West Coast Main Line

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
West Coast Main Line
Логотип
Зображення
Країна  Велика Британія
Адміністративна одиниця Англія
Шотландія
Власник Network Rail
Оператор Network Rail
Ширина колії європейська колія
Початкова чи кінцева точка Юстон і Glasgow Central stationd
Довжина або відстань 399 миль
Мапа розташування
Дорожня карта
Файл KML Template:Attached KML/West Coast Main Lined
Маршрутна карта Template:West Coast Main Lined
Тип електрифікації 25 kV, 50 Hz AC railway electrificationd
CMNS: West Coast Main Line у Вікісховищі

West Coast Main Line (WCML) або Залізниця Західного узбережжя — один з найважливіших залізничних коридорів у Великій Британії, що сполучає найбільші міста країни Лондон та Глазго з такими найважливішими промисловими та культурними центрами, як Бірмінгем, Манчестер, Ліверпуль та Единбург. WCML – один із найзавантаженіших залізничних маршрутів у Європі зі змішаним (пасажирським та вантажним) рухом, що інтенсивно здійснює як пасажирські – міжміські, регіональні та приміські, так і вантажні залізничні перевезення.

Основний маршрут WCML проходить між Лондоном та Глазго, має довжину 642 км і був відкритий частинами, у 1837 — 1869 роках. З додатковими лініями, що відгалужуються на Нортгемптон, Бірмінгем, Манчестер, Ліверпуль і Единбург, загальна довжина WCML становить 1127 км [1][2].

Залізниця Глазго — Единбург через Карстейрс[en] сполучає WCML з Единбургом, проте основним маршрутом Лондон — Единбург є магістраль East Coast Main Line[en]. Кілька дистанцій WCML є частиною мережі приміських залізниць у Лондоні, Ковентрі, Бірмінгемі, Ліверпулі, Манчестері та Глазго, з багатьма меншими приміськими станціями.

WCML — також один із найзавантаженіших вантажних маршрутів у Європі, на нього припадає 40% всіх вантажних перевезень залізниць Великої Британії. Лінія є основним залізничним вантажним коридором, що сполучає материкову частину Європи (через Євротунель під Ла-Маншем), через Лондон і Південно-Східну Англію, із Західним Мідлендом, Північно-Західною Англією та Шотландією [3]. Залізниця оголошена стратегічним європейським маршрутом і має статус пріоритетного маршруту Транс'європейських мереж (TEN).

Спочатку WCML не був задуманий як єдиний маршрут, а був побудований як мозаїка місцевих ліній, які були пов’язані разом, побудовані різними компаніями, найбільша з яких об’єдналася в 1846 році, та створили London and North Western Railway[en] (LNWR) , яка потім поступово поглинула більшість інших; винятком були Caledonian Railway[en] в Шотландії та North Staffordshire Railway[en] (NSR), що залишалися незалежними до 1923 року. Основний маршрут був здебільшого побудований між 1830-ми і 1850-ми роками, але кілька відсічених маршрутів і відгалужень було побудовано в наступні десятиліття. У 1923 році весь маршрут перейшов у власність London, Midland and Scottish Railway[en] (LMS). Сама LMS була націоналізована в 1947 році, та стала частиною Британських залізниць (BR).

Будучи найважливішим залізничним магістральним маршрутом великої відстані у Великій Британії, BR здійснив широку програму модернізації WCML з кінця 1950-х до початку 1970-х років, яка включала повну електрифікацію маршруту та запровадження сучасних міжміських пасажирських перевезень. обслуговування на швидкості до 177 км/год. Були запропоновані подальші невдалі схеми модернізації, включно з впровадженням вдосконаленого пасажирського поїзда (APT) у 1980-х роках: високошвидкісний потяг, який використовував технологію нахилу, яка була потрібна для забезпечення більшої швидкості на звивистому маршруті, і невдалий InterCity 250[en] на початку 1990-х років. Подальша модернізація маршруту остаточно відбулася у 2000-х років у період приватизації, яка призвела до підвищення швидкості до 201 км/год і впровадження потягів British Rail Class 390, із кузовом, що нахиляється.

Оскільки велика частина лінії має максимальну швидкість 201 км/год, вона відповідає визначенню Європейського Союзу оновленої високошвидкісної лінії [4], хоча тільки British Rail Class 390 і British Rail Class 221[en] із кузовом, що нахиляється, під орудою Avanti West Coast, рухаються з такою швидкістю. Поїзди без нахилу обмежені до 177 км/год. [5]

Рухомий склад[ред. | ред. код]

Приміські/регіональні поїзди[ред. | ред. код]

Серія Клас Фото Тип Вагонів у потязі Найвища швидкість Кількість Оператор Маршрути Побудований
mph km/h
Sprinter[en] Class 153[en] DMU 1 75 120 8 Transport for Wales Rail[en] ЧестерКрю 1987–1988
Class 156[en] DMU 2 75 120 90 ScotRail[en] Glasgow South Western Line[en] 1987–89
Class 158[en] DMU 2 90 145 61 Northern Trains[en], KeolisAmey Wales[en] Залізниця Сеттл — Карлайл-Цитадель[en],
Залізниця Вулвергемптон — Шрусбері[en],
Кембрійська залізниця[en],
Залізниця Шрусбері — Честер[en]
1989–92
3 8
Bombardier Turbostar[en] Class 170[en] DMU 2 100 161 11 ScotRail[en], CrossCountry[en], West Midlands Trains[en] Залізниця Абердин — Інвернесс[en],
Borders Railway[en],
Залізниця Единбург — Абердин[en],
Fife Circle Line[en],
Мерігілльська залізниця[en],
Кардіфф-Центральний[en]Ноттінгем[en],
Бірмінгем-Нью-стріт[en]Ноттінгем[en],
Бірмінгем-Нью-стріт[en]Аеропорт Станстед,
Бірмінгем-Нью-стріт[en]Лестер[en],
Birmingham to Worcester via Bromsgrove Line[en],
Залізниця Вулвергемптон — Шрусбері[en],
Snow Hill Lines[en]
1998–2002
3 22
Alstom Coradia Class 175[en] DMU 2 100 161 11 KeolisAmey Wales[en] Голігед[en]Кардіфф-Центральний[en] та Лланеллі[en] через Лландидно[en]
Аеропорт Манчестер та Манчестер-Пікаділлі до Бангор[en] через Лландидно[en],
Манчестер-Пікаділлі
Крю
ЧестерКардіфф-Центральний[en], Суонсі[en], Мілфорд-Гейвен[en]
1999–2001
3 16
Siemens Desiro Class 185[en] DMU 3 100 160 51 TransPennine Express[en] TransPennine North West[en] 2005–2006
Class 318[en] EMU 3 90 145 21 ScotRail[en] Глазго-Центральний[en] до Ланарк[en] та Карстейрс[en] 1985–86
Class 319[en] EMU 4 100 160 39 London Northwestern Railway[en],
Northern Trains[en]
Юстон до Трінг[en], Мілтон-Кінз-Центральний[en] та Нортгемптон[en],
Ліверпуль[en] та Воррінгтон-Бенк-Квей[en] до Престон[en],
Манчестер-Вікторія[en] до Ліверпуль[en] через Ерлстаун[en],
КрюМанчестер-Пікаділлі
  • 1987–1988
  • 1990
Class 320/3[en] EMU 3 90 145 22 ScotRail[en] North Clyde Line[en],
Argyle Line[en],
Whifflet Line[en]
1990
Class 320/4[en] 3[6] 100 160 12 1989–90
Class 323[en] EMU 3 90 145 26 West Midlands Trains[en],
Northern Trains[en]
Бірмінгем-Нью-стріт[en] до Реддітч[en], Лічфілд-Трент-Валлі[en], Вулвергемптон[en], Волсолл[en], Фор-Оакс[en], Лонгбридж[en] та Бірмінгем-Міжнародний[en],
Крю та Сток-он-Трент[en] до Манчестер-Пікаділлі
1992–96
CAF Civity[en] Class 331[en] EMU 3 100 160 31 Northern Trains[en] КрюМанчестер-Пікаділлі 2017–2020
4 12
Alstom Juniper[en] Class 334[en] EMU 3 90 145 40 ScotRail[en] Глазго-Центральний[en] до Ланарк[en] та Карстейрс[en] 1999–2002
Siemens Desiro Class 350/1[en] EMU 4 110 180 30 West Midlands Trains[en] Юстон до Трінг, Мілтон-Кінз-Центральний та Нортгемптон та Бірмінгем-Нью-стріт, Юстон до Ліверпуль-Лайм-стріт через Бірмінгем-Нью-стріт 2004–2005
Class 350/2[en] 37 2008–2009
Class 350/3[en] 10 2014
Class 350/4[en] 10 2013–2014
Bombardier Electrostar Class 377/2 EMU 4 100 160 12 Southern Вотфорд-Джакшен[en]Іст-Кройдон 2003–2004
Class 377/7 EMU 5 100 160 8 2013–14
Siemens Desiro Class 380/0[en] EMU 3 100 161 22 ScotRail[en] Ayrshire Coast Line[en],
Inverclyde Line[en],
North Berwick Line[en],
Paisley Canal Line[en], Argyle Line[en],
Cathcart Circle Line[en]
2009–2011
Class 380/1[en] 4 16
Hitachi AT200[en] Class 385[en] EMU 3 100 160 46 ScotRail[en] Shotts Line[en] 2015-19
4 24

Швидкісні поїзди[ред. | ред. код]

Серія Клас Фото Тип Вагонів у потязі Найвища швидкість Кількість Оператор Маршрути Побудований
mph km/h
InterCity 125[en] Class 43[en] Тепловоз 7 125 200 12 CrossCountry[en] Единбурзьке відгалуження WCML між Глазго-Центральне[en] та Единбург-Веверлі[en] перед з'єднанням з ECML 1975–82
Mark 3 Coach[en] Пасажирський вагон 40 1975–88
Bombardier Voyager[en] Class 220[en] DEMU 4 34 CrossCountry[en] Між Бірмінгем-Нью-стріт і Манчестер-Пікаділлі та між Глазго-Центральне і Единбург-Веверлі до з'єднання з ECML 2000–01
Class 221[en] DEMU 5 20 Avanti West Coast Послуги між Лондон-Юстон до: Північного Уельсу, Честера, Шрусбері , Блекпул-Норт, Единбург-Веверлі та Глазго-Центральне. 2001–2002
22 CrossCountry[en] Між Бірмінгем-Нью-стріт і Манчестер-Пікаділлі та між Глазго-Центральне і Единбург-Веверлі до з'єднання з ECML
Pendolino Class 390 EMU 9 or 11 56 Avanti West Coast Курсує з Лондон-Юстон до Манчестер-Пікаділлі, Ліверпуль-Лайм-стріт, Блекпул-Норт, Вест-Мідлендс, Глазго-Центральний і Единбург-Веверлі, а також Глазго-Центральне/Единбург-Веверлі до Бірмінгем-Нью-стріт 2001–2004
2010–2012
CAF Civity[en] Class 397[en] EMU 5 12 TransPennine Express[en] Аеропорт Манчестер та Ліверпуль-Лайм-стріт до Глазго-Центральне та Единбург-Веверлі. 2017–19
Hitachi AT300[en] Class 800 Azuma[en] Електро-дизельний потяг 5 10 London North Eastern Railway[en] Единбурзьке відгалуження WCML між Глазго-Центральне та Единбург-Веверлі перед з'єднанням з ECML 2014–2018
9 13
Class 801 Azuma[en] EMU 5 12 2017–2020
9 30
Hitachi AT300[en] Class 802 Nova 1[en] Електро-дизельний потяг 5 19 TransPennine Express[en] Аеропорт Манчестер та Ліверпуль-Лайм-стріт до Глазго-Центральне та Единбург-Веверлі. 2017-2019

Спальні поїзди[ред. | ред. код]

Серія Фото Клас Вагонів у потязі ТНайвища швидкість Кількість Оператор Маршрути Побудований
mph km/h
Class 92[en] Електровоз 1 87 140 6 Caledonian Sleeper[en] (x6)
Орендовано у GB Railfreight[en]
Усі рейси Caledonian Sleeper між Лондон-Юстоном і Глазго та Единбургом 1993–1996
Mark 5 Coach[en] Вагон-салон
пасажирський вагон
спальний вагон
16 100 161 75 Caledonian Sleeper[en] Усі рейси Caledonian Sleeper[en] між Лондон-Юстон і Шотландією[7] 2016–2018

Потяги майбутнього[ред. | ред. код]

Клас Фото Тип Вагонів у потязі Найвища швидкість Кількість Оператор Маршрути Введення в дію
mph km/h
Class 730/0[en] EMU 3 90 145 36 London Northwestern Railway[en] Лондон-ЮстонТрінг, Мілтон-Кейнс-Центральний і Нортгемптон початок 2023[8]
West Midlands Trains[en] Бірмінгем-Нью-стріт до Реддіча, Лічфілд-Трент-Веллі, Вулвергемптона, Волсолла, Фор-Оукс, Лонгбріджа та Бірмінгем-Міжнародний 2023
Class 730/1[en] 5 110 177 29 London Northwestern Railway Лондон-Юстон до Трінг, Мілтон-Кінз-Центральний, Нортгемптон, Бірмінгем-Нью-стріт,
Лондон-ЮстонЛіверпуль-Лайм-стріт
16
Class 805[en] Дизель-електропоїзд 5 125 200 13 Avanti West Coast[9] Курсує між Лондон-Юстон до: Північного Уельсу, Честера та Шрусбері. 2023[10]
Class 807[en] EMU 7 10 Курсує між Лондон-Юстон і Блекпулом, Бірмінгем-Нью-стріт і Ліверпуль-Лайм-стріт.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Butcher, Louise (16 березня 2010). Railways: West Coast Main Line. House of Commons Library. Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 26 жовтня 2016.
  2. Supplement to the October 2013 Strategic Case for HS2 Technical Annex: Demand and Capacity Pressures on the West Coast Main Line (PDF). gov.uk. Department for Transport. November 2015. Архів оригіналу (PDF) за 27 жовтня 2016. Процитовано 26 жовтня 2016.
  3. West Coast Main Line [Архівовано 2016-01-17 у Wayback Machine.], Network Rail, October 2007.
  4. General definitions of highspeed. International Union of Railways. Архів оригіналу за 20 липня 2011. Процитовано 17 березня 2011.
  5. West Coast Main Line - Question for Department for Transport. Uk Parliament. Процитовано 11 червня 2022.
  6. Converted from ex-Class 321/4 4-car sets.
  7. TransPennine Express coach production begins [Архівовано 2016-10-27 у Wayback Machine.] Railway Gazette International 27 October 2016
  8. West Mids '730s' to debut out of Euston. Modern Railways. № 899. October 2022. с. 88.
  9. Clinnick, Richard (5 червня 2020). Confirmed by Avanti West Coast that the IETs will be 805s and 807s. Twitter.
  10. All aboard the "Trackathon" to find a name for new Avanti West Coast fleet. Avanti West Coast. 19 March 2022. Процитовано 21 May 2022. Name to be revealed later this year ahead trains entering service in 2023

Посилання[ред. | ред. код]