Антуан Арно (син)
| Антуан Арно | |
|---|---|
| фр. Antoine Arnauld | |
 | |
| Основні відомості | |
| Народження | 6 (16) лютого 1612[1][2][…] Париж, Французьке королівство[4] |
| Країна: |  Французьке королівство |
| Альма-матер: | Сорбонна (1641)[2], Collège de Calvid[2] і Collège de Lisieuxd[2] |
| Заклад: | Коллеж Сорбонна |
| Конфесія: | католицтво |
| Смерть: | 8 серпня 1694[1][3][…] (82 роки) |
| Брюссель, Іспанські Нідерланди | |
| Праці й досягнення | |
| Рід діяльності: | богослов, поет, філософ, математик, есеїст, письменник, викладач університету, логік, статистик |
| Основні інтереси: | теологія |
| Звання: | професор |
| Значні роботи: | Список |
 Антуан Арно у Вікісховищі | |
Антуан Арно (фр. Antoine Arnauld; 16 лютого 1612, Париж — 8 серпня 1694, Брюссель) — французький богослов, філософ, логік та математик. Спершу вивчав юридичні науки, а пізніше під впливом Сен-Сірана та Янсена займався богослів'ям.
Народився у відомій Оверньській родині Арно, у сім'ї Антуана Арно-старшого.
1641 року він був уже священиком, 1643 членом Колежу Сорбони[ru] (Сорбонна), а 1648 одним з пор-рояльських самітників.
У всіх суперечках з єзуїтами, духовенством та урядом він постійно був головним виразником думок янсеністів. Проти єзуїтського звичаю причащатися якнайчастіше він написав брошуру «De la fréquente communion» (Париж, 1643); на захист від звинувачень з боку кальвіністів, у співпраці з Ніколем, написав «фр. La perpétuité de la foi de l'église catholique touchant l'eucharistie» (Париж, 3 т., 1669—1672). Перший з названих творів накликав гнів єзуїтів, другий — сильне незадоволення з боку реформатів. Єзуїти примусили його своїми переслідуваннями втекти до Нідерландів; реформати, особливо Клод та Жур'є, відповідали йому палкими та різкими друкованими запереченнями.
Він вів запеклу боротьбу з Мальбраншем, яка тривала до самої його смерті, в Льєжі 8 серпня 1694 року. Арно мав сильний, надзвичайно послідовний розум та великі знання. У полеміці він вирізнявся надзвичайною сміливістю, а гарячність його нерідко доходила до образ супротивників.
Абат Готефаж видав його твори в 45 томах, в Лозанні, 1775—1783.
- Арно А., Николь П., «Логика, или Искусство мыслить». М., 1991.(рос.)
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г Архів історії математики Мактьютор — 1994.
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118893300 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Енциклопедія Брокгауз
- Pierre Auguste Fournet,. Arnauld // Catholic Encyclopedia. — New York : Robert Appleton Company, 1913. (англ.)
- Арно, Антуан // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. — Т. II. — С. 145—146. (рос. дореф.)
- Антуан Арно — Біографія. Бібліографія. Висловлювання [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.](рос.)
