Алоїс Златник

Алоїс Златник
чеськ. Alois Zlatník
Народився	9 листопада 1902(1902-11-09) Двур-Кралове-над-Лабем
Помер	30 червня 1979(1979-06-30) (76 років) Брно, Чеська Соціалістична Республіка, Чехословаччина
Країна	Чехословаччина
Діяльність	педагог, ботанік, лісівник, охоронець довкілля
Alma mater	Науковий факультет Карлового універсиету Прагиd

Алоїс Златник (* 9 листопада 1902(19021109), Двур Кралови, Чехія — †30 червня 1979, Брно, Чехія) — чеський ботанік, дендролог, дослідник пралісів Закарпаття.

У 1921 вступив на природничий факультет Карлового університету (Прага), вивчає ботаніку в Швейцарії та Франції. У 1925 закінчує Карлів університет, а в 1951 — ще й лісовий факультет Брненського сільгоспінституту, в якому і продовжував працювати все життя асистентом, доцентом, професором.

У 1927—1932 спільно з іншим чеським ботаніком А.Гілітцером готує науково-обґрунтований проект перспективної мережі лісових заповідних об'єктів у Підкарпатській Русі (Закарпатті), чим врятував від рубки безліч цінних пралісових екосистем. Завдяки зусиллям А.Златника в 1932 були створені резервати «Говерла», «Діброва», «Шипот», «Явірник», «Кам'янка», «Три Готари», розширено резерват «Піп Іван» і деякі інші об'єкти загальною площею близько 10 тис. га. У 1936 цей список поповнили резервати «Полонина Красна», «Лужанський праліс» тощо. Загалом завдяки А. Златнику в 1930-х роках на Закарпатті було заповідано 22 лісових та 7 полонинних об'єктів. Недарма в Чехословаччині його назвали «Нестор охорони природи». Хоча не можна сказати, що все у вченого йшло добре. Якось міністр лісового та водного господарства, до якого А. Златник прийшов з черговим проектом резерватів, розлютився, мовляв, дай Вам волю, Ви і Вацлавську площу в Празі оголосите заповідником.

Після того, як Закарпаття перейшло до СРСР (1945), Алоїс Златник став шукати можливість передати наявні у нього матеріали по заповідних об'єктах Закарпаття кому-небудь з радянських вчених.

Він пише листа до С. М. Стойка:

Уважаемый товарищ доцент С. М. Стойко! Я старался несколько раз завязать прямой контакт с сотрудником, который взял бы под защиту заповедники Закарпатской Украины. В период принадлежности этой территории к нашему государству я приложил много усилий и работы по вопросу организации здесь заповедников. Мои усилия окончились успехом накануне оккупации Закарпатья Венгрией. За весь истекший период я проявлял большую озабоченность по поводу вырубки заповедников [деякі заказники, организовані А.Златником, вирубали за часів радянської влади (1940—1950-ті роки): Шипот, Піп Іван тощо]. И только при помощи проф. Сочава из Ленинграда я имел возможность передать в Советский Союз картографические материалы по организации заповедников. Через него материалы были переданы академику Сукачеву, который письменно подтвердил их получение и выразил благодарность. При его посещении Чехословакии в 1955 г. я снова обратил внимание академика Сукачева на необходимость организации заповедников. Из Вашей статьи и Вашего письма следует, что имеется возможность сохранить хотя бы часть из заключенных ранее памятников природы. Поэтому прошу Вас приложить все усилия к защите этих объектов. Они имеют не только европейское, но и мировое значение, как остатки действительно девственных лесов, единственных в Карпатах. Посылаю Вам фотокопии материалов, переданных проф. Сочава и список резерватов, которые в период оккупации был передан Венгрии с просьбой обеспечить охрану этих памятников природы. 1.04.1958 г. Профессор, доктор естественных наук А.Златник.

.

У 1966 чеські та польські вчені на чолі з А.Златником підняли перед природоохоронними органами України питання про створення міжнародного чехословацько-радянсько-польського заповідника в Закарпатті в районі Кременця. Ідею підтримали українські ботаніки В. І. Комендар і С. М. Стойко. Але Державний комітет УРСР з охорони природи та Українське товариство охорони природи виявили байдужість щодо цієї ініціативи.

Помер А. Златник 30 червня 1979 р. Похований у Брно.

Публікації

• Lesnická botanika (s A. Vězdou, 1951)
• Dendrologie (1952)
• Ekologie a geografie rostlin I (1952)
• Fytocenologie lesa I (1963)
• Květiny a hory (s A. Kavinovou, 1966)
• Lesnická botanika speciální (spoluautor, 1970)
• Základy ekologie (spoluautor, 1973)
• Zlatnik A., Helitzer A. Rzehled prirodnich reservaci a jejich navrhu na Podkarpatske Rusi, Praha // Sborn. Masarykovy Akad. — 1932. — № 6/2. — S. 33-84.
• Zlatnik A. Studie о statnih Lesich na Podkarpatske Rusi. Dil pruni Prispevky k dejinam statnich lesu a lesvnictvi na Podkarpatske Rusi // Sbornik Vysk. Ust. zemedel, Praha. — 1934. — S. 1-109.
• Zlatnik A. «Luzansky prales» na Podkarpatske Rusi nejvetsi cekoslovenska pralesova reservace // Krasa naseho Domova. — 1936. — № 28, Praha. — S. 110—118.
• Zlatnik A., 1938. Prozkum prirozenych Lesu na Podkarpatske Rusi. Die pruni: Vegetacea stanoviste reservace Stuzica, Javornika, Pop Ivan // Sbornik, Vyzk. Ust. zemedel, Praha. — 1938. — S. 1-244.

Джерела

• Стойко С. М. Заповідники та пам'ятники природи Українських Карпат. — Львів: ЛДУ, 1966. — 260 с.
• Стойко С. М. Наукова творчість професора Алоїса Златніка // Укр. бот. журн. — 1978. — Т. 35, № 5. — С. 539—540.
• С. М. Стойко, І. В. Делеган, І. І. Делеган. Видатний дослідник пралісових екосистем Закарпаття: до 100-річчя з дня народження Алоїза Златніка. // Наукові праці Лісівничої академії наук України: Збірник наукових праць. — Львів: НУ «Львівська політехніка». — 2004. — № 3 [Архівовано 7 листопада 2016 у Wayback Machine.].
• ЦДАВО України, ф. 2, оп. 10, с. 3213, л. 220.
• ЦДАВО України, ф. 2, оп. 1, с. 13, лл. 2—80.
• ЦДАВО України, ф. 4778, оп. 1, с. 13, лл. 38—39.