Іван Лукачич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Лукачич
Народився1585[3][4][5]
Шибеник, Хорватія
Помер20 вересня 1648(1648-09-20)[1][2]
Спліт
КраїнаХорватія
Діяльністькомпозитор
Знання мовхорватська
Напрямокмузика бароко

Марко Іван Лукачич (Lucacich або Lucacih, о. Йоаннес де Сібініко; хрещений 7 квітня 1587, Шибеник[6] — 20 вересня 1648, Спліт) — хорватський музикант і композитор епохи Відродження та раннього бароко.

Біографія

[ред. | ред. код]

Точна дата народження Івана Лукачича невідома. У 1587 році він охрестився в Шибенику, де вважають він народився. Через десять років Іван Лукачич увійшов до ордену францисканців і прийняв монаше ім'я Іван. У 1600 році в Італії вивчав теологію та музику. 23 березня 1615 року він отримав у Римі ступінь Магістра музики. У 1614 р. Іван Лукачич брав участь у святі святого Ієроніма в церкві святого Єроніма слов'ян у Римі. Він повернувся до Шибеника в 1618 році, а через два роки переїхав до Спліта, де став пріором францисканського монастиря. Також він був директором музики в соборі, де проживав до своєї смерті. Перебування Лукачича в Італії недостатньо задокументоване, його участь у Спліті, як пріора, так і музиканта, залишила цілий запис першокласного значення для музичного життя того часу в Далмації.

Творчість

[ред. | ред. код]

У 1620 році Лукачич видав свою єдину колекцію мотетів. Згідно з титульним аркушем та посвятою, Джакомо Фінетті, на той час маестро ді капела у церкві деі Фрарі у Венеції, передав їх архієпископу Спліту. Всього за час тривалого перебування Лукачича в Італії було написано 27 мотетів. Характерними для його творів є чіткі мелодійні лінії та простота гармонійного потоку. Монодичні мотети, як і більшість творів з колекції, вдаються до біблійних текстів чи літургійних читань — це блискуче збалансовані мініатюри. Серед двосерійних мотетів Da pacem, Домін відрізняється винятковою віртуозністю, тоді як трисерійний Домін, puer meus містить драматичний діалог, подібний до ораторії , між Христом, оповідачем і сотником. На початку 17 століття новий стиль бароко вже був прийнятий в Далмації, а Спліт, де діяли такі композитори як Т. Чеккіні та М. Романо, був одним з найважливіших музичних центрів. Лукачич досяг чудового синтезу ранньобарокового венеціанського церковного стилю та місцевих рис.

У популярних ЗМІ

[ред. | ред. код]

Ансамбль ранньої музики « Відродження» виконує та записав мотети Івана Лукачича у рамках програми «Подорож Далмацією».

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Драган ПЛАМЕНАК: Музика XVI і XVII століть в Далмації, в: Доклади, прочитані членами Американського музикознавчого товариства 1939, Нью-Йорк, 1944, 21-51.
  • ID: Музика в Адріатичних прибережних районах південних слов'ян, у: Густав РІЗ: Музика в епоху Відродження, Нью-Йорк, 1959, 757—762.
  • ID: Tragom Ivana Lukačića i nekih njegovih suvremenika (на слід Івана Лукачича та його сучасників), Rad JAZU, 351, 1969, 63-90.
  • Ловро ЖУПАНОВИЧ: Umjetnost Ivana Lukačića Šibenčanina (Мистецтво Івана Лукачича з Шибеника), Radovi Instituta JAZU u Zadru, 13-14, 1968, 377—400.
  • Людевіт МАРАЧИЧ, вид .: Лукачич. Zbornik radova znanstvenoga skupa održanog u povodu 400. obljetnice rođenja Ivana Marka Lukačića (1585—1985) (Lukačić, збірник праць із симпозіуму з нагоди 400-ї річниці з дня народження), Загреб, 1987.
  • Koraljka KOS: Vertonungen lateinischer Texte von Schutz und Lukačić. Vergleichende Analyze / Schutzove i Lukačićeve skladbe na latinske tekstove. Usporedna analiza, in: S. TUKSAR, ed .: Музичне бароко, західні слов'яни та дух європейського культурного спілкування / Glazbeni barok i zapadni Slaveni u контексті європейського культурного спільництва, Загреб, 1993, 45-61, 197—213 .
  • Енніо СТІПЧЕВИЧ: Іван Лукачич, Загреб: Muzički informativni centar Koncertne direkcije Zagreb, 2007.ISBN 9789537129255

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б Hrvatski biografski leksikon — 1983.
  3. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #119385856 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  4. ↑ Тезаурус CERL — Consortium of European Research Libraries.
  5. ↑ opac.vatlib.it
  6. ↑ Note in the birth register of the Šibenik parish says: «D(ie) VII Aprillis (1587) Marchus filius ioannis lucacich baptizatus fuit per me pres(byteru)m mateum bubrigouich in baptiserio divi Jacobi. D(ominus) G. Rabglagnin et d(omina) Filipa uxor D. Nicholai Semunich levaverunt eum de sacr fonte».

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Іван_Лукачич