Золотушник пізній

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Solidago gigantea)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Золотушник пізній

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Судинні (Tracheophyta)
Покритонасінні (Angiosperms)
Евдикоти (Eudicots)
Айстериди (Asterids)
Порядок: Айстроцвіті (Asterales)
Родина: Айстрові (Asteraceae)
Підродина: Asteroideae
Триба: Astereae
Рід: Золотушник (Solidago)
Вид: Золотушник пізній
Solidago gigantea
Aiton, 1789
Синоніми
Solidago serotina Aiton
Посилання
Вікісховище: Solidago gigantea
Віківиди: Solidago gigantea
EOL: 468370
IPNI: 240237-2
ITIS: 36259
NCBI: 330183

Золотушник пізній[1][2] (Solidago gigantea) — вид рослин з родини айстрових (Asteraceae), родом із США та півдня Канади.

Опис[ред. | ред. код]

Багаторічна рослина заввишки 50–120(250) см. Стебло біля основи голе, вгорі запушене. Крайові язичкові квітки довші від серединних трубчастих[2]. Кореневища від коротко- до довго повзучих. Листя: прикореневих 0; проксимальні стеблові зазвичай в'януть за час цвітіння, сидячі, ланцетні, 91–97 × 10–14 мм, краї різко зубчасті, 3-х жильні, верхівки загострені, нижня поверхня листка запушена на жилках або гола; від серединних до дистальних стеблові листки схожі, 57–76 × 0.7–1.2 см, найбільші до середини стебла. Голови 40–600. Сім'янки айстрових 1.3–1.5 мм, рідко вкриті короткими жорсткими стисненими волосками; папус 2–2.5 мм. 2n = 18, 36, 54[3].

Поширення[ред. | ред. код]

Батьківщиною є південна Канада та США; натуралізований на Азорських островах, у багатьох країнах Європи, у Лівані, Японії, Мексиці[4][5][6][3].

В Україні вид зростає в садах і парках — на всій території; зрідка трапляється як здичавілий[2].

Використання[ред. | ред. код]

Декоративна рослина[2].

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Solidago gigantea // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б в г Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 321.
  3. а б Flora of North America. Архів оригіналу за 8 жовтня 2019. Процитовано 22.08.2019. (англ.)
  4. Plants of the World Online — Kew Science. Архів оригіналу за 8 грудня 2020. Процитовано 22.08.2019. (англ.)
  5. The Euro+Med Plantbase Project. Процитовано 22.08.2019. (англ.)
  6. Germplasm Resources Information Network. Процитовано 22.08.2019. (англ.)