Баламутовський Сергій Анатолійович
| Сергій Баламутовський Сергій Анатолійович Баламутовський | |
|---|---|
| Загальна інформація | |
| Народження | 12 листопада 1979 Чернівці, Українська РСР, СРСР |
| Смерть | 20 квітня 2022 (42 роки) Маріуполь, Донецька область, Україна (Кульове поранення легень) |
| Національність | українець |
| Alma Mater | Київський військовий ліцей імені Івана Богуна |
| Псевдо | Скальд (поетичний), Шпрот (військовий) |
| Військова служба | |
| Приналежність |  Україна |
| Вид ЗС |  Національна гвардія |
| Формування | |
Сергій Анатолійович Баламутовський[1] (позивні — Скальд (поетичний), Шпрот (військовий); 12 листопада 1979, м. Чернівці — 21 квітня 2022[2], м. Маріуполь, Донецька область) — український поет, громадський активіст, кіборг, військовослужбовець полку «Азов» Національної гвардії України, учасник російсько-української війни. Почесний громадянин Буковини (2022, посмертно).
Сергій Баламутовський народився 1979 року в Чернівцях. Закінчив школу №22 в місті Чернівці.
Писав і друкувався з 2010 року. Автор збірки «Навиліт. Рими калібру 5,45» (2018) та «Інший» (2021), співавтор збірки націоналістичної поезії «Голос крові» (2013).
Учасник Революції гідності, який пішов добровольцем на фронт в 2014 році. Був у групі розвідників ДУК «Правий сектор». Учасник боїв за Донецький аеропорт та село Піски. На війні отримав дві контузії. Після активної фази війни став командиром 16-ї резервної сотні у ДУК ПС.
З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну пішов на війну, 27 лютого виїхав в Київ, долучився до окремого підрозділу «Азову». 28 березня десантований в місто Маріуполь. Один із оборонців «Азовсталі» в Маріуполі. Отримав контузію у перші години перебування в Маріуполі. Пробув у госпіталі один день і повернувся до оборони [3].
Загинув 21 квітня 2022 року від наскрізного кульового поранення легень у вуличних боях. Медик не встиг надати йому допомогу.
Залишилися діти. Кремований у Київському крематорії. Похований 21 липня 2023 року в Чернівцях [3].
- почесний громадянин Буковини (2022, посмертно) [4].
Вулиця Комарова перейменована на вулицю Сергія Скальда у м. Чернівці [5]
- ↑ Зустріч вихованців ЗДО № 43 з учасниками бойових дій // Управління освіти Чернівецької міської ради.
- ↑ На Азовсталі загинув поет та військовий із Чернівців Сергій Скальд. Шпальта. Процитовано 23 червня 2022.
- ↑ а б "Адреналін підтримував у ньому дух воїнства". У Чернівцях попрощалися із загиблим оборонцем "Азовсталі" Скальдом.
- ↑ Звання Почесний громадянин Буковини присвоїли двом військовим // Чернівецька обласна рада. — 2022. — 29 вересня.
- ↑ Вулицю Комарова у Чернівцях перейменували на честь захисника Сергія Скальда.
- Цитатник Небесного полку // Ukraїner.
- О. Дуняк. У Маріуполі загинув поет та військовий з Чернівців Сергій Скальд // Суспільне Новини.
- У Маріуполі в бою загинув поет і воїн Сергій Скальд // Новинарня. — 2022. — 9 травня.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 12 листопада
- Народились 1979
- Уродженці Чернівців
- Померли 20 квітня
- Померли 2022
- Діячі Добровольчого українського корпусу
- Почесні громадяни Буковини
- Українські поети
- Українські митці, що загинули під час російсько-української війни, захищаючи Україну
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Військовики полку Азов
- Учасники битви за Маріуполь (2022)