Pokémon Red і Blue

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Pokemon Red і Blue

Обложка игры Pokemon Red в лучшем качестве.jpg
Обкладинка Pokémon Red
PokémonBlue.jpg
Обкладинка Pokémon Blue

Розробник Game Freak
Видавець Nintendo
Частина серії Покемон
Наступна гра серії Pokémon Yellow
Дата випуску Red:
JP 27 лютого 1996[1]
NA 28 вересня 1998[2]
EU 5 жовтня 1999[3]
AUS 23 жовтня 1998[4]
Green:
JP 27 лютого 1996[1]
Blue:
JP 10 жовтня 1999[5]
NA 28 вересня 1998[2]
EU 5 жовтня 1999[6]
AUS 23 жовтня 1998[4]
Жанр JRPG
Вікові
рейтинги
ESRB: E (Everyone)
OFLC: G (General Audiences)
Платформа Game Boy (з підтримкою SGB)
Режим гри Одиночна гра, мультиплеєр
Носій 4-мегабітний картридж

Pokémon Red Version і Pokémon Blue Version (яп. ポケット モンスター 赤 緑 покетто монсута: ака мідорі?, «Покемон: Червона версія та Синя версія») — рольові відеоігри в жанрі JRPG, розроблені Game Freak та випущені Nintendo для гральної консолі Game Boy. Це перші відеоігри серії Покемон. Вперше були випущені 27 лютого 1996 року в Японії, як Red і Green, а протягом трьох наступних років у Північній Америці, Європі та Австралії, як Red і Blue.[2] Pokemon Yellow, спеціальна версія серії, був випущений приблизно через рік. У 2004 були зроблені ремейки Pokemon Red і Blue для консолі Game Boy Advance — Pokemon FireRed та Pokemon LeafGreen. На 20-ту річницю франшизи, 27 лютого 2016 року, для ігор були випущені спеціальні версії на портативну консоль Nintendo 3DS.[7][8]

Гемплей[ред.ред. код]

Битва у грі. Покемон гравця (знизу) проти дикого покемона (зверху).

У відеоіграх Pokémon Red і Blue використовується вид від третьої особи[en]. Ігровий процес проходить на трьох ігрових екранах: ігровий світ, за яким подорожує гравець[9], меню, де гравець організовує свій інвентар, свою команду покемонів і налаштовує ігровий процес[10], і екран, де відбуваються бої покемонів.[11]

Гравець подорожує як тренер покемонів по вигаданому регіоні Канто[en], спілкуючись і б'ючись з іншими тренерами. Мета відеогри — стати видатним тренером покемонів у регіоні, перемігши чотирьох найкращих тренерів регіону — Елітну Четвірку (англ. Elite Four). Інша мета полягає в тому, щоб зловити всіх 151 покемона і заповнити інформацією про них у Покедексі — електронній енциклопедії про покемонів. У відеогрі, Red та Blue, гравці можуть використовувати спеціальний кабель Game Link Cable[en] для зв'язку консолей між собою, щоб обмінюватися покемонами між собою і влаштовувати бої з іншими гравцями.[12] Гру можна проходити незалежно одна від одної, але в кожній відеогрі для повної колекції не вистачає 20 покемонів, тому щоб зібрати всіх покемонів, гравцеві однієї версії доведеться обмінюватися з володарем іншої версії.[13] Якщо грати в Red або в Blue на Game Boy Advance або на Game Boy Advance SP, зв'язок через з'єднувальний провід для Game Boy Advance або для Game Boy Advance SP працювати не буде: для спільної гри на Game Boy Advance потрібно використовувати спеціальний провід Nintendo Universal Game Link Cable.[14] Крім того, англійські версії ігор не сумісні з японськими версіями.[15]

Гравець використовує своїх покемонів для битв з іншими покемонами. Коли на гравця нападає дикий покемон або його викликає на поєдинок інший тренер, з'являється екран бою. Під час бою гравець може наказати своєму покемону використовувати одну з чотирьох атак у бою, використовувати на покемоні предмет, змінити покемона на іншого або втекти з бою (якщо гравець у бою з іншим тренером, то втеча неможлива). У покемонів є очки здоров'я, коли у покемона вони закінчуються, то він не може битися, поки гравець його не вилікує. Перемігши в бою іншого покемона, покемон гравця отримує очки досвіду. При досягненні певної кількості очок досвіду покемон отримує новий рівень.[11] Від рівня залежить сила покемона, крім того, при досягненні певного рівня покемон може вивчати нові здібності або еволюціонувати (англ. Evolve), перетворившись на більш досконалу форму.[16]

Ловля покемонів — це важлива частина ігрового процесу. Коли на гравця нападає дикий покемон, то гравець може кинути в нього покебол[en] (англ. Poké Ball) — кишеньковий пристрій у формі кулі для перенесення покемонів будь-яких розмірів. Якщо дикий покемон не виривається з покебола, то він стає покемоном гравця. Успіх ловлі залежить від того, наскільки сильний дикий покемон, скільки у дикого покемона залишилося очок здоров'я і яка сила покебола.[17] Кінцева мета відеогри — заповнити Покедекс даними про всіх покемонів. Якщо гравець ловить новий вид покемонів, то інформація про нього потрапляє в Покедекс. Еволюційні (розвинені) форми покемонів також вважаються як окремий вид від своїх попередніх форм, тому деякі види покемонів можна отримати тільки за допомогою еволюції. Всього в Покедексі 151 вид покемонів.[18]

Red і Blue також сумісні з іншою відеогрою першого покоління, Pokémon Yellow, а також є можливість обміну з іграми другого покоління: Pokémon Gold, Silver і Crystal. В обміні Red і Blue з Gold, Silver і Crystal є обмеження: не можна обмінюватися, якщо у гравця є покемони, вперше представлені у другому поколінні, або покемони зі здібностями, вперше представленими у другому поколінні.[19] Також, використовуючи Transfer Pack для Nintendo 64, можна передати покемонів і речі з Pokémon Red і Blue в ігри Pokémon Stadium[20] або в Pokémon Stadium 2.[21] Red і Blue несумісні з іграми, що вийшли пізніше другого покоління для Game Boy Advance чи GameCube[22].

Світ відеогри[ред.ред. код]

Мапа світу Pokémon Red і Blue.

Усі події відбуваються у вигаданому регіоні Канто, заснованому на реальній провінції Японії. У Канто знаходяться десять міст, з'єднаних між собою дорогами-маршрутами (англ. Routes). Деякі місця у відеогрі стають доступними гравцеві тільки при досягненні певних умов.[23] По всьому регіоні мешкають різні види покемонів. Наприклад, Хорсія може бути спіймана або через риболовлю або коли гравець знаходиться у водоймищі, у той час як Зубат може бути спійманий в печері. Всього в грі 151 вид покемона.

Вигаданий всесвіт гри нагадує реальний світ і створений в антуражі альтернативної сучасності, але замість тварин у ньому мешкають істоти, зовні схожі на звичайних тварин, але володіють при цьому надприродними здібностями, — покемони. Люди, що називаються тренерами покемонів, ловлять їх і тренують для участі в боях. Бої покемонів певною мірою нагадують спортивні змагання. У боях тренери не беруть участь, б'ються лише покемони суперників, а тренери лише командують ними. Бої проходять до того моменту, поки один з покемонів не падає без свідомості або один із тренерів не здається — до смерті сутички не відбуваються ніколи. Як правило, сильні і досвідчені тренери покемонів користуються повагою.

Сюжет[ред.ред. код]

Головний герой відеогри (гравець може дати йому будь-яке ім'я на свій розсуд) — хлопчик, що живе в місті Паллет (англ. Pallet Town) у регіоні Канто. Коли він намагається вийти з міста, оточеного високою травою, професор Оук (англ. Professor Oak), знаменитий дослідник покемонів, зупиняє головного героя, кажучи йому, що у траві на нього можуть напасти дикі покемони, і відводить його до себе в лабораторію.[24] У лабораторії вони зустрічаються з внуком професора, який з дитинства був суперником головного героя (йому також можна підібрати ім'я). Онук професора хоче стати тренером покемонів. Професор Оук дає гравцеві та своєму внукові одного з трьох покемонів на вибір: Бульбазавра (англ. Bulbasaur), Чармандера (англ. Charmander) або Сквіртла (англ. Squirtle).[25]. Потім суперник викличе гравця на поєдинок покемонів. Після битви він буде викликати гравця на дуель на певних етапах гри.[26]

Відвідуючи різні міста, гравець заходить на місцеві стадіони (англ. Gyms). Усього в Канто існує вісім стадіонів. У кожному стадіоні є лідер стадіону[en] (англ. Gym Leader) — сильний тренер, якого треба перемогти, щоб отримати його значок. Зібравши всі вісім значків, гравцеві відкривається шлях у Лігу покемонів[en] (англ. Pokémon League) — місце, де збираються найсильніші тренери покемонів в Канто. Щоб гравця прийняли в Лігу покемонів, він повинен перемогти Елітну Четвірку[en] (англ. Elite Four) (четвірку найсильніших тренерів) та Чемпіона Ліги. Основна сюжетна лінія також включає в себе боротьбу з Командою R (англ. Team Rocket), могутньою злочинною організацією.[27][28]

Розробка[ред.ред. код]

Виникнення ідеї[ред.ред. код]

Ідея серії «Pokémon» бере початок з колекціонування комах, яким у дитинстві захоплювався геймдизайнер Сатосі Тадзірі.[29] Коли Тадзірі виріс, він переселився в Токіо, де не було місць, де можна було б ловити комах. Він зауважив, що діти все частіше стали грати вдома, ніж на вулиці. І тоді йому в голову прийшла думка про відеогру, де потрібно було б збирати істот і обмінюватися ними з іншими гравцями, щоб зібрати повну колекцію. Пізніше народилася ідея битв. Попри це, покемони ніколи не помирали в бою — для Тадзірі це була дуже важлива річ, бо він не хотів «безглуздого насильства».[30]

Коли вийшла портативна ігрова система Game Boy, Тадзірі подумав, що це — ідеальна платформа для його майбутньої відеогри. Ідея використання сполучного кабелю для обміну покемонами була нова для ігрової індустрії, тому що дроти використовувалися тільки для спільної гри.[31]

«

Я уявив собі клубочок інформації, перехідний між двома Game Boy по спеціальному кабелю, і я подумав: „Ух ти! Це буде щось!“

Оригінальний текст (англ.)

I imagined a chunk of information being transferred by connecting two Game Boys with special cables, and I went wow, that's really going to be something![32]

 »

Головний герой був названий на честь Тадзірі — Сатосі, а його суперника — Сігеру, на честь Міямото.[30] Кен Сугіморі, друг Тадзірі, очолював команду менше ніж з десяти осіб, які створювали дизайн покемонів. Сам Сугіморі завершував дизайн, малюючи кожного покемона з декількох різних ракурсів, щоб розробникам було простіше переводити малюнки в піксельну графіку, зберігши всі деталі.[33][34] Музику для гри написав Дзюн'іті Масуда, використовуючи для цього всі чотири звукових канали, щоб було чути і фонову музику, і «голоси» покемонів на початку бою.[35]

Спочатку проект називався Capsule Monsters (букв. «капсульні монстри»), але через проблеми з реєстрацією торгової марки проект перейменували спочатку в CapuMon, потім у KapuMon, поки нарешті, вибір не випав на Pocket Monsters (букв. «кишенькові монстри»).[36] Тадзірі думав, що Nintendo не захоче прийняти його гру, оскільки спочатку керівництву компанії його ідея була не дуже зрозуміла. Game Freak потерпала від фінансової кризи, а Тадзірі навіть був змушений не платити своїм працівникам і сам жив на кошти батька. Але тут йому несподівано прийшла допомога — Сігеру Міямото, друг Тадзірі в дитинстві, виділив гроші на фінансування Game Freak.[37] Почувши про ідею обміну монстрами, Міямото запропонував Тадзірі випустити відеогру в двох версіях: він припускав, що це розвине ідею обміну покемонами.[38] Попри побоювання розробників, відеогра отримала величезний успіх.

Випуск[ред.ред. код]

Відеогра вийшла в Японії під назвою Pocket Monsters Red і Pocket Monsters Green. Вони дуже швидко продавалися, а однією з причин було рішення Nintendo випустити одну гру в двох варіантах, тим самим спонукаючи покупців купувати обидві версії. Кілька місяців потому вийшла доповнена версія відеогри,[39] Pocket Monsters Blue, яку можна було замовити тільки поштою.[40] Щоб збільшити інтерес до відеоігор, Тадзірі потай від Nintendo[41] помістив у гру секретного, 151-го покемона, Мюу, бо сподівався, що «створить безліч чуток і загадок про гру». Мюу можна було зловити, тільки принісши в офіс Game Freak картридж з відеогрою та із збереженням гри, де у гравця в покедексі були відзначені всі 150 покемонів. Але спосіб зловити Мюу таки знайшовся: у 2003 році в грі був знайдений баг, що дозволяє зловити будь-якого покемона, у тому числі і Мюу.[42]

Американська локалізація[ред.ред. код]

Під час перекладу відеогри на англійську мову команда, очолювана Хіро Накамурою, перейменовувала деяких покемонів для західних гравців на проханням Nintendo. Більш того, Nintendo зареєстрував імена всіх 151 покемона як торгові марки, постійно переконуючись, що ніяких збігів з іншими марками немає.[43] У процесі перекладу стало ясно, що просто поміняти текст з японської на англійську неможливо: відеогра була перепрограмована з нуля через те, що код був надто складний — побічний ефект дуже довгої розробки відеогри. Отже, американська версія була заснована на більш спрощеній, у плані вихідного коду, японської версії Pocket Monsters Blue, при цьому в американських Red і Blue доступні покемони були як в японських Red і Green відповідно.[39]

Коли переклад Red і Blue на англійську мову був завершений, Nintendo витратила близько п'ятдесяти мільйонів доларів на рекламу, побоюючись, що відеогра не сподобаються американським дітям.[44] Всупереч пропозиціям змінити дизайн, перепрограмовані Red і Blue вийшли в Америці без змін через два з половиною роки після виходу оригінальних Red і Green у Японії.[45] Pokémon Red і Blue були дуже успішні на Заході, і медіафраншиза «Покемон» стала однією з найпопулярніших в Америці.[46]

Музика[ред.ред. код]

Музика написана Дзюн'іті Масуда[47] на комп'ютері Commodore Amiga, який лише показує відтворення зразків ІКМ та перетворює їх в Game Boy програмою, яку він написав.[48] Відеогра повністю складається з ігрової музики.

Оцінки та відгуки[ред.ред. код]

Огляди
Світові
Видання Оцінка
EGM 8.5/10[49]
GameSpot 8.8/10[16]
IGN 10/10[13]
Nintendo Power 7.2/10[50]
Агрегатори
Агрегатор Оцінка
GameRankings 89%[49]

Відеогра отримала колосальний успіх, поклавши початок новій медіафраншизі. У Японії сумарні продажі Red, Green і Blue склали 10,4 мільйона копій, у той час як у США було продано 8,6 мільйона копій Red і Blue.[51] У 2009 році відеогра потрапила в Книгу рекордів Гіннеса в розділі «Найкраща продавана RPG на Game Boy» та «Найкраща продавана RPG всіх часів».[52]

Відеогра отримали позитивні відгуки від критиків, отримавши 89 % на сайті Game Rankings. Особливо критики хвалили можливість багатокористувацької гри і концепцію обміну покемонами. Крейг Гарріс, журналіст IGN, дав відеогрі максимальну оцінку 10 з 10, прокоментувавши: «Навіть якщо ви пройдете гру, всіх покемонів ви можете не дістати. Піймання всіх покемонів дійсно затягує». Він також написав про популярність гри, особливо серед дітей, описуючи це не інакше як «божевілля».[13] Критик GameSpot Пітер Бартолоу, дав іграм 8,8 з 10, сказавши, що графіка і звук досить примітивні, але при цьому зауваживши, що ігри були лише «пробою пера». Він похвалив гру, сказавши, що «під зовнішньою дитячістю Pokémon — серйозна і унікальна RPG з глибоким геймплеєм і можливістю мультиплеєра. Як і будь-яка RPG, гра буде проста і зрозуміла новачкам у цьому жанрі, але вона зацікавить і закоренілих фанатів цього жанру. Її можна запросто назвати однією з найкращих ігор на Game Boy на даний момент.»[16]

Сайт 1UP.com, присвячений відеоіграм, склав список «Top 5 'Late to the Party' Games», де були перераховані останні відеоігри, які вийшли на той момент та «повністю розкривають потенціал» тієї чи іншої платформи. Red і Blue були поставлені на перше місце в списку і були названі «секретною зброєю Nintendo».[32] Журнал «Nintendo Power» поставив Red і Blue на третє місце в списку найкращих ігор на Game Boy і Game Boy Color.[53] «Official Nintendo Magazine» назвав відеогру однією з найкращих ігор Nintendo всіх часів, помістивши її на 52-е місце у списку ста найкращих відеоігор.[54] Red і Blue зайняли 72-е місце в списку ста найкращих ігор всіх часів за версією IGN.[55] Через два роки відеогру піднялися до 70-го місця в оновленому списку, оскільки, на думку IGN, вона породила безліч продовжень та відгалужень — аніме-серіал, повнометражні фільми — і, таким чином, «вкоренилися в поп-культурі».[56] У 2007 році Red і Blue зайняли 37-е місце в цьому списку.[57]

12 лютого 2014 року анонімний австралійський програміст запустив на потоковому відео-сайті Twitch соціологічний експеримент під назвою «Twitch Plays Pokémon», у якому можна було зіграти у модифіковану версію гри шляхом вводу команд у лог чаті, де, у середньому, 50 000 глядачів брали участь у той самий час. Відеогра була закінчена 1 березня 2014 року та налічувала 390 годин безперервної гри.[58]

12 листопада 2015 року Nintendo оголосила, що відеоігри Red, Blue та Yellow будуть випущені для портативної консолі Nintendo 3DS 27 февраля 2016 року, на 20-ту річницю франшизи. Також наголосила, що покемонів із цих версії гри можна буде передавити до Pokémon Sun і Moon, за допомогою Pokémon Bank.[8]

Інші версії[ред.ред. код]

Картриджі різних версій відеогри.

Pocket Monsters: Blue (Японія)[ред.ред. код]

Pocket Monsters: Blue (яп. ポケットモンスター 青 покетто монсута: ао?, «Кишенькові монстри: Синя версія») — спеціальне видання Pocket Monsters: Red і Pocket Monsters: Green, що вийшло 15 жовтня 1996 в Японії. Відеогру можна було отримати тільки, замовивши її поштою, через журнал CoroCoro Comic. У відеогрі змінено вихідний код, графіка, діалоги, місце розташування диких покемонів. За основу Pocket Monsters: Blue взято версії американських Red і Blue. Практично всі дикі покемони з Blue присутні або в Red, або в Green.

Pokémon Yellow[ред.ред. код]

Докладніше: Pokémon Yellow

Pokémon Yellow: Special Pikachu Edition (яп. ポケットモンスター ピカチュウ покетто монсута пікатю:?, «Покемон: Жовта версія — спеціальне видання Пікачу», в Японії «Кишенькові монстри: Пікачу») — спеціальне видання Red і Green, що вийшло 12 вересня 1998. Відеогра являла собою Red і Green, але більш наближеною до аніме-серіалу. Наприклад, дизайн головного героя більше нагадував дизайн Еша, головного героя аніме, а стартовим покемоном був Пікачу, який слідував за гравцем, а спіймати всіх трьох стартових покемонів (Чармандера, Сквіртла і Бульбазавра) можна було як дикого покемона, як Еш в аніме. Також у відеогрі з'являлися лиходії з аніме — Джессі, Джеймс і Мяут з Команди R.

Pokémon FireRed і LeafGreen[ред.ред. код]

Докладніше: Pokémon FireRed і LeafGreen

Pokémon FireRed і LeafGreen — ремейки оригінальних Red і Green, що вийшли в 2004. Відеоігри розроблені Game Freak і видані Nintendo на портативну ігрову консоль Game Boy Advance. У ремейку було представлено багато функцій, яких не було в оригіналах: нові локації, змінений інтерфейс, можливість обміну покемонами з Pokémon Ruby і Sapphire. Крім того, була додана можливість бездротової багатокористувацької гри: з відеоіграми в комплекті продавався Game Boy Advance Wireless Adapter, підключивши який, можна було грати на більшій відстані, ніж це дозволяв сполучний кабель. Через два роки після їх виходу Nintendo включила їх у серію «Player's Choise» (укр. Вибір гравців) і почала продавати їх по знижені ціні.[59]

Ігри також мали успіх, отримавши 81 % на сайті Metacritic.[60] Критики хвалили те, що ремейки зберегли дух оригінальних ігор, але при цьому одержали нові функції. З іншого боку, неоднозначно були оцінені графіка і музика, так як багато хто вважав їх не надто віддаленими від попередніх ігор серії. FireRed і LeafGreen були комерційно успішними: було продано близько 12 мільйонів копій.[61]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б ポケットモンスター赤・緑. Nintendo. Процитовано 2013-03-13. 
  2. а б в Game Boy's Pokémon Unleashed on September 28!. Redmond, Washington: Nintendo. 28 вересня 1998. Архів оригіналу за 1 травня 1999. Процитовано 29 березня 2014. 
  3. Pokémon Red Version. Nintendo. Процитовано 2013-03-13. 
  4. а б Pokémon Red for Game Boy. GameSpot.com. Архів оригіналу за 27 листопада 2015. Процитовано 18 грудня 2010. 
  5. ポケットモンスター 青. The Pokémon Company. Процитовано 2013-03-13. 
  6. Pokémon Blue Version. Nintendo. Процитовано 2013-03-13. 
  7. Conditt, Jessica (2016-03-26). 'Pokémon Sun' and 'Moon' hit the Nintendo 3DS this holiday. Engadget. Процитовано 2016-04-04. 
  8. а б Pokémon Red, Blue and Yellow headed to 3DS Virtual Console. Eurogamer. Процитовано 12 November 2015. 
  9. Game Freak (30 вересня 1998 року). Pokémon Red and Blue, Instruction manual. Nintendo. с. 8. 
  10. Game Freak (30 вересня 1998 року). Pokémon Red and Blue, Instruction manual. Nintendo. с. 10. 
  11. а б Game Freak (30 вересня 1998 року). Pokémon Red and Blue, Instruction manual. Nintendo. с. 17. 
  12. Game Freak (30 вересня 1998 року). Pokémon Red and Blue, Instruction manual. Nintendo. с. 36. 
  13. а б в Harris, Craig (1999-06-23). Pokemon Red Version Review. IGN. Архів оригіналу за 2012-05-22. Процитовано 2008-06-26. 
  14. nintendo.com.au — GBC — Frequently Asked Questions. Nintendo. Архів оригіналу за 2013-07-12. Процитовано 2008-10-07. 
  15. Game Boy Game Pak Troubleshooting — Specific Games. Nintendo of America Inc. Архів оригіналу за 2013-07-12. «MissingNO is a programming quirk, and not a real part of the game» 
  16. а б в Bartholow, Peter (2000-01-28). GameSpot review. GameSpot. Архів оригіналу за 2010-02-06. Процитовано 2008-06-26. 
  17. Game Freak (1998-09-30). Pokémon Red and Blue, Instruction manual. Nintendo. с. 21. 
  18. Game Freak (30 вересня 1998 року). Pokémon Red and Blue, Instruction manual. Nintendo. с. 7. 
  19. Pokemon Gold and Silver Strategy Guide: Trading. IGN. Архів оригіналу за 2012-05-22. Процитовано 2008-06-27. 
  20. Gerstmann, Jeff (29 лютого 2002 року). Pokemon Stadium for Nintendo 64 Review. GameSpot. 
  21. Villoria, Gerald (26 березня 2001 року). Pokemon Stadium 2 for Nintendo 64 Review. GameSpot. с. 2. 
  22. Harris, Craig (2003-03-17). IGN: Pokemon Ruby Version Review. IGN. Архів оригіналу за 2013-07-12. 
  23. Game Freak (30 вересня 1998 року). Pokémon Red and Blue, Instruction manual. Nintendo. с. 20. 
  24. Game Freak (30 вересня 1998 року). Pokémon Red and Blue, Instruction manual. Nintendo. с. 2. 
  25. Game Freak (30 вересня 1998 року). Pokémon Red and Blue, Instruction manual. Nintendo. с. 3. 
  26. IGN Staff. Guides: Pokemon: Blue and Red. IGN. с. 113. Архів оригіналу за 2012-05-22. Процитовано 2008-10-24. 
  27. IGN Staff. Guides: Pokemon: Blue and Red. IGN. с. 99. Архів оригіналу за 2012-05-22. Процитовано 2009-02-04. 
  28. IGN Staff. Guides: Pokemon: Blue and Red. IGN. с. 165. Архів оригіналу за 2012-05-22. Процитовано 2009-02-04. 
  29. Salute to Japanese Game Designers. Amped IGO. 26 лютого 2006 року. с. 2. 
  30. а б Larimer, Time (22 листопада 1999 року). The Ultimate Game Freak. TIME Asia. с. 2. Архів оригіналу за 2001-02-20. 
  31. Larimer, Time (22 листопада 1999 року). The Ultimate Game Freak. TIME Asia. с. 1. Архів оригіналу за 2001-02-12. 
  32. а б 1UP Staff. Best Games to Come Out Late in a System's Life. 1UP. Архів оригіналу за 2012-05-22. Процитовано 2008-08-16. 
  33. 2.一新 さ れ た ポケモン の 世界. Nintendo.com. Nintendo. с. 2. Процитовано 10 вересня 2010. 
  34. Kohler, Chris (2004). Power-Up: How Japanese Video Games Gave the World an Extra Life (вид. 1st). BradyGames. с. 237–250. ISBN 0-7440-0424-1. 
  35. Masuda, Junichi (28 лютого 2002). HIDDEN POWER of Masuda: No. 125. Game Freak. 
  36. Tomisawa, Akihito (August 2000) [18 лютого 2004 book]. ゲーム フリーク 遊び の 世界 標準 を 塗り替える クリエイティブ 集団 (Japanese). Травень 2010. ISBN 4840101183. 
  37. Chua-Eoan, Howard; Tim Larimer (19 листопада 1999). Beware of the Pokemania. Time (Time Inc.). 
  38. Nutt, Christian (3 квітня 2009). The Art of Balance: Pokémon's Masuda on Complexity and Simplicity. 
  39. а б Staff (листопад 1999). What's the Deal with Pokémon?. p. 216. 
  40. Chen, Charlotte (грудень 1999). «Pokémon Report». Tips & Tricks (Larry Flynt Publications): 111. 
  41. Asks - Pokémon HeartGold & SoulSilver Version. Nintendo. 2009. 
  42. DeVries, Jack (24 листопада 2008). IGN: Pokemon Report: OMG Hacks. IGN. 
  43. Staff (листопад 1999). What's the Deal with Pokémon?. p. 172. 
  44. Tobin, Joseph Jay (2004). Pikachu's Global Adventure: The Rise and Fall of Pokémon. Duke University Press. с. 66. ISBN 0-822-33287-6. 
  45. IGN Staff. Guides: Pokemon: Blue and Red. IGN. с. 62. Архів оригіналу за 2012-05-20. Процитовано 24 Жовтень 2008. 
  46. Ashcraft, Brain (2009-05-18). Pokemon Could Have Been Muscular Monsters. Kotaku. Процитовано 2009-06-26. 
  47. GB Pokémon Complete Sound CD. VGMdb. Процитовано 2015-07-07. 
  48. http://www.gameinformer.com/b/features/archive/2014/05/13/pokemon_2700_s-music-master-the-man-behind-the-catchiest-songs.aspx
  49. а б Pokemon Red Reviews. Game Rankings. Архів оригіналу за 2012-05-22. Процитовано 2008-06-26. 
  50. «Now Playing: Pokémon». Nintendo Power 113: 112. Октябрь 1998. 
  51. Safier, Joshua; Nakaya, Sumie (7 лютого 2000). Secrets Behind the International Phenomenon. Columbia Business School. 
  52. DeVries, Jack (2009-01-16). IGN: Pokemon Report: World Records Edition. IGN. Архів оригіналу за 2013-06-30. 
  53. (Magazine) Nintendo Power - The 20th Anniversary Issue!. Nintendo Power. San Francisco, California: Future US. серпень 2008. p. 72. 
  54. East, Tom (2 березня 2009). article.php? id = 7258 Feature: 100 Best Nintendo Games. Official Nintendo Magazine. 
  55. Staff (2003-04-30). The Top 100: 71 - 80. IGN. Архів оригіналу за 2013-07-12. 
  56. IGN 's Top 100 Games 061-070. IGN. Архів оригіналу за 2013-06-30. 
  57. IGN's Top 100 Games 2007 | 37 Pokemon Blue Version. IGN. Архів оригіналу за 2013-07-12. 
  58. Twitch Plays Pokemon conquers Elite Four, beating game after 390 hours. CNET. CBS Interactive. Процитовано 2015-02-16. 
  59. Harris, Craig (16 червня 2006). ign.com/articles/721/721379p1.html IGN: Player's Choice, Round Two. IGN. Процитовано 5 вересня 2009. 
  60. Pokemon FireRed (gba: 2004):. Архів оригіналу за 2013-07-12. 
  61. Financial Results Briefing for Fiscal Year Ended March 2008 (PDF). Nintendo. 25 квітня 2008. с. 6. 

Посилання[ред.ред. код]