Координати: 49°18′9″ пн. ш. 27°55′57″ сх. д. / 49.30250° пн. ш. 27.93250° сх. д. / 49.30250; 27.93250

Багринівці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Багринівці
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район Вінницький район
Тер. громада Літинська селищна громада
Код КАТОТТГ UA05020130030022556
Основні дані
Засноване 1430
Населення 1948 (2001)
Площа 7,76 км²
Густота населення 2683,2 осіб/км²
Поштовий індекс 22350
Телефонний код +380 4347
Катойконіми багриновецький, багринівський, багрії, багрій, багрійка[1]
Географічні дані
Географічні координати 49°18′9″ пн. ш. 27°55′57″ сх. д. / 49.30250° пн. ш. 27.93250° сх. д. / 49.30250; 27.93250
Середня висота
над рівнем моря
310 м
Водойми Згар, Безіменна (притока Згару)
Місцева влада
Адреса ради 22300, Вінницька область, Вінницький район, смт Літин, вул. Соборна, 32
Карта
Багринівці. Карта розташування: Україна
Багринівці
Багринівці
Багринівці. Карта розташування: Вінницька область
Багринівці
Багринівці
Мапа
Мапа

CMNS: Багринівці у Вікісховищі

Багри́нівці — село в Україні, у Літинській селищній громаді Вінницького району Вінницької області.

Географія

[ред. | ред. код]
річка Згарок (права притока Згару) в с. Багринівці

Село розташоване у північно-західній частині Вінницького району, на відстані 14 км від центру громади та за 46 км від обласного центру, до столиці — 205 км.

Загальна площа території села — 7,76 км², його протяжність із заходу на схід — 13 км, з півночі на південь — 15 км. Розташоване на правобережжі Дніпра в межах Подільської височини. Клімат — помірно континентальний, середня температура січня: −6 °C, середня температура липня: +19°С, річна кількість опадів: 520—590 мм, з них 80 % випадають в теплий період. Найближчі річки — Згар та Південний Буг.

Надра мають поклади торфу, глини, піску. У структурі ґрунтів переважають опідзолені ґрунти (75 %) в незначній кількості є дерново-підзолисті, чорноземи, лукові.

Територія громади на півдні межує зі Згарським загальнозоологічним заказником державного значення (площа 3018,7 га. створений Указом Президента України  від 21.02.2002 № 167/2002 «Про території природно-заповідного фонду загальнодержавного значення»). У заказнику охороняються водно-болотні угіддя долини річки Згар, що збереглись у природному стані. Рослинність представлена заболоченими луками, чагарниковими вербовими заростями. На території заказника відмічено велике розмаїття тваринного світу та орнітофауни: водно-болотні птахи, суходільні, чагарникові та лісові.  

Історичні відомості

[ред. | ред. код]

Початком заселенням території села слід вважати кінець XIV ст. Історичні документи свідчать, що в XIV—XVI ст. Велике Князівство Литовське, Річ Посполита для захисту своїх земель будували могутні замки. У відновленні одного з них у Хмільнику в 1530—1542 рр. брали участь жителі с. Багринівці. За свідченнями літописів Хмільника у 1392 році — князь Федір Коріатович подарував село Багринівці — хмільницьким боярам Євсею та Ваську. Також в реєстрі сплати податей Подольського воєводства 1493 р. значиться: в Багринівцях — 11 димів (крім того, в Курилівцях — 9, у Новоселиці і Почапинцях — по 6, у Микулинцях — 2 дима). Подимний податок існував як одна з форм феодального оподаткування у Давній Русі, а також у Речі Посполитій у 17—18 ст., у тому числі на укр. землях, що входили до її складу. Назва походить від одиниці оподаткування — диму. Був поширений на Русі до 14—15 ст., згодом значення його зменшилося.

З етнографічних джерел відомо, що напередодні турецької окупації Поділля у 1670-их роках у селі містилася козацька сотня — підрозділ Могилівського полку.

За деякими свідченнями на початку XIX ст. села Багринівці та Дубова належали графу Крушельову, адміралу флоту. На 1820 рік він мав тут 363 кріпаки.

У роки Визвольних змагань в селі тимчасово перебував штаб однієї з дивізій Першої Кінної Армії та були бої між армією УНР і більшовиками.

На фронтах Другої світової війни брали участь 846 осіб, з них орденами і медалями СРСР нагороджено 766 чоловік. Полягли 210 чоловік.

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», увійшло до складу Літинської селищної громади.[2]

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Літинського району, село увійшло до складу Вінницького району[3].

Населення

[ред. | ред. код]

Чисельність населення, на 2001 рік, становила 1948 осіб[4].

1989[4] 2001[4]
2254 1948

Мовний склад

[ред. | ред. код]

Кількість та частка населення за рідною мовою, відповідно до Перепису населення України 2001 року:[5]

Рідна мова Кількість Частка (%)
Загалом 1948 100.00
Українська мова 1932 99,18
Російська мова 15 0.77
Молдавська мова 1 0.05

Соціальна інфраструктура

[ред. | ред. код]

У селі діють:

Населений пункт газифікований, дорога з твердим покриттям.

Релігія

[ред. | ред. код]
Меморіальна дошка в центрі села на честь генерала Гандзюка

Відомі уродженці

[ред. | ред. код]

Згадки села Багринівці в літературі

[ред. | ред. код]
  • Стельмах, Михайло Панасович, «Гуси — лебеді летять»[6]
  • Кучер, Василь Степанович, «Устим Кармалюк» роман, Веселка, 1988. — 428 с.

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. В. О. Горпинич. Назви жителів в українській мові, — К., Головне видавництво видавничого об'єднання «Вища школа», 1979, стор. 124
  2. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021.
  3. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  4. а б в All places: 1989, 2001 census [Архівовано 16 липня 2021 у Wayback Machine.] // pop-stat.mashke.org
  5. Linguistic composition, Vinnycka oblast: 2001 census [Архівовано 16 липня 2021 у Wayback Machine.] pop-stat.mashke.org
  6. «Гуси — лебеді летять» [Архівовано 27 квітня 2014 у Wayback Machine.], р. 1 ст. 18

Джерела

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Багри́нівці // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.407

Посилання

[ред. | ред. код]