт і Кабуто. Їх можна перенести до «Red», «Blue» чи «Yellow» за допомогою Transfer Pak.

У режимі «Стадіон» (англ. «Stadium») гравцеві пропонується отримати трофеї, виграючи Піка-кубок (англ. Pika Cup), Петіт-кубок (англ. Petit Cup), Поке-кубок (англ. Poké Cup) та Прем'єр-кубок (англ. Prime Cup), кожен з яких має свої правила і обмеження. Піка-кубок та та Прем'єр-кубок можна отримати чотири рази, один на кожен рівень складності, а Піка-кубок та Петіт-кубок лише один раз. При виконані певних умови за допомогою імпортного покемона з картриджа «Game Boy», гравцеві буде доступний Пікачу з атакою «Хвиля» (англ. Surf), це також розблокує міні-гру в «Pokémon Yellow».[4]

Інші особливості[ред. | ред. код]

«Pokémon Stadium» також включає інші особливості, такі як міні-ігри, Game Boy Tower (спосіб грати в ігри «Game Boy» на консолі за допомогою емуляції), Зал слави (англ. Victory Palace; галерея покемонів, що були присутні в команді гравця після перемоги), Лабораторія професора Оука (англ. Oak's Lab; підключенням до відеоігор «Game Boy» для перегляду Покедекса), Вільний поєдинок (англ. Free Battle; бої між двома гравцями з встановленими правилами), У битву (англ. Battle Now; поєдинок із заздалегідь визначеними командами) та Галерея (англ. Gallery).[5]

Відеоігра сумісна з ігровими картриджами «Pokémon» для «Game Boy». Це дозволяє гравцям грати в «Pokémon» шляхом емуляції його через «Nintendo 64». Крім того покемонів з «Game Boy» можна зберігати в Лабораторії професора Оука й переглядати їх характеристики і атаки.[6]

Відеогра включає також дев'ять міні-ігр: «Sushi Go-Round» (поїдання суші Лікутунгом), «Snore War» (атака гіпнозом між Дроузі між суперниками); «Rock Harden» (використання атаки «Затвердіння» щоб перечекати зливи валунів), «Clefairy Says» (поке-версія ігри «Саймон каже»), «Run, Rattatta, Run» (перегони між Раттата), «Ekans' Hoop Hurl» (гра в кільця Екансом), «Dig, Dig, Dig» (перегони між Сендшру в копанні). Усього можливо грати 4 гравцями, вільні місця заповнює штучний інтелект.[7][8]

Виробництво[ред. | ред. код]

«Pocket Monsters Stadium»[ред. | ред. код]

Перша відеогра з серії «Stadium» вийшла 1 серпня 1998 року лише в Японії з назвою «Pocket Monsters Stadium». Спочатку планувалося її випустити в березня 1998 року для «Nintendo 64DD»,[9] однак замість цього її було перетворено на стандартну гру для «Nintendo 64» на 32-х Мб картриджах[en].[10] Через технічні обмеження версія мала лише 42 покемони доступних для бою, замість запланованих 151 покемона з версій «Game Boy».[10] Інших покемонів можна переглядати в покеенциклопедії «Покедекс», але без бойових анімації моделей. Зв'язок із трилогією «Pokémon» для «Game Boy» доступний за допомогою Transfer Pak.[10] Президенту «Hal Laboratory»[en] Саторі Іваті, який пізніше очолить «Nintendo», вдалося перепрограмувати «Pokémon Stadium» і перенести бойову систему для «Nintendo 64» за тиждень, прочитавши лише весь вихідний код «Red» і «Blue».[11] За перший місяць виходу було продано 270 тис. копій.[12] Ця версія не була випущена за межами Японії, тому нумерація наступних двух частин випереджає північноамериканські випуски.

Міжнародний реліз[ред. | ред. код]

16 лютого 1999 року «Nintendo» оголосив, що демонструватиме «Pokémon Stadium 2» на ексклюзивному заході «Pokémon Festival '99».[13] Ранні огляди відеогри від японського «Weekly Famitsu Crew» були сприятливими.[14] Оскільки першу відеогру критикували за її складність, то AI суперників полегшили. Була випущена в Північні Америці 29 лютого 2000 і 7 квітня 2000 року в Європі як «Pokémon Stadium». Вона підтримує передачу усіх покемонів першого покоління з «Pokémon Red», «Pokémon Blue» і «Pokémon Yellow» за допомогою N64 Transfer Pak. Також «Nintendo» випустив обмежену версію в Північній Америці, яка включала «Pokémon Stadium», Transfer Pak, консоль «Nintendo 64», два контролери, плакат, керівництво для відеогри від «Prima Games» та колекційні карти «Cool Porygon».[15]

Сприйняття[ред. | ред. код]

Огляди
Світові
ВиданняОцінка
Famitsu33/40[17]
GamePro4/5[16]
GameSpot5.7/10[18]
IGN8.2/10[19]
Nintendo Power8.8/10[16]
Агрегатори
АгрегаторОцінка
GameRankings78.60%[16]

«Pokémon Stadium» отримав неоднозначні відгуки критиків. Джефф Герстманн з «GameSpot» дав відеогрі 5,7, «посередню» оцінку, описавши, що геймплей «відчувається обрізаним і спрощеним, навіть у порівнянні з оригінальними іграми Game Boy». Пір Шнайдер з «IGN» поставив їй 8,2 з 10, оцінивши її як «чудова», і написав, що гра є «обов'язковою покупкою для шанувальників Pokémon», але зазначив, що «звук не відповідає якості декількох останніх відеоігор Nintendo». Крім того, критикували озвучення диктора відеогри. Бен Мартін з «RPGamer» писав, що він має «дуже обмежений словниковий запас, а його постійні коментарі кожної дії, це, безумовно, хороший варіант, щоб відключити цього хлопця».[20] У своєму огляді на ігровому веб-сайті «Cubed3» Росс Морлі високо оцінив бойову систему відеогри за її «чудові 3D-моделі, спецефекти та варіативність».[21]

У перший місяць продажів у Північній Америці «Pokémon Stadium» становили понад 1 млн примірників,[15] а відеогра стала найпродаванішою для «Nintendo 64».[22] «Nintendo of America» оголосив, що 26 грудня 2000 року він буде продаватися зі нижчою пропонованою роздрібною ціною як «вибір гравців».[23] Загалом було продано приблизно 3,97 млн копії, з яких у США — 3,16 млн,[24] у Японії — 710 765,[25] і у Великій Британії — 100 тис.[26]

Сиквел[ред. | ред. код]

Через кілька місяців після дебюту, «Nintendo» анонсував продовження під назвою «Pokémon Stadium Gold/Silver».[27] Сиквел вийшов у 2000 році як «Pokémon Stadium 2», де було представлено 251 покемон з перших двох поколінь. Сумісність Transfer Pak підключена також і для «Pokémon Gold», «Pokémon Silver» та «Pokémon Crystal».

Зауваження[ред. | ред. код]

  1. Відома в Японії як Pokémon Stadium 2 (яп. ポケモンスタジアム2 Pokemon Sutajiamu 2)
  2. Перша відеогра вийшла лише в Японії в 1998 році з назвою «Pocket Monsters Stadium» та мала лише 42 покемона.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Pokemon Stadium for Nintendo 64 - Pokemon Stadium Nintendo 64 Game — Pokemon Stadium Nintendo 64 Video Game. GameSpot. Процитовано 2008-08-06. (англ.)
  2. Pokémon Stadium | Nintendo 64 | Games. Nintendo. Процитовано 2013-08-05. (англ.)
  3. Pokémon Stadium. Архів оригіналу за 1999-10-12. Процитовано 2016-01-14. (англ.)
  4. Snag a Surfing Pikachu. IGN Entertainment. March 7, 2000. Процитовано 2018-12-19. 
  5. Pokemon Stadium Official Player's Guide. Nintendo. 2000. Процитовано 2019-08-01. (англ.)
  6. Pokémon moves to a whole new level. The Vancouver Sun. 16 березня 2000. с. 83. Процитовано 2019-08-01. 
  7. Hank Schlesinger (12 лютого 2001). Pokemon Future: The Unauthorized Guide. St. Martin's Press. с. 93–96. ISBN 978-0-312-97758-0. Процитовано 2019-08-01. (англ.)
  8. Joshi, Arjun (August 22, 2016). Pokémon Stadium Review (N64). Nintendo Life. Процитовано 2019-08-01. (англ.)
  9. Four Games to Launch with Japanese 64DD. IGN Entertainment. 2 червня 1997. Процитовано 2016-01-10. (англ.)
  10. а б в Nintendo Super-Sizes Pokemon Stadium 2. IGN Entertainment. 3 березня 1999. Процитовано 2016-01-10. (англ.)
  11. Iwata Asks: Pokémon HeartGold and SoulSilver. Nintendo. Процитовано 2019-01-02. 
  12. Pokemon Stadium Stays Put. IGN Entertainment. August 27, 1998. Процитовано 2016-01-18. 
  13. Pokemon Stadium 2 Announced. IGN Entertainment. 16 лютого 1999. Процитовано 2016-01-18. (англ.)
  14. Pokemon Stadium 2 Garners Praise. IGN Entertainment. April 23, 1999. Процитовано 2016-01-18. (англ.)
  15. а б Pokemon Blasts Through Sales Charts. IGN Entertainment. April 3, 2000. Процитовано 2016-01-14. 
  16. а б в Pokemon Stadium for Nintendo 64 - GameRankings. GameRankings. Процитовано 2016-01-14. (англ.)
  17. ニンテンドウ64 - ポケモンスタジアム2. Weekly Famitsu. No.915 Pt.2. Pg.27. 30 June 2006. (яп.)
  18. Gerstmann, Jeff (29 лютого 2000). Pokemon Stadium Review. GameSpot. Процитовано 2016-01-14. (англ.)
  19. Schneider, Peer (3 березня 2000). Pokemon Stadium. IGN Entertainment. Процитовано 2016-01-10. (англ.)
  20. Martin, Ben. Pokemon Stadium — Review. RPGamer. Архів оригіналу за 2013-02-03. Процитовано 2016-01-14. (англ.)
  21. Morley, Ross (August 19, 2003). Pokémon Stadium (Nintendo 64) Review. Cubed3. Процитовано 2016-01-14. 
  22. Best Selling Console Games of 2000 in North America. The Magic Box. Процитовано 2016-01-14. 
  23. Nintendo Beefs up its Player's Choice Line. GameSpot. December 21, 2000. Процитовано 2016-01-14. 
  24. US Platinum Videogame Chart. The Magic Box. 2007-12-27. Процитовано 2008-08-03. 
  25. Nintendo 64 Japanese Ranking. Japan Game Charts. 2008-04-10. Архів оригіналу за 2008-12-30. Процитовано 2008-05-24. 
  26. ELSPA Sales Awards: Silver. Entertainment and Leisure Software Publishers Association. Архів оригіналу за 2009-02-21. Процитовано 2009-02-03. (англ.)
  27. First Screens of the Next N64 Pokemon Stadium. IGN Entertainment. 20 липня 2000. Процитовано 2016-01-14. (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]