Рубі Бріджес

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ruby Bridges)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рубі Бріджес
англ. Ruby Bridges
Народилася 8 вересня 1954(1954-09-08)[1][2] (69 років)
Тайлертаун, Міссісіпі, США
Країна  США
Діяльність філантропка, активістка
Alma mater William Frantz Elementary Schoold[2][3] і Frederick Douglass High School, Francis T. Nicholls High Schoold[3]
Знання мов англійська
Нагороди

Рубі Нелл Бріджес Голл (нар. 8 вересня 1954) — американська правозахисниця. 14 листопада 1960 р. вона поступила в початкову школу Вільяма Франца, ставши першою афроамериканською дитиною, що навчалася в школі для білих (all-white) під час кризи десегрегації школи в Новому Орлеані.[4][5][6] Вона зображена на картині Нормана Роквелла «Проблема, з якою ми всі живемо» 1964 року.

Раннє життя[ред. | ред. код]

Бріджес була старшою з п'яти дітей, народжених від Абона та Люсіль Бріджес.[7] У дитинстві вона допомагала у вихованні своїх молодших братів і сестер,[8] їй подобалося лазити по деревах, грати зі скакалкою та в софтбол.[9] Коли їй було чотири роки, сім'я переїхала з Тайлертауна, штат Міссісіпі, де народилася Бріджес, до Нового Орлеана, штат Луїзіана. У 1960 році, коли їй було шість років, її батьки погодились на запит Національної асоціації сприяння прогресу кольорового населення (NAACP), що запропонувала взяти участь у інтеграції в шкільну систему Нового Орлеану, хоча її батько вагався.[10]

Передумови[ред. | ред. код]

Рубі Бріджес народилася в розпал руху за громадянські права. За три місяці і двадцять два дні до її народження в рамках справи Brown v. Board of Education було прийнято рішення про незаконність сегрегації в освіті.[11] Попри ухвалу суду, в наступні шість років південні штати чинили супротив інтеграції афроамериканців та метисів.[7] І керівництво штатів, і багато простих людей не хотіли, щоби школи були інтегровані. У 1957 р. федеральні війська були спрямовані до Літл-Рок, штат Арканзас, щоб супроводжувати учнів, відомих як дев'ятеро з Літл-Рок для боротьби з насильством, що почалося в результаті їх зарахування в школу.[11] Під значним тиском федерального уряду, Рада парафіяльної школи Орлеана провела вступні іспити для учнів з наміром не допустити чорношкірих дітей до «білих» шкіл.

Інтеграція[ред. | ред. код]

Бріджес відвідувала сегрегований дитячий садок у 1959 році.[7] На початку 1960 року Бріджес стала одною з шести афроамериканських дітей у Новому Орлеані, які склали іспит, що дозволяв їм відвідувати початкову школу Вільяма Франца, де на той час навчали виключно білих дітей. Двоє з шести учнів вирішили залишитися у своїй старій школі, троє дітей були переведені до школи МакДоноха № 19 і стали відомі як Трійка з МакДонаха. Рубі Бріджес єдина скористалась нагодою та почала навчання в престижній школі Вільяма Франца. В перший день навчання її супроводжували до школи мама та чотири федеральні маршали. У наступні дні того року федеральні маршали продовжували супроводжувати Бріджес, а мати залишилася вдома, доглядаючи інших дітей.[7]

Будівля початкової школи Вільяма Франца в 2010 році

Батько Бріджес від початку був проти, але мати вважала, що цей вчинок необхідний не тільки для того, щоб дати її власній дочці кращу освіту, але і для того, щоби «зробити цей крок вперед… для всіх афроамериканських дітей». Її мати нарешті переконала батька відпустити доньку до школи.[12]

Розпорядженню судді Дж. Скеллі Райта про початок роботи інтегрованих шкіл у Новому Орлеані в понеділок, 14 листопада 1960 року присвячена картина Нормана Роквелла «Проблема, з якою ми всі живемо» (опублікована в журналі Look 14 січня, 1964).[13] Бріджес описувала той день: «Під'їжджаючи, я бачила натовп і, живучи в Новому Орлеані, я насправді думала, що це Марді Гра (місцевий карнавал). Біля школи був великий натовп людей. Вони кидали речі і кричали, а таке відбувається в Новому Орлеані на Марді Гра».[13] Колишній заступник маршала Сполучених Штатів Чарльз Беркс пізніше згадував: «Вона показала велику мужність. Вона ніколи не плакала. Вона не скиглила. Вона просто йшла, як маленький солдатик, і ми всі дуже пишаємося нею».[14]

Маршали США супроводжували Бріджес до школи та зі школи

Щойно Бріджес поступила до школи, білі батьки почали бойкот, забравши власних дітей; всі вчителі, за винятком однієї вчительки, відмовилися викладати. Єдиною людиною, що погодилася працювати з Рубі Бріджес, була Барбара Генрі з Бостона, штат Массачусетс, понад рік Генрі навчала її сам-на-сам, «як ніби вона викладала цілому класу».

Того першого дня Бріджес та її мати провели цілий день у кабінеті директора; хаос у школі не дозволив їм потрапити до класу до другого дня. На другий день перший білий учень порушив бойкот і увійшов до школи, коли 34-річний священик-методист Ллойд Андерсон Форман провів свою п'ятирічну доньку Пем крізь розлючений натовп, сказавши: «Я просто хочу мати привілей водити свою дитину до школи». Через кілька днів інші білі батьки почали приводити своїх дітей, і протести почали вщухати.[5][15] Тим не менш, Рубі залишалася єдиною дитиною у своєму класі, як і наступного року. Через погрози (коли Бріджес заходила до школи, одна жінка кричала, що отруїть її, а інша тримала в труні чорну ляльку) маршали США, відправлені президентом Ейзенхауером, наглядали за її безпекою, дозволяли Бріджес їсти тільки ту їжу, яку вона принесла з дому.[16]

Дитячий психіатр Роберт Коулз зголосився надавати консультації Бріджес протягом першого року її навчання. Він щотижня зустрічався з нею в будинку її батьків, а пізніше написав дитячу книгу «Історія Рубі Бріджес», щоб познайомити інших дітей з історією дівчинки.[17] Коулз пожертвував авторські гонорари від продажу цієї книги Фонду Рубі Бріджес, щоб забезпечити гроші на шкільне приладдя чи інші освітні потреби для бідних школярів Нового Орлеана.[18]

Сім'я Бріджес постраждала за рішення відправити доньку до школи Вільяма Франца: її батько втратив роботу на заправній станції;[19] продуктовий магазин, у якому сім'я робила покупки, відмовився їх обслуговувати; орендодавці розірвали договір із її дідусем та бабусею, що винаймали ділянку в Міссісіпі; Абон і Люсіль, батьки Рубі розлучилися.[18] Рубі Бріджес згадувала, що багато інших людей у громаді, як чорні, так і білі, виявляли підтримку різними способами. Деякі білі сім'ї не дотримувались бойкоту школи, незважаючи на тиск інших, сусідка надала батькові нову роботу, інші сусіди приглядали за дітьми, спостерігали за будинком та машиною федеральних маршалів під час поїздок до школи.[13][20] Лише коли Бріджес стала дорослою, вона дізналася, що бездоганний одяг, який вона носила в школі, надіслав її родині родич психолога Коулза. За її словами, її родина ніколи не могла дозволити собі сукню, шкарпетки та взуття, які задокументовані на фотографіях її супроводу маршалами.[17]

Доросле життя[ред. | ред. код]

Бріджес виступає в Texas A&M University–Commerce у лютому 2015 року

Бріджес, тепер Рубі Бріджес Голл, досі живе в Новому Орлеані зі своїм чоловіком Малкольмом Голлом та їхніми чотирма синами.[19] Після закінчення десегрегованої середньої школи вона 15 років працювала туристичним агентом, а згодом стала домогосподаркою.[7] Зараз вона є головою фонду свого імені, створеного у 1999 році, щоби пропагувати «цінності толерантності, поваги та прийняття всіх відмінностей». Описуючи свою місію, вона каже: «расизм — хвороба дорослих, і ми повинні припинити використовувати наших дітей для її поширення».[21]

Бріджес є героїнею пісні Лорі МакКенни «Ruby's Shoes».[22] Її дитяча боротьба в початковій школі Вільяма Франца була зображена у телевізійному фільмі 1998 року «Рубі Бріджес».[23]

Як і сотні тисяч інших людей, Бріджес втратила свій будинок через катастрофічну повінь під час урагану Катріна у 2005 році. Ураган також завдав значної шкоди початковій школі Вільяма Франца, і колишня учениця відіграла значну роль у боротьбі за відновлення школи.[24]

У листопаді 2007 року Дитячий музей Індіанаполіса представив нову постійну експозицію, що документує її життя, а також життя Анни Франк і Раяна Вайта. Інсталяція під назвою «Сила дітей: змінотворення» обійшлася в 6 мільйонів доларів і включає автентичне відтворення класної кімнати першого класу Бріджес.[25]

У 2010 році Бріджес відвідала 50-річну зустріч випускників початкової школи Вільяма Франца та побачилася з Пем Форман Тестроет, котра у віці п'яти років була першою білою дитиною-порушницею бойкоту, що виник через зарахування Рубі до цієї школи.[5]

Бріджес і президент Барак Обама розглядають картину Роквелла в Білому домі (відео)

15 липня 2011 року Бріджес зустрілася з президентом Бараком Обамою в Білому домі, і, розглядаючи картину Нормана Роквелла, він сказав їй: «Я думаю, було б справедливо сказати, що якби не було вас, мене не було б тут, і ми б не дивилися на це разом».[26] Картина Роквелла експонувалася в західному крилі Білого дому, неподалік від Овального кабінету, з червня по жовтень 2011 року.[27]

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

У вересні 1995 року Бріджес і Роберт Коулз були нагороджені почесними ступенями коледжу Коннектикута і вперше з'явилися разом на публіці, щоб прийняти нагороди.[18]

У 2000 році книга Рубі «Моїми очима» отримала книжкову премію Картера Г. Вудсона.[28]

8 січня 2001 року президент Білл Клінтон нагородив Бріджес Президентською медаллю.[29]

У листопаді 2006 року Бріджес була удостоєна звання «Герой проти расизму» на 12-й щорічній Лізі проти дифамації «Концерт проти ненависті» з Національним симфонічним оркестром, що відбувся у Центрі Кеннеді у Вашингтоні, округ Колумбія.[30]

19 травня 2012 року Бріджес отримала почесний ступінь від Університету Тулейна на щорічній церемонії вручення дипломів у Superdome.[31]

Дві початкові школи названі на честь Бріджес: одна в Аламеді, Каліфорнія, та інша в Вудінвіллі, штат Вашингтон.[32][33] Статуя Бріджес встановлена у дворі початкової школи Вільяма Франца.[34]

Праці[ред. | ред. код]

  • Bridges, Ruby (1999). Through My Eyes (вид. 1st). New York, NY: Scholastic Press. ISBN 0590189239. OCLC 40588556.
  • Bridges, Ruby (2009). Ruby Bridges Goes To School: My True Story. New York, NY: Scholastic Press. ISBN 9780545108553. OCLC 230915434.
  • Bridges, Ruby (2020). This Is Your Time. New York, NY: Delacorte Press. ISBN 9780593378526.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Encyclopædia Britannica
  2. ↑ а б https://www.womenshistory.org/education-resources/biographies/ruby-bridges
  3. ↑ а б https://www.theguardian.com/society/2021/may/06/ruby-bridges-the-six-year-old-who-defied-a-mob-and-desegregated-her-school
  4. ↑ Anderson, James; Byrne, Dara N. (2004). The Unfinished Agenda of Brown v. Board of Education. Hoboken, NJ: J. Wiley & Sons. с. 169. ISBN 9780471649267. OCLC 53038681.
  5. ↑ а б в Miller, Michelle (12 листопада 2010). Ruby Bridges, Rockwell Muse, Goes Back to School. CBS Evening News with Katie Couric. CBS Interactive Inc. Процитовано 18 січня 2021.
  6. ↑ 60 years ago today, 6-year-old Ruby Bridges walked to school and showed how even first graders can be trailblazers.
  7. ↑ а б в г д Michals, Debra (2015). Ruby Bridges. National Women's History Museum (англ.). Процитовано 15 листопада 2018.
  8. ↑ Bridges Hall, Ruby (March 2000). The Education of Ruby Nell. as published in Guideposts. Архів оригіналу за 11 травня 2012. Процитовано 16 листопада 2018.
  9. ↑ 10 Facts about Ruby Bridges | The Children's Museum of Indianapolis. www.childrensmuseum.org. Процитовано 6 травня 2018.
  10. ↑ Bridges, Ruby (1999). Through my eyes (вид. 1st). New York: Scholastic Press. с. 11. ISBN 0545708036. OCLC 981760257.
  11. ↑ а б The Aftermath - Brown v. Board at Fifty: "With an Even Hand" | Exhibitions — Library of Congress (англ.). 13 листопада 2004. Процитовано 6 травня 2018.
  12. ↑ Ruby Bridges Hall. "The Education of Ruby Nell, " Guideposts, March 2000, pp. 3–4.
  13. ↑ а б в Charlayne Hunter-Gault. "A Class of One: A Conversation with Ruby Bridges Hall, " [Архівовано 2017-10-03 у Wayback Machine.] Online NewsHour, February 18, 1997
  14. ↑ Susannah Abbey. Freedom Hero: Ruby Bridges
  15. ↑ Ellen Blue, St. Mark's and the Social Gospel: Methodist Women and Civil Rights in New Orleans, 1895—1965, pp. 161—162 (University of Tennessee Press, 2011).
  16. ↑ Ruby Bridges Biography. Biography.com. A&E Television Networks. 28 серпня 2019. Процитовано 28 вересня 2019.
  17. ↑ а б Bennett, Lennie (22 квітня 2015). The Icon in the Image. Tampa Bay Times. Tampa Bay, FL. с. 1A. Процитовано 15 листопада 2018.
  18. ↑ а б в Judson, George (1 вересня 1995). Child of Courage Joins Her Biographer; Pioneer of Integration Is Honored With the Author She Inspired. The New York Times. Процитовано 16 листопада 2018.
  19. ↑ а б Mac, Toby; Tait, Michael. In a Class of Only One: Ruby Bridges. www.cbn.com. Christian Broadcasting Network. Процитовано 15 листопада 2018.
  20. ↑ Bridges Hall, Guideposts p. 5.
  21. ↑ The Ruby Bridges Foundation. Архів оригіналу за 29 вересня 2007. Процитовано 15 листопада 2014.
  22. ↑ O'Neill, Bill (26 вересня 2002). Songs of kinfolk. Cape Cod Times. Hyannis, MA. Процитовано 15 листопада 2018.
  23. ↑ Ruby Bridges. www.imdb.com. Процитовано 15 листопада 2018.
  24. ↑ Whatever happened to Ruby Bridges?. msnbc.com (англ.). 16 січня 2007. Процитовано 6 травня 2018.
  25. ↑ Pollack, Susan R. (31 жовтня 2007). The 'Power of Children' opens in Indianapolis. The Detroit News. Detroit, MI. с. Features section, 3E.
  26. ↑ Ruby Bridges visits with the President and her portrait. YouTube. Процитовано 15 листопада 2014.
  27. ↑ Brown, DeNeen L. (29 серпня 2011). Norman Rockwell painting of Bridges is on display at the White House. The Washington Post. Washington, DC. Процитовано 6 листопада 2018.
  28. ↑ Carter G. Woodson Book Award and Honor Winners. National Council for the Social Studies. Процитовано 3 січня 2019.
  29. ↑ President Clinton Awards the Presidential Citizens Medals. Washington, D.C: The White House (whitehouse.gov), archived by the National Archives and Records Administration (nara.gov). 8 січня 2001. Архів оригіналу за 31 серпня 2012. Процитовано 11 березня 2009.
  30. ↑ ADL Heroes Against Hate to Be Honored at Kennedy Center. U.S. Newswire. 14 листопада 2006.
  31. ↑ Tulane distributes nearly 2,700 degrees today in Dome - EPA administrator will speak to grads. The Times-Picayune. New Orleans, LA. 19 травня 2012. с. A05. Процитовано 15 листопада 2018.
  32. ↑ Hegarty, Peter (31 жовтня 2006). Civil rights icon attends dedication: Ruby Bridges, namesake of new Alameda elementary school, broke racial barrier as a 6-year-old in 1960. Alameda Journal. Alameda, CA. с. News section, A1.
  33. ↑ Northshore's newest elementary school is named Ruby Bridges Elementary. Northshore School District. 10 грудня 2019. Процитовано 5 вересня 2020.
  34. ↑ New Ruby Bridges statue inspires students, community. NOLA.com. Процитовано 15 листопада 2014.

 

Література[ред. | ред. код]

  • Bridges Hall, Ruby. Through My Eyes, Scholastic Press, 1999. (ISBN 0590189239)
  • Coles, Robert. The Story of Ruby Bridges, Scholastic Press, 1995. (ISBN 0590572814)
  • Devlin, Rachel. A Girl Stands at the Door: The Generation of Young Women Who Desegregated America's Schools, Basic Books, 2018 (ISBN 9781541697331)
  • Steinbeck, John. Travels with Charley in Search of America, Viking Adult, 1962. (ISBN 0670725080)

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рубі_Бріджес&oldid=42173930