Priodontes maximus
| Priodontes maximus | ||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Опудало гігантського броненосця
| ||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||
 Ареал гігантського броненосця | ||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||
|
Priodontes maximus або гігантський броненосець — вид броненосців, що мешкає в Південній Америці, єдиний представник роду Priodontes. Це найбільший сучасний вид броненосців.
Опис[ред. | ред. код]
Це найбільший за розмірами вид броненосців. Довжина тіла гігантського броненосця становить від 75 до 100 см, довжина хвоста 50 см, вага від 18 до 32 кг.[2][3][4][5] Були зафіксовані екземпляри вагою 50 кг, а в неволі деякі тварини досягають ваги у 80 кг. Його панцир рухомий, розділений на 11-13 сегментів (ще 3-4 на шиї). Тіло темно-коричневого кольору, зі світлою смугою на боках і блідою жовто-білою головою. Він може мати до 100 зубів, які не мають емалі, однакові за розмірами та ростуть впродовж всього життя. Гігантський броненосець має велетенські кігті на передніх лапах[6], зокрема кіготь на третьому пальці може досягати 22 см.[7] Ці кігті є одними з найдовших серед тварин і найбільшими пропорційно до розмірів тіла тварини.[8] Хвіст покритий невеликою округлою лускою. Тварина майже повністю лиса, між щитками росте невелика кількість волосків.[8]
Поширення[ред. | ред. код]
Гігантські броненосці мешкають на більшій території Південної Америки на схід від Анд, за виключенням сходу Бразилії та Парагваю. На півдні ареал тварини досягає північноаргентинських провінцій Сальта, Формоса, Чако і Сантьяго-дель-Естеро. Не має географічних підвидів. Гігантські броненосці віддають перевагу відкритим рівнинам і лукам (серрадо)[9][8], однак їх можна зустріти й у рівнинних лісах.
Екологія і поведінка[ред. | ред. код]
Гігантські броненосці ведуть поодинокий і нічний спосіб життя, проводячи день в норах.[5][10] Вони не мають можливості повністю прикритися панциром, тому при небезпеці закопуються в землю.[11] У порівнянні з норами інших броненосців, нори гігантського броненосця надзвичайно великі, зі входом приблизно 43 см в діаметрі, орієнтовані на захід.[12] В норах гігантських броненосців можуть поселятися інші види тварин, зокрема коротковухий пес.
Гігантські броненосці використовують свої велетенські кігті для розорення термітників. Раціон тварини здебільшого складається саме з термітів, хоча вони можуть їсти й мурах, червів, павуків та інших безхребетних. Репродуктивна біологія гігантських броненосців мало досліджена. Самки броненосців мають два соски, народжують раз на кілька років.[13] Вагітність триває приблизно 5 місяців. Дитинчата ссуть молоко 7-8 місяців. Гігантський броненосець спить 18 годин на день.[14] Тривалість життя гігантських броненосців невідома. Броненосець, що мешкав в зоопарку Сан-Антоніо помер у віці 16 років.
Загрози та збереження[ред. | ред. код]
Гігантський броненосець є вразливим видом за класифікацією МСОП і перерахований в додатку I конвенції СІТЕС. Найбільша загроза походить не від природних хижаків, як ягуар чи пума, а від людей. На тварин полюють через їх м'ясо, відловлюють на продаж, знищують їх природне середовище проживання.[15]
Незважаючи на широкий ареал виду, він є досить рідкісним. За останні десятиліття популяція гігантського броненосця невпинно скорочується.
Гігантський броненосець охороняється законом в більшості країн Південної Америки.[16][17]
Він мешкає на території декількох великих заповідників, зокрема, на території Природоохоронної території Центрального Суринаму.
Фото[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Anacleto, T.C.S.; Miranda, F.; Medri, I.; Cuellar, E.; Abba, A.M.; Superina, M. (2014). Priodontes maximus. с. e.T18144A47442343.
{{cite web}}:|access-date=вимагає|url=(довідка); Пропущений або порожній|url=(довідка) - ↑ Giant Armadillo [Архівовано 6 грудня 2014 у Wayback Machine.], Arkive
- ↑ Armadillos, Armadillo Pictures, Armadillo Facts. Animals.nationalgeographic.com. Архів оригіналу за 6 вересня 2011. Процитовано 30 травня 2021.
- ↑ Giant armadillo Priodontes maximus (Kerr, 1792) (PDF). faunaparaguay.com. Архів оригіналу (PDF) за 29 жовтня 2013. Процитовано 30 травня 2021.
- ↑ а б Burnie D and Wilson DE (Eds.), Animal: The Definitive Visual Guide to the World's Wildlife. DK Adult (2005), ISBN 0789477645
- ↑ Macdonald, D. (2001). The Encyclopedia of Mammals. Oxford: Oxford University Press.
- ↑ Eisenberg, J.; Redford, K. (1999). Animals of the Neotropics: The Central Neotripics. Vol. 3: Ecuador, Peru, Bolivia, Brazil. Chicago and London: University of Chicago Press.
- ↑ а б в Carter, T.S.; Superina, M.; Leslie, D.M. Jr. (August 2016). Priodontes maximus (Cingulata: Chlamyphoridae). Mammalian Species. 48 (932): 21—34. doi:10.1093/mspecies/sew002.
- ↑ Silveira, L. та ін. (December 2009). Ecology of the giant armadillo (Priodontes maximus) in the grasslands of central Brazil. Edentata. 8, 9, &10: 25—34. doi:10.1896/020.010.0112.
- ↑ Meritt, D.A. Research Questions on the Behavior and Ecology of the Giant Armadillo (Priodontes maximus). с. 30—33.
- ↑ Giant Armadillo. Armadillo Online. Архів оригіналу за 12 листопада 2013.
- ↑ Ceresoli, N.; Fernandez-Duque, E. (December 2012). Size and orientation of giant armadillo burrow entrances (Priodontes maximus) in western Formosa Province, Argentina. Edentata. 13: 66—68. doi:10.5537/020.013.0109.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 30 травня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ "40 Winks?" Jennifer S. Holland, National Geographic Vol. 220, No. 1. July 2011.
- ↑ Aguiar, J.M. (2004). Species Summaries and Species Discussions. с. 3—26.
- ↑ Center of Conservation. University of Washington. Архів оригіналу за 5 грудня 2013.
- ↑ The Central Suriname Nature Reserve. Conservation International. Архів оригіналу за 2 жовтня 2011.
Посилання[ред. | ред. код]
Таксономія за темою Priodontes maximus у Віківидах
- Priodontes maximus: Information. Animal Diversity Web. Архів оригіналу за 5 серпня 2011. Процитовано 30 травня 2021.
- Priodontes maximus. UNEP World Conservation Monitoring Centre. Архів оригіналу за 20 серпня 2009.
- Genus Priodontes. MSU.edu. Архів оригіналу за 12 листопада 2013.
- Giant Armadillo Project: Habitat Use and Activity [Архівовано 2 червня 2021 у Wayback Machine.]
- Hotel Armadillo [Архівовано 2 червня 2021 у Wayback Machine.] - PBS Nature video of burrow, adults and baby
| ||||||||
- Червоний список МСОП уразливих видів (VU)
- Броненосці
- Монотипові роди ссавців
- Ссавці Південної Америки
- Ссавці Аргентини
- Ссавці Болівії
- Ссавці Бразилії
- Ссавці Колумбії
- Ссавці Еквадору
- Ссавці Французької Гвіани
- Ссавці Гаяни
- Ссавці Перу
- Ссавці Суринаму
- Ссавці Венесуели
- Фауна Амазонії
- Фауна Пантанала
- Мірмекофаги
- Таксони, описані Робертом Керром
- Тварини, описані 1792