Борис Годунов (опера)
Опера «Борис Годунов» | ||||
---|---|---|---|---|
рос. Борис Годунов | ||||
Композитор | Мусоргський Модест Петрович[1] | |||
Автор лібрето | Мусоргський Модест Петрович[1] | |||
Мова лібрето | російська | |||
Джерело сюжету | Борис Годунов | |||
Кількість дій | 4 | |||
Рік створення | 1869 | |||
Перша постановка | 27 січня (8 лютого) 1874[1] | |||
Місце першої постановки | Маріїнський театр | |||
Інформація у Вікіданих | ||||
| ||||
Борис Годунов у Вікісховищі | ||||
«Борис Годунов» — опера на 4 дії 7 (у другій редакції - 8) картин з прологом російського композитора Модеста Мусоргського. Лібрето композитора за мотивами однойменної трагедії Олександра Пушкіна. Перша редакція завершена 1869 року, перша постановка 1874.
Існує кілька редакцій «Бориса Годунова»: дві редакції автора (1869 й 1872), дві редакції Миколи Римського-Корсакова (1896 й 1908), редакція й оркестровка Дмитра Шостаковича (1959). Варіанти Римського-Корсакова, у яких були згладжені багато шорсткостей музичного тексту Мусоргського, одержали найбільше поширення. У сучасних постановках часто використаються й авторські редакції, які на думку музикознавців точніше відповідають характеру оповідання й персонажам.
Роботу над оперою Мусоргський почав у жовтні 1868 року, використовуючи для написання лібрето, текст Пушкіна а також матеріали історї Московії Миколи Карамзіна. Тема — період правління Бориса Годунова, з 1598 по 1605 роки. В обраному історичному епізоді композитора приваблювала можливість відбити відносини влади й народу, представити народ і владу як головних діючих осіб. Мусоргський писав: «Я розумію народ як, велику особистість, одушевлену єдиною ідеєю. Це моє завдання. Я спробував вирішити її в опері».
Опера була завершена наприкінці 1869 року і представлена в Дирекцію імператорських театрів. Театральний комітет не прийняв оперу до постановки, пояснивши рішення відсутністю виграшної жіночої ролі. Після відмови Мусоргський вніс ряд змін, зокрема, ввівши «польський» акт із любовною лінією Лжедмітрій — Маріна Мнішек, а також додавши ефектний фінал — монументальну сцену народного повстання під Кромами. Однак друга редакція (1872) теж була прийнята не одразу — Театральний комітет тричі відхиляв постановку, і відхиляв оперу. Лише після того, як артистка Маріїнського театру Юлія Федорівна Платонова зажадала від директора у свій бенефіс (артистка мала право вибору) нової постановки «Бориса Годунова», погрожуючи в противному разі піти з театру, директор театру Гедеонов сам, без згоди комітету, дав дозвіл на постановку опери.
Прем'єра опери відбулася 27 січня (8 лютого) 1874 на сцені Маріїнського театру під орудою Е. Направника. Незважаючи на захоплений прийом публіки, критика зустріла оперу різко негативно і 1882 року вона була знята з репертуару. 16 грудня 1888 року опера вперше прозвучала на сцені Большого театру в Москві під орудою Іполита Альтані. У 1896 інструментування опери здійснив М. А. Римський-Корсаков і 28 листопада 1896 року опера була поставлена в Маріїнському театрі у його версії.
Вирішальне значення в сценічній історії твору мав спектакль Приватної російської опери 7 грудня 1898 року, у якому заголовну партію вперше виконав Федір Шаляпін. Опера увійшла до репертуару театрів периферії: Казань, 1899; Орел, Воронеж, Саратов (1900) і ін. У Большому театрі опера була поставлена в інструментовці Римського-Корсакова із Шаляпіним у головній ролі у 1901 році, у 1902 була поставлена в Одесі (партію Самозванця виконував Антон Арцимович), у Маріїнському театрі — з 1904 р. Із цього часу вона стає однієї із найбільш репертуарних опер, завоювавши всі сцени світу.
- ↑ а б в Mesa F. Opera: an encyclopedia of world premieres and significant performances, singers, composers, librettists, arias and conductors, 1597-2000 — Jefferson: McFarland & Company, 2007. — P. 38. — ISBN 978-0-7864-0959-4
- Архів 1947 р. Ленрадіо, симфонічний оркестр, дир. Е. Грікуров, Павло Журавленко — Варлаам [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.]