Арбатов Георгій Аркадійович

Арбатов Георгій Аркадійович
Народився	19 травня 1923(1923-05-19) Херсон, Херсонська округа, Одеська губернія, Українська СРР, СРСР
Помер	1 жовтня 2010(2010-10-01)[…] (87 років) Москва, Росія ·злоякісна пухлина
Поховання	Нове Донське кладовище
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	геополітик, політик, журналіст
Alma mater	Московський державний інститут міжнародних відносин
Галузь	політолог
Заклад	Інститут США та Канади РАН
Посада	депутат Верховної ради СРСР
Вчене звання	академік РАН
Науковий ступінь	доктор історичних наук
Вчителі	Aleksey Yefimovd і Францов Георгій Павлович
Членство	Російська академія наук Академія наук СРСР ЦК КПРС
Партія	КПРС
Війна	німецько-радянська війна
Відомий завдяки:	брав участь в зустрічах на вищому рівні голів СРСР і США з питань роззброєння
Діти	Alexei Arbatovd
Нагороди
Арбатов Георгій Аркадійович у Вікісховищі

Георгій Аркадійович Арбатов (19 травня 1923, Херсон Українська РСР — 1 жовтня 2010, Москва, Росія) — російський політолог, учений-американіст. Член Центральної Ревізійної Комісії КПРС у 1971—1976 роках. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1976—1981 роках. Член ЦК КПРС у 1981—1991 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 9—11-го скликань. Народний депутат СРСР у 1989—1991 роках.

Родина

Батько — Аркадій Михайлович Арбатов (1900—1954). Мати — Ганна Василівна Арбатова (Дзун) (1901—1977). Син Арбатов Олексій Георгійович (1951), російський вчений і політичний діяч.

Батько закінчив ремісниче училище в Одесі, працював металістом-модельником на одному з заводів. У 1918 вступив в партію більшовиків, брав участь в Громадянській війні. Працював директором консервного заводу. У 1930 його направили на роботу в торгове представництво СРСР в Німеччині, де разом з ним жила сім'я. З 1935 року Аркадій Михайлович Арбатов був співробітником Наркомату зовнішньої торгівлі. Проте в роки репресій був вигнаний і влаштувався на роботу заступником директора Бібліотеки імені Леніна з адміністративної частини. У 1941 його все ж таки заарештували і засудили на 8 років. Проте через декілька місяців відбувся новий суд, і в грудні 1942 батька виправдали. Надалі він посідав посаду директора будівельної контори Міністерства лісового господарства РРФСР.

Участь у війні

Георгій Арбатов закінчив 1-ше Московське артилерійське училище імені Красіна в кінці 1941. Брав участь в Параді на Червоній площі 7 листопада 1941. Як бойовий офіцер гвардійських мінометних частин Калінінського, Степового, Воронезького, 1-го і 2-го Українських фронтів брав участь в битвах Німецько-радянської війни спочатку на посаді начальника розвідки гвардійського мінометного дивізіону, командира батареї, заступника командира дивізіону, а потім помічника начальника штабу полку 17-го Гвардійського мінометного полку. За бойові заслуги був нагороджений багатьма орденами і медалями, зокрема в 1943 орденом Червоної Зірки. Влітку 1944 був демобілізований як інвалід Вітчизняної війни 2-ї групи.

Освіта

Закінчив МГІМО МЗС СРСР в 1949 (спеціальність «міжнародне право») заочну аспірантуру МГІМО в 1954. Кандидатська дисертація: «Ідеологічна роль держави» (1958). Докторська дисертація: «Ідеологічна боротьба в сучасних міжнародних відносинах» (1964). Доктор історичних наук, професор, академік АН СРСР (потім РАН).

Журналістика

З 1949 старший науковий редактор у Видавництві іноземної літератури. Надалі працював в періодичних виданнях: завідувачем відділу в журналах «Питання філософії» (1953—1957), «Новий час» (1957—1959), консультантом в журналі «Комуніст» (1959—1960), оглядачем журналу «Проблеми миру і соціалізму» (1960—1963).

Наукова діяльність

У 1963—1964 рр. працював завідувачем сектора Інституту світової економіки і міжнародних відносин Академії наук СРСР. У 1964—1967 роках працював у апараті ЦК КПРС.

У 1967—1995 рр. директор Інституту США і Канади АН СРСР/РАН (ІСКРАН). Засновник цієї наукової установи, перетворив його на найбільший науковий центр, що здійснює комплексні дослідження політичних, військових, економічних і соціальних проблем США і Канади. Під його керівництвом і безпосередній участі в країні була створена російська школа американістики, їм підготовлено 36 кандидатів і 14 докторів наук.

З 1995 почесний директор ІСКРАН. Радник Російської академії наук. Член Російської асоціації міжнародних досліджень.

В рамках Наукової ради з комплексного вивчення проблем США, головою якого він є, здійснюється ряд сумісних наукових досліджень з вченими США, Німеччини та ін. Ініціатор і організатор щорічних російсько-американських зустрічей по проблемах розвитку двосторонніх відносин, забезпечення міжнародної безпеки і шляхів вирішення міжнародних конфліктів.

Політична діяльність

У 1964—1967 консультант, потім керівник групи консультантів відділу ЦК КПРС. Обирався членом ЦК КПРС, депутатом Верховної Ради СРСР, народним депутатом СРСР (1989—1991; від Академії наук); був експертом Державної думи; членом Ради із зовнішньої політики МЗС РФ (1991—1996); головою Асоціації сприяння ООН (1985—1997).

Неодноразово брав участь в зустрічах на вищому рівні голів держав СРСР і США з питань роззброєння.

Праці

Автор більше 100 авторських і колективних монографій загальний тираж яких перевищує 2 мільйони екземплярів, опублікованих 10 мовами країн світу, зокрема:

• Ідеологічна боротьба в сучасних міжнародних відносинах. Доктрина, методи і організація зовнішньополітичної пропаганди імперіалізму. М., 1970;
• Глобальна стратегія США в умовах науково-технічної революції. М., 1979 (відпов. редактор і соавт).
• Вступаючи у 80-ті. М., 1981;
• Свідоцтво сучасника. М., 1991 (англ. пер.: The System. An Insiders Life in Soviet Politics. N.Y., 1992, 1993; німий. пер. 1993; кит. пер. 1998);
• Суспільна наука і політика. М., 1998.
• Порядок денний російсько-американських відносин. М., 1999.

Цілий ряд його праць використовується як підручники на історичних факультетах і факультетах журналістики провідних вузів Росії і СНД. Його книга «Людина системи» (2002) мемуари безпосереднього учасника багатьох найважливіших подій, пов'язаних з розвитком відносин між двома супердержавами СРСР і США, людини, особисто знайомого з багатьма політиками світового масштабу.

Нагороди

Нагороджений двома орденами Леніна, орденами Жовтневої Революції, Вітчизняної війни I ступеня, Червоної Зірки, двома орденами Трудового Червоного Прапора, орденом «Знак Пошани», багатьма медалями. У червні 2005 був нагороджений орденом «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня. Йому привласнено звання почесного громадянина міста Черкаси, у звільненні якого він брав участь.

Посилання

• Персональна сторінка Георгія Аркадійовича Арбатова на офіційному сайті РАН (рос.)
• Біографія [Архівовано 28 вересня 2007 у Wayback Machine.]
• Біографія^{[недоступне посилання з лютого 2019]}
• Біографія [Архівовано 17 липня 2011 у Wayback Machine.]