Viverricula indica

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Viverricula indica
Viverricula indica schlegelii 1868.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Підряд: Котовиді (Feloidea)
Родина: Віверові (Viverridae)
Підродина: Viverrinae
Gray, 1821
Рід: Viverricula
Hodgson, 1838
Вид: V. indica
Біноміальна назва
Viverricula indica
Desmarest, 1804
Мапа поширення виду Viverricula indica
Мапа поширення виду Viverricula indica
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Viverricula indica
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Viverricula indica
EOL logo.svg EOL: 2851142
ITIS logo.svg ITIS: 622006
Redlist logo v1223290225.gif МСОП: 41710
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 94196

Viverricula indica (Цівета мала[1]) — ссавець родини Віверових (Viverridae). Діапазон поширення — південно-східна Азія: М'янма, Таїланд, Лаос, В'єтнам, Камбоджа, Індія, Бангладеш, Пакистан, Непал, південний Китай, Малайський півострів, а також Шрі-Ланка, північна Суматра, Ява, Балі. Вид був зареєстрований в напів-вічнозелених і листяних лісах, змішаних листяних лісах, бамбукових лісах, чагарникових областях, луках в річковому середовищі проживання та поблизу сіл.[2]

Морфологія[ред.ред. код]

Морфометрія. Довжина голови й тіла: 530–640 мм, довжина хвоста: 300–430 мм, вага: 2–4 кг.

Опис. Загальний колір тіла сірий, світло-сірий або буро-жовтий, з численними темними плямами, які утворюють поздовжні ряди уздовж спини і боків. Хвіст з 6–9 чорними і білими кільцями і довгим блідим кінцем[3]. Лапи, як правило, темно-коричневого або чорного кольору, а груди світліше коричневого або сірого кольору, з невеликим, або відсутнім маркуванням. Самці, як правило, більші, ніж самиці. V. indica відрізняються від близькоспоріднених Viverricula значно меншими розмірами, відсутністю спинного гребеня шерсті, меншим розривом між вухами, коротшою мордочкою.

Поведінка, життєвий цикл[ред.ред. код]

Веде в першу чергу нічний і наземний спосіб життя, але іноді проявляє активність протягом дня. Поживою для нього є птахи, дрібні ссавці, жаби, рептилії, комахи та фрукти[3].

Мають кілька природних хижаків, найсуттєвіші з них люди й домашні собаки. Вони швидко й добре лазять по деревах. Ховаються в норах протягом більшої частини дня. Якщо їх загнати в кут, вони будуть кусатися й дряпатися кігтями в порядку самооборони.

Тварини майже повністю соціальні й асоціальні, за винятком шлюбного сезону. Парування зазвичай відбувається один раз на рік.

Даних про тривалість життя диких тварин немає. У неволі кілька джерел повідомляють про максимальну тривалість життя 20 років або більше.

Генетика[ред.ред. код]

Каріотип характеризується диплоїдним числом, 2n=38.[4]

Загрози та охорона[ред.ред. код]

Деградація середовища проживання являє собою загрозу, ступінь якої залишається неясною. Вид зареєстрований в багатьох природоохоронних територіях.[2]

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення
  2. а б Веб-сайт МСОП
  3. а б Charles M. Françis A field guide to the mammals of South-East Asia — New Holland Publishers, 2008, p. 289
  4. Stephen J. O'Brien, Joan C. Menninger, William G. Nash Atlas of mammalian chromosomes — John Wiley and Sons, 2006, P. 502

Посилання[ред.ред. код]


Панда Це незавершена стаття з теріології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.